Ченці-чудотворці

ЧОМУ СЯН ГАО ПЕРЕТВОРИВСЯ НА ТИГРА

Сян Гао, житель міста Тайюань, дуже любив свого старшого брата Чена, який народився від наложниці. А той закохався в повію на ім'я Боси: вони дали одне одному обітницю, що коли їм не вдасться одружитися, то краще помруть. Проте мати Боси заправила за дочку такий великий викуп, що про одруження не могло бути й мови.

Невдовзі мати вирішила покинути своє принизливе ремесло і стати порядною жінкою, але спершу треба було десь прилаштувати дочку. Князівський синок Чжуан, який завжди з великою прихильністю ставився до Боси, погодився викупити її й зробити своєю наложницею.

— Вибратись із цього болота, — сказала тоді вона матері,— це однаково, що вирватись із пекла і піднятись на небесні чертоги. Але якщо ми обидві прагнемо цього, то навіщо мені йти в наложниці? Яка мені радість від того? Якщо вже й віддаватись кому-небудь, то я гадаю, що краще всього студентові Чену.

Отож мати більше не перечила і сповістила Чена про рішення дочки. У Чена невдовзі перед цим померла дружина, і він ще не встиг підібрати собі іншої подруги. Почувши довгождану звістку, він дуже зрадів, зібрав усі гроші, які в нього були, і таки одружився з Боси.

Князівський синок, коли провідав, що Чен перехопив у нього цю жінку, страшенно розгнівався і вирішив поквитатися з ним. Незабаром вони зустрілися на дорозі, і він почав лаяти його на всі заставки. Чен не стримався, відповів йому тим самим. Тоді Чжуан нацькував на нього людей із своєї свити, і ті накинулись на Чена з батогами. Били його доти, доки він не впав непритомний.

Коли Гао почув про це і прибіг на місце подій, його брат уже помер. Не тямлячи себе від горя і гніву, він подав скаргу начальникові округу, але Чжуан скрізь, де тільки треба було, підсовував хабарі, і Гао ніяк не міг добитися справедливості. Тоді він затаїв у серці гнів і вирішив: якщо скарги не допомагають, то чи не краще буде перестріти Чжуана десь на дорозі і вбити. З тих пір він носив з собою ножа і влаштовував засідки у кущах, поблизу гірських стежок.

Та минув час, Чжуан дізнався про це і тепер, виходячи з дому, був дуже обережним. Почувши, що у Финчжоу живе Цзяо Тун, сміливий і вправний стрілець з лука, він пообіцяв йому велику платню і найняв до себе в охоронці. Отож Гао втратив можливість помститися своєму ворогові, але й далі то тут, то там чатував на нього.

Одного разу, коли він саме лежав у засідці, несподівано вперіщила злива. Він промок до нитки і страшенно змерз. А потім знявся холодний вітер і пішов град. Гао закляк настільки, що вже не відчував ні холоду, ні болю.

Пригадавши, що на горі колись був невеличкий храм на честь духу гір, він насилу підвівся і поплентався туди. Коли зайшов у храм, то побачив там знайомого даоського ченця, який часто просив у їхньому селі милостиню, і Гао інколи давав йому попоїсти. Даос, зрозуміло, відразу ж впізнав його і, помітивши, що у гостя мокрий одяг, запропонував свій.

— Накиньте поки що це, — сказав чернець.

Гао поміняв одяг і одразу ж зігрівся. Він підібгав ноги і сів на підлогу, але не як людина, а так, як сідають собаки. Оглянув себе і помітив, що все його тіло вкрилося шерстю: виявляється, він перетворився на тигра. А даос тим часом кудись зник.

Злякався Гао, але потім йому спало на думку, що тепер він напевне спіймає свого ворога і покуштує його м'яса. Зрештою не так уже й погано вийшло.

Він спустився з гори і в тому місці, де ще недавно лежав у засідці, побачив у траві власний труп. Гао зрозумів, що його перше тіло вже мертве. Проте, боячись, коли б його не розклювали коршаки та ворони, увесь час наглядав за ним.

Сталося так, що через кілька днів стежкою, яка пролягала неподалік, проїжджав Чжуан. Тигр стрибнув на нього, скинув з коня на землю, відгриз голову і проковтнув її. Цзяо Тун, який їхав попереду, хутко повернув коня, пустив у звіра стрілу і вцілив у черево. Тигр повалився і одразу ж здох...

Гао відчув, що тепер він лежить у густій траві і ніби прокидається від тяжкого, виснажливого сну. Минула ще ніч, нарешті він підвівся і повільно попростував у бік села.

А вдома саме зчинився переполох, адже вже кілька діб як Гао не повертався. Що з ним сталося? Коли ж нарешті родичі побачили його, то надзвичайно зраділи, кинулися назустріч, почали розпитувати, як він себе почуває. Проте Гао підійшов до ліжка, знеможено впав на нього і нічого не сказав їм у відповідь.

Невдовзі по селу поширилася чутка про смерть Чжуана і родичі один по одному підходили до Гао й передавали йому радісну звістку.

— Та тигром я ж сам був! — пояснив він і повідав їм усю дивовижну історію, що з ним скоїлась. Про це скоро довідалося все село.

Син Чжуана не тямив себе від горя. А тепер, почувши, що в усьому винен Гао, зненавидів його і подав скаргу. Але начальник повіту відмовився її розглядати через неймовірність справи й за відсутністю доказів.