Задуха

Розділ шістнадцятий

Наступна пацієнтка — жінка років двадцяти дев’яти, з великою родимкою на внутрішньому боці стегна, і ця родимка мені не подобається. При такому світлі важко зрозуміти, що саме з нею не так, але вона занадто велика, асиметрична й вилискує синім. Краї нерівні. Шкіра навколо запалена — немовби розчухана.

Я запитую в неї, чи не свербить родимка.

Я запитую, чи не було у неї в роду випадків раку шкіри.

Денні сидить поряд зі мною за столом. Перед ним — великий жовтий альбом. Він дістає запальничку і тримає над полум ям пробку він винної пляшки. Один кінець пробки вже почорнів. Денні мовить:

— Слухай, друже, ти якийсь сьогодні злий. Ні, серйозно. — Він запитує: — Ти що, все ж таки зірвався?

Він каже:

— Ти завжди, після того як кому-небудь вставиш, ходиш злий на весь світ.

Пацієнтка падає на коліна, широко розвівши ноги. Вона подається вперед і починає гойдатися, зображуючи рухи статевого акту. Її плечі, груди та лобок — усе напоказ. Усе — для нас із Денні.

Ось симптоми злоякісної меланоми:

Форма асиметрична.

Краї нерівні.

Незвичайний колір.

Діаметр більший за шість міліметрів.

Лобок у неї чисто виголений. Вона вся засмагла, гладенька та блискуча — навіть не жінка, а найдосконаліший із пристроїв, куди можна засунути кредитну карточку. Вона демонструє нам себе як у сповільненій зйомці. Її рухи — плавні, наче хвилі. У цьому приглушеному червоно-чорному світлі вона здається красивішою, ніж насправді. Червоне світло згладжує всі вади шкіри: шрами та синці, прищі та розтяжки. Білки очей і зуби здаються сліпучо-білими в чорному світлі.

Краса витвору мистецтва полягає не стільки в самому творі, скільки в допоміжному оформленні.

При такому освітленні навіть Денні має квітучий вигляд. Його альбом так і світиться жовтим. Він закушує губу. Дивиться на пацієнтку, потім — на свої замальовки, потім — знову на пацієнтку.

Вона розгойдується перед нами і кричить, стараючись перекричати музику:

— Що?!

Вона нібито натуральна блондинка. Підвищена група ризику. І я задаю їй таке запитання: чи не було в неї останнім часом різкої і незрозумілої втрати ваги?

Не дивлячись на мене, Денні каже:

— Знаєш, друже, скільки б мені обійшлася справжня натурниця?

І я кажу йому:

— Не забудь замалювати її врослі волосинки.

Я запитую пацієнтку, чи не було в неї останнім часом перебоїв у менструальному циклі або проблем із випорожненням.

Вона стоїть на колінах просто перед нами. Вона розкривається перед нами, утримуючи складки плоті двома пальцями з вугляно-чорними нігтями. Вона дивиться на нас згори вниз і питає:

— Що?!

Рак шкіри, кричу я їй, найпоширеніше онкологічне захворювання у жінок у віці від двадцяти дев'яти до тридцяти чотирьох років.

Я кричу:

— Мені треба помацати ваші лімфовузли.

І Денні каже:

— Друже, так ти хочеш знати чи ні, що сказала мені твоя мама?

Я кричу:

— Мені треба помацати вашу селезінку.

Денні робить швидкі начерки паленою пробкою. Він каже:

— Чи тобі раптом стало соромно?

Блондинка відхиляється назад і лягає на підлогу. Вона збуджує собі соски. Вказівним і великим пальцями. Вона дивиться на нас, облизує губи й мовить:

— Дайкірі. — Вона каже: — Мене звати Черрі Дайкірі. Мене не можна торкати руками. До речі, а де та родимка, про яку ви говорили?

Найлегший спосіб запам’ятати, про що треба запитувати пацієнта під час першого огляду — САХА курить дур і приймає антидепресанти. Називається мнемоніка. САХА означає:

Скарги загальні.

Алергія.

Хвороби з дитинства й дотепер (також хвороби у кровних родичів).

Алкоголь.

«Курить» — ясна річ, куріння.

«Дур» — чи вживає пацієнт наркотики.

«Приймає антидепресанти» — які ліки приймає нині пацієнт, і чи не було в нього останнім часом яких-небудь стресів і неприємностей.

Без мнемоніки в медицині взагалі нікуди.

Попередня пацієнтка — також блондинка, але з грудьми більшими та пишнішими — курила сигарету. Так потрібно було для номера. Тому я в неї запитав, чи не відчуває вона постійного ниючого болю у спині або внизу живота. І як у неї з апетитом — нормально? І чи немає загального легкого нездужання та слабості? Якщо вона заробляє собі на життя ось у такий спосіб, то їй краще підстрахуватись і хоча б раз на місяць здавати мазок.

