Iсторичнi есе. Том 1

20

Ця стаття у двох частинах під двома різними заголовками (“Формування українського народу і нації (Методологічні зауваги)” та “Народ і нація як елементи української історії”) була надрукована в газеті: “Українські Вісті” (Новий Ульм, Німеччина) — 1951. — Ч. 24 (489). — 22 березня; Ч. 25 (490). — 25 березня. У листі до редактора газети “Українські Вісті” А. Ромашка (Женева, 9 березня 1951 р.) Іван Лисяк-Рудницький писав: “...Бажаючи зберігати контакт з У[країнськими] Вістями, пересилаю Вам оцим манускрипт моєї недрукованої статті “Формування українського народу й нації”. Історія її така: перед кількома місяцями дістав я від НТШ для зрецєнзування дві студії [підготовлені для соціологічного відділу “Енциклопедії українознавства” — Г. Я.] на вище названу тему, одну пера Матвія Стахова, одну доц. Лева Ребета (Ця остання праця саме тепер друкується в угаверівській “Сучасній Україні”). Обі розвідки мало мене задовольняли, й я, в відповіді на них, написав самостійний есей, що в ньому зупинився головно на методологічних питаннях та соціологічній аналізі понять “нарід” і “нація”. Своєї праці я, власне кажучи, не призначував для публікації. Але дехто з моїх товаришів, що мав нагоду з нею ознайомитися, мені це дораджує. Я дещо виправив рукопис, стушовуючи полемічні нотки, й віддаю його тепер до Вашого розпорядження”. Оригінал рукопису не зберігся. Друкується за його газетною публікацією, з урахуванням пізніших авторських поправок, зроблених після появи статті.

Матвій Стахів (1895–1978) — правник, історик, суспільно-політичний діяч. Народився у с. Нище на Зборівщині (Галичина). Закінчив Карлів університет у Празі (докторат у 1923–1924). Професор Українського вільного університету у Празі. У роки визвольних змагань 1918–1919 рр. — старшина УГА. У 1925–1939 рр. — секретар Української радикальної партії, редактор її періодичного органу — тижневика “Громадський голос” (1929–1939), а також журналів “Проти хвиль” (1928–1929), “Живе слово” (1939). Після війни — на еміграції в Німеччині, викладав в Українському вільному університеті та інших вищих навчальних закладах, член Української національної ради. Від 1949 р. — у США, редактор тижневика “Народна Воля” (1949–1971). Дійсний член НТШ (з 1943 р.), голова НТШ у США (1969–1974). Автор книжок: “Західна Україна” (Т. 1–6, 1958–1961); “Україна в добі Директорії УНР” (Т. 1–7, 1962–1968); “Soviet Statehood of Ukraine from Sociological Aspect” (1961), “Ukraine and Russia, an Outline of History” (1968), “Western Ukraine at the Turning Point of European History” (1971, у співавторстві з П. Штендерою), “Ukraine and the European Turmoil, 1917–1920”. Vol. 1. (1973, у співавторстві з П. Стерчом і М. Чировським).

Лев Ребет (1912–1957) — український політичний діяч, публіцист і вчений. Навчався права у Львівському університеті. У 1928 р. вступив до УВО, згодом — до ОУН. Після масових арештів в ОУН у відповідь на вбивства польського міністра Пєрацького (1934 р.) став керівником Крайової екзекутиви в Галичині. У 1940 р. після розколу в ОУН став на боці “революційної” течії. Один з організаторів Акту проголошення Української державності (30 червня 1941 р.), заступник голови Тимчасового правління Я. Стецька. Ув’язнений німцями; після звільнення належав до Закордонного центру в ОУН, головний суддя Закордонних частин ОУН. Кооптований 1952 р. членом Закордонного представництва УГВР, голова Ради референтів ЗП УГВР. Наприкінці 1953 р. провід ОУН на Україні призначив Л. Ребета, С. Бандеру, З. Матлу членами Колегії уповноважених для полагодження конфлікту у ЗЧ ОУН. Після розколу в 1955 р. — один з провідників ОУНз (“двійкарів”), голова Політичної ради ОУНз. Редактор “Українського Самостійника” (спочатку тижнева газета, пізніше — місячник). Закінчив докторат з права в Українському вільному університеті. Габілітувався в 1949 р. (праця “Держава і нація”). Від 1954 р. професор на правничому факультеті УВУ. Загинув від рук агента КДБ Богдана Сташинського. Автор книжок: “Світла і тіні ОУН” (посмертне видання, 1964); “Теорія нації” (1955). Згадана у статті праця Лева Ребета була надрукована окремою відбиткою: “Формування української нації” (Мюнхен, 1951).