Зимове сонцестояння

Люсі

Ще й досі п’ятниця, 8 грудня.

Я вже написала про всі чудові події, які сталися сьогодні. Приїхала Керрі, повела нас на обід, сказала, що, можливо, ми з нею кудись поїдемо на Різдво. Фільм теж був чудовий. А зараз уже 22:30, і я збираюся спати — пишу це вже в піжамі. Так от, після вечері я полежала в гарячій ванній і помила голову, а поки волосся висихало — пішла на кухню, щоб зробити собі гарячий шоколад. Потім задзвонив телефон, зайшла мама і сказала, що це Керрі й вона хоче поговорити зі мною. Гадаю, з мамою вона вже поспілкувалася. Я взяла слухавку на кухні й дочекалася, коли мама поклала свою. Бо не хотіла, щоб вона нас підслуховувала. Знаю, що іноді вона це робить.

І тоді Керрі все мені розповіла. Ми їдемо на Різдво до Шотландії. Елфріда, дідусева двоюрідна сестра, живе там зі своїм другом, і вони хочуть, щоб ми до них приїхали. Містечко називається Крейґан. Вони кажуть, що будинок доволі великий. Я така рада, що от-от лусну від щастя. Керрі каже, що взимку складно їхати автівкою аж так далеко, тож ми полетимо до Інвернесса, а далі поїдемо на таксі. Вилітаємо 15 грудня — вона вже купила квитки. Елфрідиного друга звати Оскар. Але Керрі не знає, який він. Каже, що ніколи його не бачила.

Я спитала, чи казала вона мамі й бабусі, вона відповіла, що ще ні. Тоді я поцікавилася, чи можу я їм про це розповісти, і вона знову сказала «ні», бо Елфріда ніколи не подобалася бабусі, тож буде краще, якщо Керрі розповість їй сама. Тому вона зайде завтра, все розкаже і заспокоїть бабусю, якщо щось піде не так. Мама і слова не скаже — вона наразі здатна думати лише про Рендалла і Флориду.

Я спитала в Керрі, що взяти із собою, Керрі відповіла — шубу та снігоходи. Це, звісно, жарт.

Аж не віриться, що я полечу в Шотландію!

Вже рахую дні.

Керрі каже, що там буде не дуже різдвяна атмосфера, бо Елфріда й Оскар вже старі. Але мені до того байдуже, головне, що я їду з Керрі. Та й різдвяний пудинг я не дуже люблю.

Вона каже, там узбережжя Північного моря.

Я вже не можу дочекатися!