Джералдова гра

39

Джессі потяглася по цигарку, але спромоглася лише перекинути пачку на підлогу. Вона повернулася до клавіатури й термінала, навіть не намагаючись підняти її.

Рут, я відчула, що божеволію — і як це відбувається. А тоді почула всередині якийсь голос, здається, Періжечків. Періжечок, яка взагалі показала мені, як вибратися з наручників, та змусила рухатися, коли Господинька намагалася завадити — Господинька, з її тоскною напускною логікою, і Періжечок, бережи її Бог. — Не подаруй йому цього задоволення, Джессі! — скрикнула вона. — І не дай Брендонові відтягти тебе, доки не зробиш те, що маєш! Брендон таки намагався. Обома руками тримав мене за плечі й тягнув, наче я канат, а суддя в цей час нестямно вигупував молотком, а пристав уже біг до мене, і я знала — маю лише останню секунду зробити те, що важливо, що принесе зміну, що покаже: жодне затемнення не триває вічно, — тож я…