Ченці-чудотворці

Свято початку весни — так називалося свято, яке розпочиналось у Стародавньому Китаї приблизно з двадцять шостого числа дванадцятого місяця за місячним календарем (початок лютого) і включало в себе святкування Нового року. Для китайців, які не знали неділь та інших вихідних днів, це був період відпочинку та народних гулянь.

...боюся, що накличу на себе гнів того, який сидить обличчям на південь...

За давньокитайськими уявленнями, південь — сторона благих віянь. На південь було повернуто трон імператора, обличчям на південь сиділи в своїх приймальнях усі правителі областей та повітів. Тут мається на увазі губернатор провінції.

А от у садах Сіванму...

Сіванму — володарка заходу в китайській міфології. В старі часи — страшна, схожа на звіра володарка загробного світу (тоді вважалося, що на заході лежить країна мертвих), а пізніше, в даоській міфології, — прекрасна хазяйка чудесних садів, де ростуть персики, які дарують безсмертя. Розповіді про викрадення цих персиків з садів Сіванму були популярними в китайському фольклорі.

...віддячу хоча б тим, що, як кажуть, скручу жмут соломи...

В давньокитайському літописі «Цзочжуань» (IV ст. до н. е.) розповідається, що в сановника царства Цзінь була молода наложниця, яку він дуже любив. Захворівши, сановник подумав, що скоро помре. Тому він покликав свого сина Вей Ке й звелів йому, щоб той, відразу ж після його смерті, одружився з наложницею. Хвороба посилювалася. Тоді батько вирішив змінити своє рішення; він знову покликав сина й наказав поховати наложницю разом з ним (у ті часи таке траплялося досить часто). Батько помер. але син зробив-таки наложницю своєю жінкою. Після цього, коли Вей Ке довелося воювати з Ду Гуєм, полководцем царства Цінь, на бойовищі з'явився якийсь старець; він скрутив жмут соломи й натяг його так, що ворожий полководець перечепився через нього і впав. Тоді Вей Ке захопив Ду Гуя в полон. Уночі, коли Вей Ке спав, йому явився батько наложниці й подякував за те, що Вей Ке не закопав його дочку живою в могилу, а виконав першу волю свого батька, тобто одружився на ній. Відтоді вираз «скрутити жмут соломи» став означати «подяка після смерті».

«Білі лотоси» — назва буддійської релігійної секти, що виникла в Китаї в XIII ст. У 1308 р. ця секта була офіційно заборонена, храми її послідовників були зруйновані, але вона й далі таємно існувала. Її прибічники відіграли значну роль в підготовці народних повстань. Наприкінці панування династії Мін (тобто коли народився Пу Сунлін) діяльність секти була досить бурхливою в Шаньдуні — рідній провінції письменника — та в сусідніх областях. У 1620-х роках її прибічники знову підняли повстання проти імператорської влади. Серед народу члени таємної секти «Білих лотосів» мали славу фокусників і магів, про що згадує і Пу Сунлін у своїй новелі.

...захоплювався мистецтвом кулачного бою

Кулачний бій — щось на зразок боксу чи карате, був популярний в Китаї ще за часів раннього середньовіччя. Як не дивно на перший погляд, а засновниками цього виду боротьби вважаються буддійські ченці. За переказом, коли на священній горі Суншань було закладено один з перших у Китаї буддійських монастирів, в тих глухих місцях поселилося й багато розбійників. Хоч-не-хоч ченцям довелося розробити систему особливих прийомів самозахисту, за допомогою яких вони легко справлялися з озброєними грабіжниками.

Доба «Піднесення правоначальствування»

Ідеться про роки правління Іцзуна, останнього імператора династії Мін (з 1628 по 1644 рр.). Вказуючи на ці дати, Пу Сунлін хоче підкреслити, що змальовувані в новелі події відбувалися зовсім недавно. Слід також пояснити, що з 163 р. до н. е. відлік років у Китаї вівся під девізами правління імператорів. Вступаючи на престол, кожний імператор брав собі який-небудь пишний девіз правління. Девізи ці могли змінюватися протягом одного царювання в залежності від бажання государя. При цьому на імені імператора лежало табу — його не можна було не тільки вимовляти, а й писати, навіть заборонялося вживати ієрогліфи, які входили в особисте ім'я правлячого государя.

