Задуха

Розділ двадцятий

Мамин клієнт на три години приходить із жовтим лазневим рушником, і на його безіменному пальці красується жолобок — там, де має бути обручка. Щойно за ним зачиняються двері, він намагається всучити мамі гроші. Починає розстібати штани. Його прізвище Джонс — так він одрекомендувався. А звати його Містер.

Мужчини, які приходять до неї вперше, — вони всі однакові. Вона мовить: заплатите мені в кінці. Не гарячіться. І роздягатися не треба. Нас ніхто нікуди не жене.

Вона говорить, що до неї записуються самі містери Джонси, містери Сміти, Джони До і Боби Байти, так що краще йому придумати що-небудь оригінальніше. Вона говорить: лягайте на канапу. Причиняє жалюзі. Приглушує світло.

Ось так мама робила непогані гроші. Це не було порушенням правил дострокового звільнення, але тільки тому, що у членів комісії з питань дострокового звільнення геть-чисто була відсутня уява.

Дядькові на канапі вона говорила:

— Ну що, почнемо?

Навіть якщо клієнт твердив, що сексу йому не треба, вона однаково просила його принести рушник. Ти приносив рушник. Ти розплачувався готівкою. Потім говорив, Що тобі треба.

Тобто: жінка, поза, обстановка, додаткові прибамбаси. Все це — до початку сеансу. Ніяких раптових фантазій в останню мить.

Вона говорить містеру Джонсу: лягайте. Заплющте очі.

Розслабтесь. Спочатку — м'язи обличчя. Починаючи з лоба. Потім — перенісся. Уявіть собі, що ваш лоб теплий, розслаблений. Потім — м'язи навколо очей. Теплі та розслаблені. М'язи навколо рота. Теплі та розслаблені.

Навіть якщо клієнт говорив, що йому просто треба злегка скинути вагу, він однаково хотів сексу. Або кинути курити. Або впоратися зі стресом. Позбутися звички гризти нігті. Приводи були найрізноманітніші, але причина одна — гострий сперматоксикоз. Кожний завжди отримував, що хотів, — а саме секс — і проблему було розв'язано.

Так одразу й не зрозумієш, ким була мама: генієм співчуття чи звичайною шльондрою.

Секс — чудові ліки майже від усього.

Вона була кращою нетрадиційною цілителькою — або вона була шльондрою, яка відверто задурювала клієнтам голови. Насправді їй дуже не подобалося, що доводиться вдаватися до такого грубого обману, але, з іншого боку, вона й не збиралася заробляти собі на життя саме в такий спосіб.

Перший сексуальний сеанс вийшов зовсім випадково. Клієнт, який хотів кинути курити, хотів, аби його повернули в той день — йому тоді було одинадцять років, — коли він зробив першу в житті затяжку. Щоби згадати, як йому було погано. І він мовбито взагалі ніколи не почне курити. А позаяк він мовбито не почав курити тоді, то йому буде простіше кинути зараз. Такий був задум.

На другому сеансі цей клієнт захотів зустрітися зі своїм батьком, який помер од раку легенів, просто щоб поговорити. Цілком природне бажання. Багатьом хотілось би побачитися з ким-небудь із покійних родичів або знаменитостей — аби порадитись. Усе вийшло настільки реально, що на третьому сеансі цей клієнт попросив улаштувати йому побачення із Клеопатрою.

Мама говорила своїм клієнтам: розслабтесь. Уявіть, що все напруження перетікає від обличчя до шиї, потім — од шиї до грудей. Розслабте плечі. Уявіть собі, що на вас м'яко тисне який-небудь тягар, притискаючи голову, груди й руки до канапи.

Розслабте руки, лікті, кисті. Уявіть собі, що напруження стікає від плечей у кінчики пальців і витікає назовні.

Вона занурювала клієнтів у гіпнотичний транс і керувала видіннями. Вони не поверталися назад у часі. Все було не по-справжньому. Найголовніше — щоби клієнт захотів опинитися там-то й там-то і зробити те-то й те-то.

Усе відбувалося в його уяві.

А мама просто вела фантазію за заданим сценарієм. Докладний і детальний опис усього, що буцімто відбувається з клієнтом. Кольори, звуки, запахи. Уявіть собі, що ви чуєте радіо — трансляцію бейсбольного матчу. Уявіть, що все реально. На тета-рівні, тобто у фазі глибокого сну. Де присутні звуки й запахи. Відчуття тактильні та смакові. Уявіть собі Клеопатру. Вона розкинулася на килимі, оголена й досконала, — втілення вашої мрії.