— Тобто якщо ви курите більше пачки на день, — сказав я. — Тобто тими губами.

А взагалі я рекомендував би конізацію.

Пацієнтка стає рачки й вертить задом просто у нас під носом. Оглядається через плече, дивиться на нас і мовить:

— Що іще за «конізація»?

Вона каже:

— Якесь нове збочення? — і видихає дим мені в обличчя.

Ну, тобто ніби як видихає.

Я пояснюю, що конізація — це коли видаляють частину шийки матки.

Вона блідне. Це видно навіть під макіяжем. Навіть у цьому невірному чорному і червоному світлі. Вона блідне і щільно стискає ноги. Кидає свою сигарету мені в пиво. Каже:

— Ти просто псих ненормальний, — і переходить до сусіднього столика в першому ряду перед сценою.

Я кричу їй услід:

— Кожна жінка — це само по собі проблема.

Денні бере мій кухоль і мовить:

— Чого добру пропадати… — і переливає собі в склянку все моє пиво за винятком утопленика-недопалка. Він каже: — Твоя мама багато розповідала про якогось лікаря Маршалла. Сказала, що він обіцяв повернути їй молодість. Але тут потрібна твоя допомога.

І я кажу:

— Не він, а вона. Лікарка Пейдж Маршалл. Це жінка.

Наступна пацієнтка — кучерява брюнетка, років двадцяти п'яти, з неявним, але все-таки можливим дефіцитом фолієвої кислоти: язик яскраво-червоний і ніби вкритий глазур'ю, живіт дещо в'ялий, погляд осклянілий. Я говорю, що мені треба послухати їй серце. На предмет прискореного серцебиття. Чи не було в неї останнім часом нудоти або діареї?

— Друже? — мовить Денні.

Бактерія Staphylococcus aureus викликає ШТАПЕГО: Шкірні зараження, Токсичний шок, Абсцес, Пневмонія, Ендокардит, Гематоліз і Остеомієліт (запалення кісткового мозку).

— Друже? — мовить Денні.

Хвороби, які передаються дитині від матері, це ТІ-КЦГ: Токсоплазмоз, Інші венеричні (а саме: ВІЛ і сифіліс), Краснуха, Цитомегаловірус і Герпес. Легше запам'ятовується, якщо додати голосні — ТІ-КуЦуГ.

Яка мама, такий і синочок.

Денні клацає пальцем у мене перед носом:

— Та що з тобою сьогодні? Ти чого такий злий?

Я не злий. Просто я не боюся говорити людям жорстоку й неприємну правду. Ми живемо у жорстокому і неприємному світі. Я навчався в медичному коледжі. І провчився достатньо довго, аби знати, що будь-яка родимка — це не просто родимка. Що звичайний головний біль може бути першим симптомом пухлини головного мозку — потім двоїтиметься в очах, підуть оніміння, нудота, судороги, сонливість. Смерть.

Слабкі конвульсивні посмикування м’язів — це оскаженіння, судороги, спрага, сплутаність мислення, активне слиновиділення. Припадки, кома, смерть. Прищі — це кіста яєчника. Хронічна втома — це туберкульоз. Червоні очі — менінгіт. Сонливість — перший симптом черевного тифу. Прозорі штуковини, що пропливають перед очима яскравого сонячного дня, — відшарування сітківки. І кінець кінцем цілковита сліпота.

— Подивися на її нігті, — кажу я Денні. — Вірна ознака раку легенів.

Безпричинна тривога — це ниркова недостатність.

Це фізична діагностика. Другий курс медичного коледжу. Ти прослуховуєш цей курс, і дороги назад уже немає.

Неуцтво було благословенням.

Синяки — це цироз печінки. Відрижка — рак ободової і прямої кишки, або рак стравоходу, або, в кращому разі, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки.

Кожний маленький протяг шепоче «лускувата карцинома».

Птахи у вітах щебечуть «гістоплазмоз».

Коли ти дивишся на голу жінку, ти бачиш насамперед пацієнтку. У стриптизерки можуть бути дуже красиві ясні очі та тверді коричневі соски, але якщо в неї погано пахне з рота — значить, у неї лейкемія. У неї може бути довге пишне волосся, на вигляд — здорове і блискуче, але якщо вона чухає голову, в неї — ходжинська лімфома.

Денні малює у своєму блокноті красивих жінок, які всміхаються, посилають йому поцілунки рукою, схиляють голови, дивляться на нього крізь волосся, що впало на очі.

— Втрата смакових відчуттів, — кажу я Денні, — означає рак рота.

І Денні говорить, не дивлячись на мене. Дивлячись то в свій блокнот, то на чергову танцівницю, він каже:

— Виходить, друже, в тебе цей рак уже давно.