...щоб скласти, найвищі екзамени

Ідеться про складання екзаменів на вищий вчений ступінь у присутності самого імператора. З II ст. до н. е. в Китаї було затверджено спеціальні екзамени для осіб, які бажали отримати вчений ступінь і відповідну чиновницьку посаду. На цих екзаменах треба було виявити знання конфуціанських класиків та вміння писати твори на теми правління державою. Екзамени були триступінчасті: спершу кандидати складали екзамени в окружному центрі, потім в головному місті відповідної провінції, а тоді їхали на екзамени в столицю (вони проводилися раз у три роки). І лише кращі з тих, що пройшли цей третій тур, складали екзамени в палаці імператора. Вони призначалися на високі державні посади.

Гуа

За давнім китайським переказом, під час правління міфічного государя Фусі з ріки Хуанхе вийшов кінь-дракон і підніс йому «вісім гуа», тобто вісім малюнків із суцільних і уривчастих коротких ліній (щось подібне до азбуки Морзе). За допомогою цих гуа Фусі нібито зміг показати взаємодію явищ в природі і суспільстві. Вчення про гуа лягло в основу древньої «Книги перемін», а в середні віки гуа широко використовувалися для гадань, про що і йдеться в новелі.

Заплатите... десять ланів

Лан — міра ваги. Лан срібла — 32 г. У Стародавньому Китаї всі розрахунки велись на срібло, яке ходило у зливках, що нагадували своєю формою черевичок. Коли було треба, зливки розрубували і шматочки срібла зважували на вагах. Десять ланів — за часів Пу Сунліна сума велика.

...спершись рукою на меч...

За древніми китайськими повір'ями, нечиста сила, крім заклять, боїться й усякої зброї, особливо меча. Заклинателі злих духів, яких в Стародавньому Китаї було дуже багато, користувалися, як правило, мечами. Вони розмахували ними в повітрі, вважаючи, що саме так можна знищити невидимих привидів і перевертнів.

Водяний годинник уже показував кінець першої варти

Водяний годинник винайдено в Китаї ще за давніх часів. Спершу це був чайник з маленькою дірочкою, який наповнювали водою, а всередину вставляли стрілку з кількома поділками; в міру того як вода витікала, поділки ставали видимими. Так позначали час. У наступні епохи водяні годинники були вдосконалені й являли собою складний пристрій із кількох посудин, наповнених водою, але принцип залишився тим самим.

Кінець першої варти

В Стародавньому Китаї час з сьомої години вечора до п'ятої ранку поділявся на п'ять двогодинних варт, початок яких сторожі відбивали ударами в барабан чи в стукачку. Кінець першої варти — біля дев'ятої години вечора.

...вирізана з паперу людська фігурка

тобто фігурка для відповідного магічного сеансу. Вважалося, що коли вимовити над нею особливі закляття й висловити певні побажання, то те саме станеться і з людиною, яку фігурка зображує.

...з такою ж пошаною, як люди дивляться на зорі Небесного Ковша чи на святу гору Тайшань

Небесний Ківш — так китайці називають Велику Ведмедицю. Тайшань — найзнаменитіша гора Древнього Китаю, яка вважалася священною; знаходиться в рідній провінції Пу Сунліна — Шаньдуні.

«Оповідь про гору Тушань»

Герой давньокитайської міфології, Великий Юй, прокладаючи тунель через гору Тушань, щоб відвести води гірського потоку, побачив дев'ятихвосту діву-лисицю й одружився з нею.

...після правління імператора Тана...

Таном називали легендарного мудрого імператора Яо, що нібито правив з 23.56 по 2255 рр. до н. е.

Свято ліхтарів — одне з найяскравіших китайських свят, яким завершувалися багатоденні новорічні гуляння. Цієї ночі на всіх будинках засвічувались ліхтарі та ліхтарики найрізноманітніших форм і кольорів. Люди ходили також з ліхтарями в руках по гомінких вулицях, запалювали петарди.

Не інакше як у рік ген-у народилися. Мабуть, під знаком Коня

В Китаї побутувала особлива система відліку років по циклах. Кожний рік був під знаком однієї з дванадцяти тварин: миші, бика, тигра, зайця, дракона, змії, коня, вівці, мавпи, півня, собаки, свині.