Уявіть собі Саломею. Уявіть Мерилін Монро. Можна повернутися назад у часі в будь-яку епоху й отримати там будь-яку жінку — жінку, яка зробить для тебе все. Абсолютно все. Неймовірну жінку. Надзвичайну. Знамениту.

Театр у думках. Бордель у підсвідомості.

Ось так усе почалося.

Так, це був чистої води гіпноз, але не уявне повернення в минулі життя. Скоріше — медитація, керована ззовні. Вона просила містера Джонса зосередитися на напруженні у грудях і відчути, як воно поступово слабшає. Нехай напруження стікає до талії, до стегон, до ніг. Уявіть собі, як вода виливається в стік ванної. Маленький вир. Розслабте все тіло. Нехай напруження зіллється до колін, до стіп.

Уявіть, як дим розсіюється у повітрі. Розчиняється без сліду. Поспостерігайте за цим. Ось він майже розчинився. Ось його вже немає.

У журналі для попереднього запису напроти імені містера Джонса було записано — Мерилін Монро. Майже всі вибирають першого разу. Мама могла б жити в достатку, «працюючи» тільки з Мерилін. Або тільки з принцесою Діаною.

Вона говорила містеру Джонсу: уявіть, що ви дивитеся в чисте блакитне небо. В небі — крихітний аероплан. Креслить величезну літеру «Я». Потім нехай вітер зітре її з неба. Тепер уявіть, що аероплан пише літеру «Ю». І вітер стирає її. Потім літеру «Е». Вітер стирає її. Потім «Ь».

Нехай вітер зітре його з неба.

Насправді вона майже нічого не робила — тільки оформляла сцену. Вона давала мужчинам можливість зустрітися зі своїм ідеалом. Улаштовувала їм побачення з їхньою власною підсвідомістю, тому що твої фантазії — це найкраще, що тільки може бути. Найкрасивіші, найсексуальніші жінки — це жінки із твоєї уяви.

Ти займаєшся сексом із мрією. Ти все робиш сам. Мама лише розставляє необхідні декорації та дає тобі потрібну установку. Усю решту часу вона слідкує за годинником і, можливо, читає книжку, або розв’язує кросворд, або складає картинку-пазл.

Усі завжди залишаються задоволеними.

Розчарованих немає.

Чоловік лежить на канапі у трансі та тіпається в конвульсіях, як гончак, якому сниться, що він переслідує кролика. Хтось кричить, хтось стогне, хтось глухо ричить. Що, цікаво, подумають люди у сусідній кімнаті? А чоловіки у приймальні, які чують усі ці зойки, — вони дуріють від збудження.

Під кінець сеансу клієнт — увесь мокрий од поту, сорочка липне до спини, на штанях у цікавому місці розпливається волога пляма. У декого навіть ноги пітніють так, що в черевиках хлюпає. Волосся — хоч викручуй. Канапу в неї в кабінеті обтягнено непромокальною плівкою, але вона ніколи не висихає зовсім. Темна непрозора плівка не стільки захищає канапу від зовнішніх дій, скільки приховує давні плями.

Отож клієнтів заздалегідь попереджають, аби вони приносили з собою рушник. І вони приносять із собою рушники — у портфелях, у паперових пакетах, у спортивних сумках, разом зі зміною одягу. В паузах між клієнтами мама оббризкує кабінет освіжувачем повітря. І відчиняє всі вікна навстіж.

Вона говорить містеру Джонсу: нехай усе напруження зосередиться в пальцях ніг, а потім нехай воно витече назовні. Все напруження. Уявіть, що ваше тіло обм’якло. Розслабилось. Ваше тіло важке, тепле та розслаблене. Порожнє. Розслаблене.

Дихайте не грудьми, а діафрагмою. Вдих — видих, вдих — видих.

Вдих — видих.

Вдих.

Видих.

Дихайте рівніше.

Ноги — важкі та розслаблені. Руки — важкі та розслаблені.

Дурний маленький хлопчик пам'ятає, як мама очищувала будинки і квартири. Не прибирала в будинках і квартирах із пилососом і ганчіркою, а саме очищувала — у розумінні спіритичної чистки, вигнання злих духів. Найскладніше було умовити клерка із «Жовтих сторінок», аби її оголошення помістили в рубриці «Екзорцизм». Ти приходиш і запалюєш в усіх кутках ароматичні палички. Обходиш дім або квартиру, бурмочучи «Отче наш». Можливо, б'єш у глиняний барабан. Оголошуєш, що дім очищено. І люди платять за це гроші.

