Таємна вечеря

Стоїть в одинокій задумі лелека.

Об чім ви замислились, гречний колего?

Ще рано, колего. Ще в розповні літо.

Ще серпень не править від осені мита.

Вона йому золото тиче в долоні,

Та він невідступно стоїть на кордоні.

«Ще рано, — він каже. — Кордон на замкові.

Сховай хабарі: стоїмо на законі».

Так що ж ви, колего, так рано зібрались?

Ще вашим синам досхочу не літалось,

Ще ваша дочка перед люстром озерним

Не встигла приміряти сукню модерну?

Поправив пенсне і промовив лелека:

— Вони молоді, їм збиратися легко.

А я вже, колего, дійшов того звіту,

Коли лаштуватися треба засвіту.

Я довго переднім ходив на відвагу.

Віднині мій учень вестиме ватагу.

А я вже останнім нестиму покуту,

Щоб хтось не відбився від рідного гурту.

А я вже по-батьківськи тихо простежу,

Щоб хтось на чужу не сподобився стежку.