...дістали талісманні письмена Небесного Вчителя — тобто заклинальні написи й амулети; голова даоської церкви, який мав у XIII ст. титул Тяньші — Небесного Вчителя, писав їх червоною кіновар'ю. В народі вірили, що такі письмена захищають від злих духів та перевертнів.

Тоді всі матері, які народять дівчаток... не топитимуть їх...

Ідеться про нерідкі в Стародавньому Китаї випадки, коли бідняки, щоб позбутися зайвого рота, топили або продавали новонароджених дівчаток.

«...квітка, яка розуміє слова» — білий лотос, з яким танський імператор Сюаньцзун (правив з 712 по 756 рр.) порівнював свою улюблену наложницю, красуню Янгуйфей. Згодом так почали називати мудрих і красивих жінок.

...вийняла листа, передала його служниці...

Звичай забороняв знатній дівчині подавати що-небудь чоловікові, щоб руки їхні не зустрілися.

...мов той Юаньлун, лягти вище нього?

Юаньлун — прозвання героя III ст. Чень Дена; розповідають, що коли до нього приходив гість, який був йому немилий, то господар клав його на низьку лежанку, а сам спав на високому та широкому ліжку. Слова дівчини означають, що вона не може поставитися до свого гостя з такою зневагою, як це робив Юаньлун.

...отримав від імператора всі дев'ять відзнак — тобто дев'ять регалій, якими жалували в феодальному Китаї удільних князів: колісниця з кіньми, святкове вбрання, музиканти, ворота, покриті червоним лаком, святковий ґанок, охоронці, лук із стрілами, бойова сокира, жертовні посудини.

...покажемо, як то кажуть, «жаб'ячий гнів»

У древньому філософському трактаті «Хань Фейцзи» (III ст. до н. е.) наводиться така легенда. Правитель царства Юе кілька разів ходив війною на царство У і людське життя вважав за ніщо. Та одного разу, виїхавши з палацу, він побачив розгнівану жабу й почав кланятися їй. Охоронці запитали свого володаря, чому він так шанобливо до неї ставиться. «Через її гнів», — пояснив князь. Відтоді виразом «жаб'ячий гнів» стали позначати вищу форму прояву емоцій.

...старий Цзися з Гаою

Деякі китайські коментатори вважають, що йдеться про Гао Хенє (1612–1697), на прозвання Цзися — Пурпурова Зоря, який був земляком письменника й займав високі державні посади. Гаою — повіт недалеко від сучасного міста Янчжоу.

...передав через служника свій іменний листок

Іменний листок — щось на зразок візитної картки червоного кольору, на якому чорною тушшю були написані прізвище та ім'я людини.

«Відривати рукав»

Цей вираз походить з давнього переказу про якогось Дун Сяня, що жив у І ст. до н. е.; за протекцією він потрапив у палац і дуже припав до душі імператорові. Ні вдень, ні вночі імператор не хотів розлучатися з ним. Одного разу, коли вони спали поряд, Дун Сянь перевернувся уві сні й ненароком ліг на край широкого рукава імператорського халата. Государю треба було встати; не бажаючи будити свого улюбленця, він відірвав рукав халата й тихо підвівся. З тих пір вираз «відривати рукав» у китайській літературі став означати ганебну любов чоловіка до чоловіка.

То заприсягніться ж мені Горою та Річкою... — тобто дати старовинну урочисту клятву, яка починалася словами: «Поки Жовта ріка (Хуанхе) не зміліє, поки Велика гора (Тайшань) не зрівняється з землею...».

...щоб осінній вітер...

Натяк на знаменитий вірш поетеси І ст. до н. е. Бань Цзеюй «Осінній вітер», у якому розповідається, як фаворитка боїться втратити прихильність імператора, тому що її вік тепер більше нагадує тиху осінь, аніж пекуче літо.

Чому він...обидва рази не спитав?

Натяк на давній переказ, включений в літопис IV ст. до н. е. «Цзо чжуань», у якому розповідається про двох героїв. Коли вони їхали на бойовій колісниці, то їхній візник ні перед битвою, ні під час битви не спитав, у який бік і як саме слід їхати, а правив кіньми на свій розсуд. У цій новелі Пу Сунлін натякає вустами героїні на двоїсту діяльність її сина Хе.

...виконати під час обіду танок Небесного Мо — тобто танець диявола Моло (давньоіндійське — Мара), образ якого китайці запозичили з буддизму. Цим танцем спокушали праведників. Зародився він у Китаї не пізніше VIII ст.