Плями холоду, поганий запах, дивні відчуття — більшості ніякий екзорцист не потрібен. Їм потрібен новий камін, або водопровідник, або дизайнер з інтер'єру. Але те, що ти думаєш, — це не головне. Головне, що вони переконують себе, що в них проблеми. Більшість екзорцистів дістають замовлення через ріелторів. Люди готові повірити будьякому, навіть найбільш ідіотському поясненню — повірити не тільки в закопані нафтові відходи, але і в полтергейсти та привиди. Кожному хочеться, щоб у житті було щось хвилююче та незвичайне. Покупцям хочеться переконатися, що з їхнім будинком або квартирою все гаразд. Ріелтор телефонує екзорцистові, той улаштовує виставу, спалює кілька ароматних паличок, і всі задоволені та щасливі. Всі при своїх інтересах.

Клієнт отримує бажане, плюс гарну історію для наступного переповідання знайомим. Нове переживання, новий досвід.

Потім — хлопчик пам'ятає — був фен-шуй. Клієнтам хотілось очистити житло від шкідливих потойбічних впливів і плюс до того — дістати чіткі вказівки, де поставити ліжко, так щоб гарантовано уникнути ріжучої ци від кута одежної шафи. Де повісити дзеркала, щоб відбити потік енергії ци від одчинених дверей. І мама всім цим займалася. Дипломований філолог. Англійська мова й література.

Одне її резюме було як доказ реінкарнації.

Вона проходить із містером Джонсом усю абетку — від кінця до початку. Вона говорить йому: ви стоїте на соковитому зеленому лузі, але тепер у небі — білі хмари. Хмари опускаються нижче, до самої землі, і ось вони вже огорнули вас вологим туманом. Вологим, сліпучо-білим туманом.

Ви стоїте у прохолодному тумані, сліпучо-білому. Праворуч — майбутнє. Ліворуч — минуле. Туман прохолодний і вологий.

Поверніться ліворуч і йдіть уперед.

Вона говорить містеру Джонсу: уявіть собі фігуру, що проступає з туману. Йдіть до неї. Туман поступово розсіюється. В небі світить сонце. Відчуйте шкірою його тепло.

Фігура все ближче й ближче. Із кожним кроком вона проступає все чіткіше.

Тут, у вашій свідомості, немає нічого неможливого. Тут немає різниці між тим, що є і що може бути. Тут ви не підхопите ніякої хвороби. Тут немає ніякої зарази. Тут немає злочинів, бо немає ніяких законів і обмежень. Тут — усе найкраще, що тільки можна уявити.

І лише для вас.

Тут можна все.

Вона говорить: дихайте глибше. Вдих. Видих.

Тут усі жінки — ваші.

Вдих. Видих.

Від фен-шуй вона перейшла до ченнелінга. Стародавні боги, освічені воїни, померлі домашні тварини — ясна річ, цілковите шарлатанство. Після ченнелінга був гіпноз і повернення в минулі життя. Потім — ці сеанси. По дев'ять клієнтів на день, по двісті баксів із кожного. До неї записувалися за декілька місяців. У приймальні завжди були люди. А дружини клієнтів телефонували і кричали хлопчикові:

— Я знаю, що він у вас! Не знаю, що він там наговорив, але він жонатий!

Дружини сиділи у машинах біля входу й телефонували просто з машин:

— І не думайте, що я не знаю, що там у вас відбувається. Я стежила за ним.

Первісно у мами і в думках не було «викликати» найвідоміших жінок в історії, щоб вони ублажали клієнтів — мастурбували рукою, робили мінет і віддавались їм в усяких мислимих і немислимих позах.

Усе вийшло само собою. Той перший хлопець поділився враженнями із приятелем. Приятель зателефонував. Потім зателефонував приятель приятеля. Спочатку вони говорили, що їм хотілося позбутись якої-небудь шкідливої, але цілком легітимної звички. Кинути курити. Припинити жувати тютюн. Плюватись у громадських місцях. Красти у магазинах усякий дріб’язок. Але у підсумку завжди виявлялося, що їм хочеться сексу. Із Кларою Боу, Бетсі Росс, Єлизаветою Тюдор і царицею Савською.

Щовечора мама ходила до бібліотеки — вивчала біографії жінок, «призначених» наступного дня. Елеонор Рузвельт, Амелія Ерхарт, Гаррієт Бічер-Стоу.

Вдих, видих.

