Iсторичнi есе. Том 1

11

Іван Кедрин — народився у 1896 р. у м. Ходорові. Гімназійну освіту розпочав у м. Бережанах, закінчив у Львові, куди після смерті батька переїхав із матір’ю, братами та сестрами. 1915 р. мобілізований до австрійського війська, 1916 р. потрапив у російський полон, відбував його в таборі в Забайкаллі. Після вибуху революції 1917 р. потрапив до Києва, де працював у державних установах освіти і шкільництва. Вступив до армії УНР, брав участь у боях, працював редактором військової газети. Після нетривалого арешту більшовиками в Кам’янці-Подільському 1920 р. виїхав на Захід. Закінчив філософський факультет Віденського університету (1923). Під час навчання у Відні співредагував журнал “Воля”. Після повернення до Львова прийнятий до редакції газети “Діло”. В 1925–1931 рр. кореспондент і пресовий референт Української парламентської репрезентації у Варшаві, від 1937 до 1939 р. — політичний редактор газети. Тісно пов’язаний з екзильним урядом УНР та найвпливовішою партією в Західній Україні — Українським національно-демократичним об’єднанням. Після окупації західноукраїнських земель радянськими військами (1939) переїхав до Кракова. В 1944 р. Емігрував до Австрії, у 1949 р. — до США 31953 до 1973 р. працював у редакції газети “Свобода” — найбільшому українському щоденнику на американському континенті. Автор книг “Берестейський мир” (1929), “Причини упадку Польщі” (1941), “Паралелі з історії України”, “Життя — події — люди” (1976), “У межах зацікавлень” (1986). Активний учасник політичного, наукового та громадського життя, був членом Центрального комітету УНДО, головою Спілки українських журналістів в Америці, заступником голови НТШ в Америці. В архіві Івана Лисяка-Рудницького зберігається його обширне листування з Іваном Кедрином.