...волосся на голові у два жмутики зв'язували

Раніше в Китаї дітям до шести років голили голову, залишаючи кілька кущиків волосся, які зв'язували у жмутики.

Місячний Дід — у китайській народній міфології божество шлюбу, яке зв'язує червоною ниткою ноги тих, хто збирається одружуватися. В храмах зображували Місячного Діда з вагами в руках. Щоб вирішити, чи можна молодят заручати, він нібито спершу зважував їх. Дослівний переклад його ім'я — Підмісячний Дід, оскільки він влаштовував шлюби при світлі місяця.

...ми з панночкою, як то кажуть, «оголимо плечі»

Вислів «оголити плечі», тобто погодитися, пов'язаний з давнім переказом. Одна дівчина з царства Ці не знала, якого з двох наречених їй вибрати: багатого, але потворного, чи бідного, але красивого. Тоді вона оголила два плеча, показуючи цим, що згодна вийти за обох, щоб обідати в багатого, а ночувати в бідного.

Її труну поставили у храмі

В Китаї робили грубі дерев'яні труни. Вони були герметичними й могли простояти з тілом небіжчика досить довго. Коли жінка Вана померла, її поклали в труну й помістили в храмі, орендувавши для цього одне з приміщень. Мабуть, передбачалося, що коли помре сам Ван, то обидва тіла, за звичаєм, будуть відвезені на батьківщину й поховані в землю поряд з предками. Слід урахувати, що перевезення важких трун коштувало дуже дорого.

Монастир Вайрочани

Вайрочана (санскр.) — істинне тіло (істинна природа) Будди, на відміну від інших його проявів.

...а чи не випадав мені часом носити вбрання першого міністра?

3 давніх-давен у Китаї імператор і вищі сановники носили халати, гаптовані драконами (дракон — символ імператорської влади). У імператора був вигаптуваний дракон з п'ятьма кігтями — лун, а у вищих сановників з чотирма — ман. Пояс першого міністра прикрашався яшмою.

...поспішав... «надівши капці задом наперед»

У життєписі поета III ст. Ван Цаня розповідається, що коли він прийшов у гості до вченого-літератора Цай Юна, який високо цінував талант поета, то господар вибіг назустріч, надівши капці задом наперед.

...влаштовував здавна відому історію про коня та оленя

За старим переказом, Чжао Гао, могутній перший міністр Другого імператора династії Цінь (III ст. до н. е.), бажаючи дізнатися, які в нього є шанси захопити трон і наскільки його бояться інші сановники, подарував молодому государеві оленя, мовивши при цьому: «Ось кінь». Той засміявся й відповів: «Ви помиляєтесь, перший міністре», а тоді став запитувати сановників, хто це. Деякі промовчали, інші, бажаючи догодити першому міністрові, запевнили, що це кінь, а були такі, які сказали, що олень. Останніх Чжао Гао покарав. Після цього всі сановники почали тремтіти перед ним.

...за часів Цао та Мана! — знамениті в історії Китаю сановники. У 8 р. н. е. Ван Ман убив імператора Пінді й захопив трон. Цао Цао — військовий губернатор одної з областей Китаю, який у 196 р. взяв у полон імператора Сянді, а в 216 р. заснував царство Вей і оголосив себе государем.

...вислати солдатом в далеку провінцію Юньнань

Юньнань — провінція в південно-західному Китаї, на кордоні з Бірмою, де живуть усілякі малі народності (бай, цзінпо та ін.); нести службу в тамтешніх китайських гарнізонах було дуже небезпечно, тому що місцеве населення постійно повставало проти китайського панування.

...що я досі не була для вас «деревом, з якого гроші можна трусити»

В китайській народній міфології — чарівне дерево, на якому замість листя ростуть монети. Треба лише потрусити його — і монети, наче яблука, попадають на землю.

Тож не женіть геть бога багатства...

Бог багатства — один з найпопулярніших персонажів народного китайського пантеону; вважалося, що коли йому молитися й давати пожертви, він може принести в дім багатство.

...вишивати лотосами торбиночки

Йдеться про підвіски найрізноманітніших форм і розмірів (у вигляді квітів, метеликів, оленя, лева і т. ін.), розшиті різнокольоровими нитками; їх підвішували, як прикрасу, до пояса чи до бічної застібки китайського халата.

