Iсторичнi есе. Том 2

61

“Своєрідна поява “мандрованих дяків-пиворізів” [...] ясно говорить про те, що наступає емансипація духовного життя з-під церковної опіки” - після цих слів у первісному варіанті було:

“Ми налічуємо лише деякі точки та головні напрямні розвитку. З конечности обмежуємося цими натяками. Це було би завдання історика. Бо і справді: ми маємо “Історію українського війська”, маємо економічну історію України, маємо прерізні монографії. Коли ж ми дочекаємося “Історії української інтеліґенції”?

Ціль повищих заміток була інша: просто пригадати читачеві, що українська інтеліґенція існує не від учора, що в неї тисячелітня традиція. Освідомлення цього факту може причинитися до того, щоб повернути нинішньому українському інтеліґентові загублену клясову самоповагу”.