Таємна вечеря

Колами, колами листя — в осінньому танго...

Може це спогад?.. А може, незбутий сюжет:

Ніби в Полтаві біляво біліє альтанка...

Ніби і досі там чийсь мерехтить силует...

Як це далеко?!. ...Уже на моїм небоспаді

Вечір в задумі схиляється на парапет.

Може, це казка? А може, було те насправді:

Біла альтанка і твій неземний силует?

Парами плавають горлиці в небі кохання,

Плавко спадаючи на молодий бересклет.

Може, це пісня? А може, це просто омана:

Одсвіт альтанки і цей полохкий силует?

Скоро затужиться стужам на цілому світі.

Холод прониже до серця, як хижий стилет.

В темінь грудневу свічею провісною світить

Біла альтанка і твій неземний силует.

В час одиноцтва, коли перевесники в ірій

Ті відлетіли, а інші збираються в лет,

Не похитнусь у любові, надії і вірі,

Доки на прузі видніє хоча б силует.

Колами, колами лист опада з високості.

Зорями хтось вишиває небесний намет...

Може, це казка? А може?.. А може, це просто

Осінь мені нагадала забутий сюжет?