Та як тільки помітиш, що повітовий начальник бере до рук печатку, негайно тікай

За народними повір'ями, нечиста сила боялася печатки — символу імператорської влади в Стародавньому Китаї.

...і перетворився на кам'яну ластівку

Кам'яна ластівка — за старовинним повір'ям, на горі Лінліншань є «кам'яна ластівка», яка під час грози злітає в небо, а потім повертається назад і знову перетворюється в камінь.

Фан Вен — так звали знаменитого поета XII ст. Лю Ю, автора кількох тисяч віршів різних жанрів і щоденника подорожі в провінцію Сичуань.

...призначили старшим цензором

За феодалізму в Китаї був особливий інститут цензорів, що підкорялися безпосередньо государю і здійснювали функцію імператорських ревізорів, які стежили за правильністю дотримання законів.

...подарував студентові золотий гачок «чого забажаеш»

Мається на увазі особливий вигнутий жезл, який виготовляли з нефриту або іноді з золота; вручити його комусь — означало виявити свою доброзичливість.

...лунало обридливе, монотонне наспівування — тобто йшов звичайний для Китаю урок, коли учні, як правило, не розуміючи древніх конфуціанських текстів, вчили їх хором напам'ять.

Коли Цюжун... проходила повз храм Ченхуана, її схопив чорний суддя із західної галереї

Храм Ченхуана — храм бога-захисника міста. Такі споруди з страхітливими скульптурними зображеннями картин пекла були раніше у всіх містах Китаю, тому що бог-захисник міста вважався одночасно й суддею тих, хто помер у даній місцевості. Чорний суддя — в галереях храму бога-захисника міста, як правило, встановлювалися статуї його помічників-суддів, які безпосередньо чинили розправу над мертвими грішниками. Простий люд тремтів перед цими помічниками, бо вважалося, що вони можуть заклинати й нечисту силу.

...схопив дух присутствених місць...

У Стародавньому Китаї на обох стулках дверей присутствених місць наліплювалися зображення двох древніх грізних полководців у повному озброєнні, які колись охороняли імператорські покої від нечистої сили і згодом були проголошені богами-охоронцями воріт і входів від нечистої сили, в тому числі й від лисиць-перевертнів.

...покликала Суня, назвавши його дитячим ім'ям — тобто ім'ям, яким звичайно називали сина тільки батьки або старші брати й сестри. Дружина могла називати так свого чоловіка лише в хвилини інтимної близькості.

«Бенкет біля яшмового озера» — тобто біля озера при міфічній горі Куньмунь, де живе володарка заходу — Сіванму (див. коментар).

Дівчина-Ткаля — тобто Чжинюй — героїня міфа про богиню зірки Ткаля із сузір'я Ліри, онуку Небесного Володаря, яка снує парчу з хмар.

«Персикове джерело» — знаменита утопія великого поета Тао Юаньміна (362–427), де описується, як рибалка випадково потрапляє до людей, що кількасот років тому втекли від тиранії імператора Цінь Шіхуана (III ст. до н. е.) й жили тепер за своїми патріархальними законами.

Фея Хе Сянгу — одна з групи даоських святих, так званих «восьми безсмертних», які були відомі своїм умінням творити чудеса. За переказом, Хе Сянгу була колись дочкою купця. Вона зустріла святого Люй Дунбіня, який пригостив її персиком безсмертя, після чого вона вже ніколи не знала відчуття голоду й здобула чудове вміння передвіщати долю. Після смерті її тіло зникло, а невдовзі стадо відомо, що вона приєдналась до інших безсмертних.

Менсянь від подиву витріщив очі...

Оскільки студента звали Хо Менсянь, а його нового знайомого Хо Чжунсянь, то з цього випливало, що вони немовби рідні брати. Річ у тім, що «мен» в імені студента означав «старший», а «чжун» у другому імені — «середній». Такі імена, які несуть у собі позначення ступеня спорідненості або дані, яка по ліку дитина в сім'ї, були звичайними в Китаї.

Срібні Тераси — колишня назва імператорського палацу, а потім вищої інстанції, яка містилася в межах палацу й завідувала діловодством, пов'язаним з доповідями, які надходили від правителів областей.

Вельможа Орхідеєвих Терас — імператорський цензор.

