Івано-Франківськ, наші дні

— Цікава історія! — сказала Наталя. — То що тоді трапилося з вашим другом?

— Скажімо так — він вляпався у неприємну ситуацію. Наталю, а ви бували в літніх таборах?

— Лише один раз у ролі вожатої, — відповіла вона мені.

— Ну, тоді ви мали б хоч трохи знати, як поводиться група підлітків без нагляду батьків, — сказав я, посміхаючись. — А тоді ще й часи були інші, ніж тепер. Ми, мов дикі, насолоджувалися тимчасовою свободою… Діти завжди мають себе за богів, а підлітки за дорослих.

— Алкоголь, цигарки, поцілунки з дівчатами? — почала вгадувати вона.

— Такі хлопці, як Гуд, уже вміли бюстгальтери розстібати. Це, як кажуть в американському кіно, називається «другою базою». Того вечора, я здогадувався, він дійшов до третьої або й четвертої…

— Ви маєте на увазі, що того літа він мав секс із Лідою?

— Я точно не знав, що то було і з ким, адже він ретельно приховував деталі тієї ночі. Мені залишалося про все здогадуватися самотужки, — відповів я.

— А як поводилася Ліда після того?

— Її більше не бачив у таборі, — сумно відповів я. — Вранці вона не прийшла на сніданок до їдальні, а після обіду, як сказала одна з її табірних подруг, по неї приїхав батько.

— Ви розмовляли про це з Павлом? — поцікавилася Наталя.

— Так, але вже значно пізніше…

Загрузка...