Iсторичнi есе. Том 2

7

Публікація складається з двох частин, написаних у різний час у 1950-х рр. Обговорення теми зіставлення двох революцій почалося під час роботи Івана Лисяка-Рудницького над книгою Івана Майстренка про боротьбизм (Borot’bism. A Chapter in the History of Ukrainian Communism by Ivan Majstrenko / Transl. by George S. N. Luckyj with the assistance of Ivan L. Rudnytsky. Ed. by Peter Doonan. Foreword by George S. N. Luckyj. - New York, 1954). Перша частина публікації становить доопрацьований і розширений текст листа-відповіді Івана Лисяка-Рудницького Іванові Майстренку. Два варіанти цієї відповіді зберігаються в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 25, file 522). У дану публікацію включено лише перший розділ листа під заголовком “Якобінці і лібералізм 19 ст.”. Його другий розділ (“Про стабільність соціальних здобутків більшовицької революції”) в основному відтворює зміст рецензії на книгу Крейна Брінтона “Анатомія революції”. Ця рецензія спершу була виголошена як доповідь на засіданні Комісії для дослідів над пореволюційною Україною та Совєтським Союзом Української Вільної Академії наук у США (31 жовтня 1959 р.), а згодом надрукована в журналі “Листи до приятелів” (Французька і совєтська революції (Порівняння) // Листи до приятелів. - 1960. - Ч. 2 (84). - Лютий. - С. 7-10). Згадана доповідь становить другу частину даної публікації.

Іван Лисяк-Рудницький надавав цій статті великого значення, як такій, у якій відображені його теоретичні погляди на історичний процес. Він мав намір видати її окремою книжкою разом з іншою статтею, присвяченою критичному розглядові “циклічних теорій” Шпенглера - Тойнбі. У листі до Миколи Шлемкевича, редактора журналу “Листи до приятелів”, від 10 грудня 1958 р. (Філадельфія) він писав: “Недавно тому доводилося мені на одному американському форумі виголосити доповідь п. з. “Порівняння французької та російської революцій”. Із відгуку, що його я зустрів у слухачів, думаю, що доповідь вдалася мені непогано. За вихідну точку беру книжку американського історика Бринтона, що її Ви реферували у “Листах”. Виходячи від критики Бринтона, я розглядаю насамперед теоретичне питання, чи й наскільки “історія повторюється”, а далі стараюся випуклити ряд історичних особливостей большевицької революції, які відрізняють її від аналогічних явищ у минулому. Ношуся з наміром, щоб у недалекому часі опрацювати мої записки у формі статті по-англійськи, але рівночасно могла б постати теж українська версія. Якщо б Ви згодилися зачекати, я був би дуже радий, коли б обі статті, про “циклічні теорії” та “порівняння революцій”, могли появитися разом однією книжечкою. Обі теми явно перегукуються й себе взаємно доповнюють. Крім цього мені хотілось би, щоб мій дебют, - я досі ніколи не мав в українській мові власної публікації, - випав солідно” (box 25, file 522).

Іван Майстренко (1899-1984, псевдоніми Бабенко, Далекий, Корсун, Радченко, Гребінка, Авгур) - український політичний діяч і цубліцист. Народився у м. Опішні на Полтавщині На початку революції 1917 р. належав до найчисленнішої тоді Української партії соціалістів-революціонерів. Відтак приєднався до боротьбистів лівої течії УПСР, яка в 1919 р. перейменувалася в Українську комуністичну партію (боротьбистів) (УКП(б)). Внаслідок влиття УКП(б) у Комуністичну партію (більшовиків) України опинився у рядах більшовицької партії, але на знак протесту проти великодержавної політики більшовиків вийшов з неї й вступив у 1920 р. до самостійницької Української комуністичної партії (УКП). Вибраний членом ЦК УКП й активно працював у робітничому середовищі Донбасу (1920-1921). Коли під тиском ДПУ та Комінтерну УКП була змушена у 1925 р. самоліквідуватися і влитися до КП(б)У, Іван Майстренко вдруге став членом КП(б)У. Працював у редакціях українських газет і журналів, зокрема був заступником редактора одеської міської газети “Чорноморська комуна” (1929-1931). З 1931 р. по 1935 р. був заступником директора Всеукраїнського комуністичного інституту журналістики в Харкові. Вигнаний з партії у 1935 р. й арештований у 1936 р. Після річного ув’язнення у харківській тюрмі у 1936-1940 рр. перебував у сибірських таборах. У 1942-1943 рр. керував Українською капелою бандуристів, яка гастролювала у Західній Україні, Австрії й Німеччині. Після війни опинився у Німеччині, де вступив до лівого крила Української революційно-демократичної партії й редагував його періодичний орган - газету “Вперед” (1949-1959). Професор і ректор (1979-1984) Українського технічно-господарського інституту, редактор його наукового “Бюлетеня”. Автор численних публікацій, у т. ч. книжок “Borot’bism: A Chapter in the History of Ukrainian Communism” (1954), “Національна політика КПРС” (1978), “Історія Комуністичної партії України” (1979) та спогадів “Історія мого покоління” (1985, посмертне видання). Див. також полеміку Івана Лисяка-Рудницького з Іваном Майстренком про перспективи соціалізму в Україні: Лисяк-Рудницький І. Критичні завваги до ідейно-програмового обличчя УРДП // Наша боротьба. -1947. - Ч. 4. - С. 41-44. - Підпис: С-к.

Крейн Кларенс Брінтон (1898-1968) - історик, професор Гарвардського університету (1946-1968); фахівець у галузі історії ідей. Автор численних праць, зокрема 15 книг, між ними - “The Anatomy of Revolution” (1938; друге видання - 1958; останнє видання - 1992; фрагменти цієї книжки зреферовані українською мовою в журналі “Листи до приятелів” (1957. - Ч. 3 (49). - Березень. - С. 9; Ч. 4 (50). -Квітень. - С. 9; Ч. 6 (52). - Червень. - С. 13; Ч. 7 (53). - Липень. -С. 13; Ч. 10 (56). - Жовтень. - С. 13)); “A History of Western Morals” (1959); “Ideas and Men: The Story of Western Thought” (1950); “A History of Civilization” (кілька видань; останнє, сьоме (1988), містить бібліографію його праць).