Мужчини записувалися на прийом на предмет заприбуткувати Гелен Хейес, Маргарет Занґер, Емі Семпл Макферсон. Їм хотілося заправити Едіт Піаф, Сожурні Трут й імператриці Феодорі. Попервах маму тривожила їхня одержимість лише мертвими жінками. І що вони ніколи не замовляють одну й ту саму жінку двічі. І що їхні фантазії обмежувалися тільки одним: переспати, використати, побавитися, вставити, вжучити, трахнути, перепхатися, попастись і т. ін.

Іноді евфемізми звучали грубіше й одвертіше, ніж відверто грубе «злягтися».

Іноді евфемізм розкриває значно більше, ніж покликаний приховати.

І діло було навіть не в сексі.

Клієнт хотів отримати саме те, про що він просив.

Їм не потрібні були розумні розмови, декорації, костюми та історична достовірність. Їм хотілося, щоб Емілі Дікінсон — гола, в туфлях на шпильках — поставила б одну ногу на стіл, нахилилася вперед і почала б водити своєю перовою ручкою по улоговинці між сідницями.

Вони платили дві сотні баксів, аби ввійти в гіпнотичний транс і мати секс із Мері Кассат, на якій обов'язково мусив бути підтримуючий бюстгальтер.

Не кожний мужчина міг дозволити собі таку розвагу, тому до мами ходили, як правило, чоловіки одного типу. Вони припарковували свої міні-фургони за шість кварталів до потрібного будинку, а далі вже йшли пішки. Вони всі приходили в темних окулярах. У приймальні сиділи, сховавшись за газетою або журналом, аж поки їх викликали на ім'я. На вигадане ім'я, звичайно ж. Якщо хтось із них раптом випадково зустрічався з мамою в громадському місті, він удавав, що вони незнайомі. На публіці в них були дружини. В супермаркетах — діти. В парках — собаки. І справжні імена.

Вони розплачувалися вологими двадцятками й полтиниками із плюскотливих промоклих гаманів із пропотілими фотокартками, бібліотечними квитками, клубними картками, чековими книжками, правами. Обов'язками. Відповідальністю. Реальністю.

Вона говорила своїм клієнтам: відчуйте тепле сонце. З кожним вдихом воно все тепліше й тепліше. Вам добре й тепло.

Вдих. Видих.

Вдих. Видих.

Її постійні клієнти. Їм хотілося лесбійського шоу, їм хотілося двох жінок одразу. Індіра Ґанді й Керол Ломбард. Марґарет Мід, Одрі Хепберн і Доротея Дікс. Її постійним клієнтам хотілося самим стати вимислом. Лисі просили, щоб у них було густе, гарне волосся. Товсті — щоб у них не було зайвого жиру. Бліді — щоб у них була засмага. І кожен хотів, аби в нього була стійка, тривка ерекція з фут завдовжки.

Так що це було не повернення в минулі життя. І це була не любов. І не історія, і не реальність. Усе відбувалось у тебе у свідомості. Як телебачення, тільки в голові. Це була трансляція для одного глядача, й мама була передавачем.

Це був навіть не секс. Це була гра. Занурення у фантазію.

З метою «техніки безпеки» клієнти не роздягались. Аби на вигляд усе було пристойно. Все й було пристойно. А гроші за це платили чималі.

Містер Джонс отримував свій стандартний набір із Мерилін. Він лежав на канапі, весь напружений. Рясно пітнів і дихав через рот. Сорочка темніла під пахвами. Перед штанів випирав.

А ось і вона, говорила мама містеру Джонсу.

Туман розтав, у небі яскраво сяє сонце. Відчуйте, як із кожним вдихом ваше тіло наливається сонячним теплом. Як воно наливається силою. Ви ще ніколи не відчували такого збудження.

До часу, призначеного наступному клієнту, залишається ще хвилин сорок.

Туман розтав, містере Джонс, і перед вами — Мерилін Монро, в обтислому атласному платті. Вона всміхається вам, уся золотиста й сяюча. Вона закинула голову, вона дивиться на вас. Вона стоїть на зеленому лузі, серед ніжних квітів. Вона підводить руки, й коли ви підходите ближче, її плаття падає на траву.

Мама не раз повторювала маленькому дурному хлопчикові, що це ніякий не секс. Це — не справжні жінки.

Це лише символи. Проекції чиїхось фантазій. Секс-символи.

Сила навіювання.

Містеру Джонсу мама казала:

— Вона — ваша.

Вона мовила:

— Беріть.