Кандидат Академії — один з молодих людей, який найуспішніше склав екзамен. Таких студентів залишали при імператорській Академії; там їх учили найвидатніші вчені, готуючи собі гідну зміну.

...якщо хто-небудь приходив свататись...

За китайським звичаєм, сватання починалося з обміну через свата записками на червоному папері між батьками майбутнього нареченого й нареченої. В цих записках повідомлялося ім'я, прозвання, дати народження, включаючи день, час і таке інше. Ці відомості були необхідні для проведення складного гадання про те, чи щасливий буде шлюб. Гадання здійснювалося ворожбитами по спеціальних таблицях.

...підніс їй птаха

За китайським шлюбним обрядом, наречений вкладає угоду в дерев'яну скриньку й надсилає її разом з живим птахом до будинку нареченої. В давнину надсилали журавля як символ надходження весни й довголіття, а потім обходилося просто живим гусаком.

...виникає трагедія «очеретяних торочок» — натяк на древній переказ про Цзицяня — Конфуцієвого учня; взимку мачуха вдягала його в одяг, підбитий не ватою, а мітелками очерету, які зовсім не гріли. Батько Цзицяня розлютився й хотів прогнати жінку, але шанобливий син зупинив його і сказав, що коли мачуха в домі, то він один страждає, а якщо батько вижене її, то страждатимуть усі троє.

...коли просять бога визначити жеребок

За роз'ясненням академіка В. М. Алексєєва, людина, яка хоче дізнатися про свою долю, бере в руки скриньку з пронумерованими паличками, стає на коліна перед кіотом із зображеннями богів, подумки молиться, а тоді витягає зі скриньки паличку-жеребок. Чернець або прислужник у храмі дивиться в книгу, де під відповідним номером записано все, що визначили духи людині, яка витягла даний жеребок.

...було призначено вельмишановного Чжоу Юаньляня

Чжоу Юаньлянь — реальна історична особа, відомий за часів Пу Сунліна чиновник, справжнє ім'я його Чжоу Лянгун (1612–1672); Юаньлянь — його друге ім'я.

«Канон Наньхуасця з коментарями» — знаменитий філософський трактат, до якого увійшло багато цікавих притч; його автор — даоський мислитель IV ст. до н. е. Чжуанцзи.

Лю Чен та Юань Чжао

В древньому перекладі розповідається про те, як Лю Чен та Юань Чжао в роки Юнлін (тобто між 58 і 75 рр. н. е.) пішли в гори по лікарняні трави. Тринадцять днів вони блукали в горах, харчуючись дикими персиками, аж раптом побачили, як гірський потік несе чашку з рисом; вони почали шукати житло й зустріли двох красунь, які запросили їх до себе в гості як своїх наречених. Лю Чен та Юань Чжао прожили в них з півроку, а коли повернулися додому, то зустрілися з сьомим поколінням своїх нащадків; виявилося, що минуло вже понад двісті років.

Су Цзе, ставши на згубний шлях Пеньчена Ко, здобув славу сластолюбного Дена Туцзи

Пеньчена Ко, який жив у III ст. до н. е., було призначено на чиновницьку посаду в царстві Ці (провінція Шаньдун). Довідавшись про це, послідовник Конфуція, відомий філософ Менцзи, сказав, що Пеньчен Ко має незначний талант, а до того ж погано знається на законах; мовляв, згодившись на цю посаду, він сам шукає собі смерті. Згодом і справді Пеньчена Ко стратили. Ден Туцзи — В оді знаменитого поета III ст. до н. е. Сун Юя розповідається про те, що сановник Ден звинуватив Сун Юя перед імператором у всіляких гріхах, у тому числі і в сластолюбстві. Виправдовуючись, той сказав імператорові, що справжній сластолюбець — це сам Ден і навів такий доказ: він, тобто Сун Юй, не зважає на залицяння красуні, сусідової дочки, а в Дена «жінка завжди розкуйовджена, має кривулю замість вуха і ходить якось боком, уся згорблена. Крім того, в неї ще парша і геморой. Однак Ден у захваті від неї, і вона вже народила йому п'ятеро дітей. Так хто ж саме, запитав імператора поет, справжній сластолюбець?» Відтоді ім'я Дена Туцзи стало загальним.

Він, ніби Чжунцзи...

