Ченці-чудотворці

ЛИСИЦЯ КАРАЄ ЗА БЛУД

Студент купив собі новий будинок і згодом став терпіти від лисиць усілякі знущання. Дійшло до того, що вони попсували бідоласі майже весь одяг й нерідко сипали йому в їжу порохняву. Якось до студента завітав один з приятелів і не застав його вдома. Чекав аж до вечора, але той не прийшов навіть ночувати. Дружина студента приготувала для гостя вечерю, а потім, коли він наївся, повечеряла разом з служницею тим, що залишилося.

Сам студент був людиною невгамовною і завжди тримав дома любовне зілля. Ніхто й не помітив, як лисиця сипонула цього зілля у миску молодої дружини студента. Попоївши, вона відчула запах мускусу й камфорного дерева. Спитала служницю, але та відповіла, що нічого не знає.

Після вечері гаряча хвиля похоті вогнем прокотилася по тілу жінки, подіявши на неї з такою силою, що далі терпіти нікуди. Хотіла заспокоїти себе, якось вгамувати жагу, але розбурхана пристрасть тільки посилювалась. В голові снувала думка, до чиїх би послуг удатися, але вдома на цей час не було чоловіків, окрім гостя. Вона пішла до його кімнати, постукала в двері. Гість спитав, хто там. Вона назвала своє ім'я. Поцікавився, що їй треба. Не відповіла. Тоді гість вибачився, пояснивши:

— Ми з твоїм чоловіком щирі друзі, тому я не дозволю собі такої пакості.

Проте жінка і далі стояла під дверима.

— Послухай! — закричав на неї гість, — Так це ти довела мого друга і брата до того, що він забув і про науку, і про кар'єру.

Прочинивши двері, він плюнув на неї.

Зніяковівши, жінка метнулась до своєї кімнати і гарячково подумала: «Як я могла це зробити?» І раптом пригадала, як дивно пахла миска, з якої вона вечеряла. Чи не вкинув туди хтось любовного зілля? Оглянула все довкола: справді, на полиці подекуди було розсипано порошок з коробочки, сліди від нього залишилися також і на мисці. Знаючи з власного досвіду, що холодна вода заспокоює нерви, жінка напилась — і за кілька хвилин в голові прояснилося. Їй стало дуже соромно, вона нічим не могла виправдати свою поведінку. Довго переверталася в ліжку з боку на бік. Скоро вже світати почне, як же вона тепер покажеться людям на очі? Серце охопив страх. Жінка зняла з себе поясок і повісилась. Служниця почула стогін і кинулась рятувати її, а вона вже ледве дихала. Тільки десь перед обідом прийшла до тями.

Гість, як виявилось, утік ще вночі, а студент прийшов додому лише надвечір. Бачить: жінка чогось у ліжку. Спитав, що з нею. Не відповіла, тільки очі повнилися слізьми. Тоді служниця розказала йому про те, що сталося цієї ночі. Студент злякався, почав допитуватись. Дружина відіслала служницю й у всьому призналася.

— Це мені кара за блудливість, — зітхнув студент. — Хіба ж ти в цьому винна? Щастя моє, що у мене приятель такий чесний та порядний. Інакше як зміг би я далі жити?

З тих пір студент докладав усіх зусиль, аби тільки стати кращим. А лисиці теж перестали бешкетувати.