Зимове сонцестояння

Люсі

П’ятниця, 22 грудня

Мені тут дуже подобається. Мабуть, тому, що всі мої бажання неодмінно справджуються і саме тоді, коли мені треба. Сьогоднішній день подарував найнеочікуваніші події. Надворі так само холодно, ще й вітер додався, а від нього робиться ще зимніше. Але все одно чудово. Сніг більше не сипле, проте його все одно багато лежить скрізь, на тротуарах місцями сльота, а місцями — крига. До крамниці доводиться ходити проїжджою частиною.

Так от, сьогодні вранці я запаковувала різдвяні подарунки, але в мене закінчилася стрічка, тож довелося докупити. Заодно вивела Гораса на прогулянку. Ми з ним сходили на узбережжя, й обоє були щасливі повернутися додому, в тепло. Після обіду прийшов Рорі з оберемком гілок падуба — наламав у саду готелю (готель зараз зачинений) — і до вечора допомагав мені прикрашати будинок. Ми скрізь, де могли, розклали гілки, а ще поставили їх у великий глек на сходовому майданчику. Потім нарвали гілочок плюща і за допомогою клейкої стрічки обплели лозою поруччя сходів знизу аж догори. У плющі було трохи жучків, але вони швидко зникли — мабуть, розповзлися затишними закапелками будинку. Плющ дуже сильно пахне, але це чудовий аромат, різдвяний. Ми з Рорі довго прикрашали дім, і Елфріда запросила Рорі повечеряти з нами, тому ми змогли закінчити роботу. Поки ми прикрашали будинок, Елфріда з Керрі поралися на кухні — готували їжу на завтрашню вечірку і на Різдво. До чаю в нас були гарячі булочки — їх спекла Керрі.

Приблизно о шостій, поки вони ще готували вечерю, Оскар і Сем пішли в паб випити. Коли вони повернулися, ми з Рорі вже закінчили розвішувати плющ і падуб. Оскар сказав, що йому дуже подобається. А Сем запропонував повісити ще й гірлянду, але у нас, звісно, її не знайшлося. Тоді він пообіцяв, що, коли завтра поїде до Кінґсферрі у справах, обов’язково купить.

Який же він уважний і щедрий.

На вечерю були спагеті із соусом болоньєзе і сир, а на десерт солодкі булочки і збиті вершки. Коли після вечері ми сиділи й розмовляли, Оскар попросив усіх послухати його. Ми всі замовкли.

І він розповів, що тепер у нього є ще один будинок. Майор Біллікліфф, який був управителем у Коррідейлі, помер у лікарні в Інвернессі — і заповів усе своє майно Оскару.

Я там ніколи не була, але Сем і Керрі, звісно, бачили будинок, коли їздили по ялинку. Елфріда теж бачила, але лише один раз і то в темряві.

Тепер Оскар хоче продати свою частину Естейт-хаусу Семові та переїхати з Елфрідою в той маленький будиночок. Звісно, я не можу уявити, що вони більше тут не житимуть, однак Елфріда каже, що цей будинок для них завеликий. І справді, коли ми поїдемо, цей великий дім здаватиметься порожнім. А ще Елфріда каже, що в них з Оскаром достатньо грошей, щоб зробити будинок майора Біллікліффа дуже затишним, і там у них є сусіди — тож, якщо щось станеться, самі вони не лишаться. Але остаточного рішення ще немає. Спершу всі разом ми з’їздимо в Коррідейл і подивимося на той котедж.

Плануємо поїхати в неділю. Сем нас усіх повезе. А ще ми влаштуємо пікнік. Я спитала, чи можна взяти із собою Рорі, й Елфріда відповіла: «Звісно». Поїдемо вранці, щоб устигнути додому до темряви. Якщо нам пощастить з погодою, тоді буде справжній пікнік.

Зараз уже десята вечора, і я страшенно втомилася.

Дуже сподіваюся, що нам сподобається той котедж. Відверто кажучи, це чудово, що Оскар повернеться у Коррідейл, де колись давно жила його бабуся. Ніби колесо життя зробило повний оберт. Оскар такий милий, і я справді хочу, щоб той будиночок виявився гарним і їм у ньому було комфортно. Тоді, повернувшись у Лондон, я уявлятиму, як вони там живуть.

Свої подарунки я вже загорнула у красивий пакувальний папір, і вони мають справді святковий вигляд. Я поклала їх під ялинку в їдальні. Там уже лежало кілька інших. Придивившись, зрозуміла, що то подарунки від Керрі для всіх нас. Думаю, незабаром там з’являться сюрпризи й від інших.