Таємна вечеря

Стягам калиновим вклонимось,

Що не схилились орді.

За ратоборців помолимось

Небу, Землі і Воді.

Крізь півстоліття невгоєне, —

Різних призовів і дат —

Строго шикуються воїни

На Історичний Парад.

У великодньому леготі,

Чисті, як правда сама,

Встали живі із полеглими:

Мертвих між ними — нема!

Пам’ять свічею величною

Перед полками горить.

Пильно вдивімось у вічі їм

В цю заповідану мить,

Бо за сурмою пророчою

Під корогвами весни

Підуть у вічність вони

Прямо з Параду урочого.

Підуть, зоставивши правнукам

У заповітний хосен

Вірність Присязі і Прапору,

Честь непорочну імен.

Стягам парфировим вклонимось.

На ратоборців помолимось.

І возвістуєм литаврами

Всім на широтах земних,

Як ми Дев’ятого Травня

В образах ратників праведних

Вперше впізнали ... святих!

Як, небесами повінчаний,

Вклавши у піхви меча,

Їх перед Брамою Вічності

Сам Змієбор зустріча!