Навіть якщо мама помре, я не впевнений, що повернуся до коледжу. Навіть якщо в мене будуть гроші. Я й так знаю більше, ніж мені хотілось би знати.

Коли ти знаєш симптоми всіх найстрашніших хвороб, життя — це вже не життя, а постійне очікування. Раку. Старечого недоумства. Щоразу, коли ти дивишся в дзеркало, ти шукаєш червоний висип, який означає оперізуючий лишай.

Дивись також: стригучий лишай.

Дивись також: короста.

Дивись також: хвороба Дайма, менінгіт, ревматизм, сифіліс.

Наступна пацієнтка — знову блондинка. Худа. Можливо, навіть занадто худа. Певно, що пухлина хребта. Треба дізнатися, чи немає в неї головного болю, зниженої температури та болю в горлі. Якщо є, в неї — поліомієліт.

— Зроби так, — кричить їй Денні й затуляє лице руками — долонями вперед.

Вона робить, як він просить.

— Чудово, — каже Денні, роблячи швидкий начерк. — Може, злегка розкриєш рота.

Вона робить, як він просить.

— Друже, — мовить Денні, — справжні студійні натурниці, вони зовсім не такі гарячі.

Але я бачу тільки, що вона погано танцює, а погана координація рухів майже напевне означає боковий аміотрофічний склероз.

Дивись також: аміотрофічний вторинний склероз.

Дивись також: повний параліч.

Дивись також: задишка.

Дивись також: судороги, втома, плаксивість.

Дивись також: смерть.

Денні розмазує рукою лінії від паленої пробки, щоб надати замальовці об'єму та глибини. Це — жінка на сцені, яка прикриває лице руками. Її губи злегка розтулені. Денні дивиться то на малюнок, то на жінку на сцені — підмічає деталі. Вигин стегон, форму живота. Денні — гарний художник. Мені тільки не подобається, що жінки на його малюнках зовсім не схожі на справжніх. Наприклад, на його малюнках м'які, прив'ялі стегна виходять твердими й підтягнутими. Мішки під очима взагалі зникають, а очі виходять ясними й виразними.

— У тебе не лишилося готівки, друже? — мовить Денні. Я хочу, щоб вона тут, у нас, затрималась.

Але в мене немає жодного цента, і дівчина переходить до сусіднього столика в першому ряду вздовж сцени.

— Дай подивитися, Пікассо, — кажу я.

Денні чухає пальцем під оком, і там залишається чорна розмазана пляма. Він показує мені малюнок. Оголена жінка затуляє лице руками. Її губи злегка розтулені. Тонка, витончена фігура. Міцні м'язи. Вона вся гладенька і міцна, та водночас — м'яка. Напружена, та водночас — розслаблена. Втілення фізичної неможливості.

Я кажу:

— Вона в тебе має занадто молодий вигляд.

Наступна пацієнтка — знову Черрі Дайкірі. Цього разу вона не всміхається. Вона смокче зсередини щоку й запитує в мене:

— А ця родимка? Ви впевнені, що це рак? Тобто я навіть не знаю… боятися мені чи ні…

Не дивлячись на неї, я підводжу вгору вказівний палець. Міжнародний жест, який означає: Зачекайте, будь ласка. Лікар зараз вас прийме.

— І щиколотки в неї не такі витончені, — кажу я Денні. — І зад товщий, ніж у тебе на малюнку.

Я дивлюся, що там іще малює Денні, а потім обертаюся до пацієнтки на сцені.

— І коліна не такі гладенькі, — кажу я. — Треба зробити, щоб вони випиналися.

Танцівниця дивиться на мене зі щирою огидою.

Денні продовжує робити начерки. В його альбомі в неї величезні очі. І взагалі вона в нього — зовсім не така, як у житті. Він усе малює неправильно.

— Знаєш, друже, — кажу я, — ти не дуже гарний художник.

Я кажу:

— Ні, серйозно. Ти все малюєш неправильно.

І Денні каже:

— Якщо тобі все-таки цікаво, твоя мама сказала, що тобі треба прочитати її повсякденник.

Я кажу Черрі, яка тепер стоїть перед нами рачки:

— Якщо ви всерйоз маєте намір врятувати своє життя, нам треба зустрітись і спокійно поговорити де-небудь в іншому місці.

— Ні, не повсякденник, — каже Денні. — Щоденник. Якщо тобі цікаво, хто ти насправді, тоді тобі треба прочитати її щоденник.

Черрі звішує одну ногу зі сцени і спускається до зали.

Я кажу: і що там, у її щоденнику?

І Денні говорить, продовжуючи робити начерки в альбомі, зображуючи свої фізично неможливі бачення.

— Авжеж, у щоденнику. Не в повсякденнику, а в щоденнику. Там усе написано. Про твого батька.