Таємна вечеря

Де ви днесь, панове коммутанти[1] —

Видатні міняйли прапорів?

На яку адресу вам писати,

Між яких ловити кольорів?

Кажуть, в радикалів грають нерви,

Коли ви, впадаючи у шал,

Пієте натхненно «Ще не вмерла»,

Як учора — «Інтернапьонал».

Кажуть, ви тепер б’єте поклони

Так же ревно, як у ті часи

Били у церквах святі ікони

І сукали дулі в небесі.

Гей, пильнуйте, хлопці-радикали —

В коммутантів незмінима суть:

Нас вони учора продавали,

Вас вони узавтра продадуть.

Спогадаймо пору незабутню,

Як вони в серпневу зорепадь

Обміняли зірку п’ятикутню

На місця в колоні нумер п’ять.

І вони ж, як дійде до порубу, —

Не змигнувши оком, без сум’ять

Обміняють вашого тризуба

На місця в колоні нумер п’ять

Голубаво-жовті і червоні,

Чуєте: під маршів перегуд

Коммутанти п’ятої колони

Продаватись весело ідуть!

І, піднявши заздоровні чари,

Як тоді, в серпневу зорепадь,

Їх вітають радо яничари, —

Запасні колони нумер п’ять!

— Голубаво-жовті і червоні,

Чуєте: під маршів перегуд

Коммутанти п’ятої колони

З яничарами навперегони

Україну на торги ведуть!