Таємна вечеря

На судний виклик: «До бар’єру!»

За честь і лицарські права

По кризі нетривкій паперу

В двобої сходяться слова.

За ними — вибір на відплату:

Стилет, кинджал чи пістолет.

Між ними — в роковім квадраті —

За свідка і суддю — поет.

Він хоче звестися над правом,

Як жрець — над марнотою слав.

Він наклика ганьбу — лукавим

І славу — праведним словам.

Та в мить, як зійдуться на прузі

І розпочнуть слова двобій,

У нього ж першого — і друзі,

І недруги вженуть набій.

... Коли ж утихне поле бранне,

Слова, вжахнувшись дивині,

Побачать, як на тій же грані

Стоїть поет при знамені.

І тільки небові одному

Відома таїна земна,

Що цей двобій у нім самому,

Допоки світу — не мина.

І знов до лицарського герцю

За честь, і правду, і права —

У трепетнім овалі серця

В двобої сходяться слова.