Таємна вечеря

В горньому граєві райдуга

В сім кольорів не згоря.

Світе, Європо, возрадуйся:

Сходить новітня зоря!

Миром, і хлібом, і зладою

Під тулумбасовий грім

Разом з святою Елладою

Вічний віта її Рим!

Світе єдиний, не куплений, —

Руки, мов крила, здійми,

Ніжно, як батько, із купелі

Юну державу прийми!

Дивна коса, як мальована,

В'ється ще з Київ-Русі...

Звідки ж ця сиво-згорьована

Нитка у карій косі?

О, не питайте, брати, її...

Там, з-під її сивини —

Вихрипи коней Батиєвих,

Зорані списом лани.

Отчі святині споганені,

Храми плюндровані вщерть.

Через віки заарканену

Мову рокують на смерть.

Та з попелища диявола, —

Горня, свята і земна, —

Самовідродженим явленням

Вічно вставала вона.

Горем її не оковано,

В серце не вкралася лють.

Співом, ласкавою мовою

Всяк обдаровує люд.

Люди, всією родиною

Браму відкрийте з добром

Перед моєю Вкраїною.

Перед живлющим Дніпром!

Родові не переводиться,

Бджоли гуртують рої.

Тихо сама Богородиця

Благословляє її.