Iсторичнi есе. Том 2

74

Після слів “Українська церква [...] має теж у своїй історії добу світлого відродження після доби найглибшого занепаду: православний ренесанс першої половини 17 століття” у первісному варіанті статті було: “Пробудження почуття самопошани є, здається, першим моментом підйому. Самопошана, про яку говоримо, не має нічого спільного з пустою і гріховною гордістю та зарозумілістю. Вона є вірою суспільної групи в законність власного буття, у слушність своїх ідеалів, у святість своєї місії. Роз’їджена цинізмом верства не є здібна до чину. Із самопошани родиться почуття відповідальности, що наказує турбуватися не лише про добро цілости. Одначе вплив і авторитет може мати лише спільнота внутрі міцно спаяна й організована; тому стихійний гін до солідарности й дисципліни - дальша прикмета суспільного колективу в підйому. Та вимоги дисципліни можливі до здійснення тільки там, де моральні вимоги стоять на висоті. Всі вичислені моменти зумовлюють себе взаємно і творять систему порядкуючих вартостей життя”.