Iсторичнi есе. Том 1

100

Орест Зілинський (1923–1976) — український мово- і літературознавець, фольклорист. Народився в с. Красна (Коростенька) Короснянського повіту. Син відомого мовознавця Івана Зілинського 1879–1952), професора Ягелонського університету у Кракові та Карлового університету в Празі. Після закінчення Ярославської гімназії 1940 р. навчався в Українському вільному університеті (1940–1945), Німецькому університеті (1943–1945) та Карловому університеті (1945–1949) у Празі. Автор бл. 200 праць з українознавства, зокрема автор, співавтор та упорядник книжок “Шевченко в чеській літературі” (1962), “Сто п’ятдесят років чесько-українських літературних зв’язків” (1968), “Молода радянська поезія” (1965), “Вибране з творчості М. Рильського” (1947), збірки оповідань Михайла Коцюбинського “Дарунок та інші оповідання” (1961), антології української пісні “Україна співає” (1950), “Антології української поезії” (1978, посмертне видання). У 1949–1959 рр. викладав славістичні дисципліни у Вищій педагогічній школі та на філософському факультеті Університету ім. Палацького в Оломоуці. Від 1959 р. до самої смерті працював науковим працівником Чехословацької академії наук у Празі.

Відомий своєю активною громадською позицією. У січні 1943 р. був арештований гестапо разом з іншими українськими й чеськими студентами за участь у національно-визвольному русі. Після піврічного ув’язнення був звільнений завдяки втручанню професора німецького університету Бауера та проф. В. Кубійовича. У 1948 р. заарештований комуністичним урядом за “український націоналізм”. Загинув за загадкових обставин: його тіло знайдено в лісі біля села Винного Михайлівського округу в Східній Словаччині.

Познайомився з Іваном Лисяком-Рудницьким після приїзду останнього восени 1943 р. до Праги, був його заступником, коли той виконував обов’язки голови Академічної громади у Празі. Після виїзду Лисяка-Рудницького з Праги (пізня весна 1944 р.) підтримував з ним спорадичні контакти через спільних знайомих. Від 1960 р., після зустрічі у Празі, активно листувалися між собою. Лисяк-Рудницький зустрічався з Орестом Зілинським під час своїх поїздок на Віденський (1965) та Московський (1970) міжнародні історичні конгреси та поїздки до Кракова для праці в архівах (1975). На початку 1970-х рр. разом зі своїми товаришами намагався забезпечити Ореста Зілинського місцем на кафедрі Гарвардського або Альбертського університетів. Після його трагічної загибелі разом з Юрієм Луцьким були ініціаторами видання “Антології української поезії дожовтневого періоду”, що її уклав Зілінський. В архіві Івана Лисяка-Рудницького зберігається листування з Орестом Зілинським (box 34, files 758, 760, 762, 764.), а також матеріали до його біографії (box 24, file 499). В архіві Ореста Зілинського (зберігається в приватній власності його сина, Богдана Зілинського, в Празі) міститься біля 70 листів Івана Лисяка-Рудницького.