В давньокитайській «Книзі пісень» в одній пісні дівчина, звертаючись до юнака, співає: «О Чжунцзи! Не перелазь до мене через огорожу!»

...сталося те ж саме, що із студентом Чжаном

Студент Чжан — герой знаменитої новели Юань Чженя (779–831) «Повість про Іннін» та п'єси Вана Шіфу (XIII ст.) «Західний флігель» — переліз через стіну, щоб зустрітися з дівчиною Іннін, яка йому дуже сподобалася.

...як свого часу Хань...

Юнак Хань Шоу служив у сановника Цзя Чуна і кохався з його дочкою. Вона подарувала юнакові чудові парфуми, які її батько отримав у дар від імператора. Дізнавшись про це по пахощах, Цзя Чун віддав дочку заміж за Ханя Шоу.

...приплисти на плоту прямо до Місячного палацу

Згідно міфологічним уявленням китайців, земний океан зливається з небесною рікою (Молочним Шляхом). За переказом, одному чоловікові вдалося, пливучи на плоту, дістатися аж до неба. Місячний палац — палац на Місяці, в якому в самотині живе богиня Чане.

...опинився в «Персиковому джерелі»

Див. коментар

...поніс його гусака

Див. коментар

...повернутися обличчям на північ і стати його ученицею

За давніми звичаями, південь вважався найбільш шанованою стороною світу, через що імператор завжди сидів на троні обличчям на південь, а сановники стояли перед ним, тобто поверталися обличчям на північ. Так само з поваги до вчителя робили й учні.

Свято першого дня Си — тобто першого дня під циклічним знаком «си» в третьому місяці за місячним календарем. (У Стародавньому Китаї дні місяця, як і роки, а також години доби позначалися особливими циклічними знаками). Цього весняного дня люди йшли на річку, щоб здійснити ритуал обмивання. А пізніше, за середньовіччя, в цей день на березі річки влаштовувалися змагання поетів.

...зробила їй зачіску «фенікс» — зачіску у вигляді голови фенікса — міфічного птаха, який був у Китаї символом подружньої вірності.

...навіть у самої Сіші покровителя відбити

Сіші — знаменита красуня давнини, фаворитка князя східного царства Юе, який подарував її правителю сусіднього царства У. Сіші легко закрутила голову цьому вельможі, і невдовзі князь царства Юе завоював його землі.

Одному чоловікові, що збирався купити перли...

В філософському трактаті «Хань Фейцзи» (III ст. до н. е.) розповідається така притча: одна людина продавала коштовні перли, поклавши їх у майстерно зроблену скриньку, оповиту трояндами й смарагдовим листям. Покупець узяв скриньку, а перли повернув назад.

...прагнув відгородити царя і від книг...

Євнух імператора Уцзуна (IX ст.) вчив інших царедворців: «Глядіть, будьте обережними: не давайте государю читати книг, а то побачить, у чому була причина розквіту, а в чому — занепаду царств, відчує в серці тривогу і всіх нас стратить».

...коли розливалася, як кажуть поети, «персикова повінь»

Весною, третього місяця за місячним календарем, у Китаї всюди квітнуть персикові дерева — білі пелюстки їхніх квітів падають у води бурхливих рік. Звідси походить і даний поетичний вислів.

От якби ви...тричі прочитали мені вірш Ван Цзяна...

Ідеться про твір поета VIII–IX століть Ван Цзяна, в якому він оспівує придворних красунь:

«Пісня про Цзяннань» — дуже популярна в Танському Китаї пісня поета Лі І (748–827) про красиву дівчину, що вийшла заміж за купця, який виявив до неї байдужість.

«Тисяча тисяч вербових гілок до заходу тягнуться» — слова з вірша поета VIII ст. Лю Фанкіна «Весняна туга», в якому змальовано картину весняного саду, де співає іволга і стрімкий вітер хилить до землі гілки верби.

«Лотос не встиг ще розквітнути...» — рядок із вірша поета IX ст. Хуанфу Суна «Лотос у пуп'янках».

...читайте мені по одному разу вірша Ду Фу про те, як він бачив Лі Бо уві сні

У знаменитого поета VIII ст. Ду Фу є два вірші під назвою «Бачу Лі Бо уві сні» (Лі Бо — великий поет VIII ст., сучасник Ду Фу). Перший з цих віршів починається словами:

...взяти собі за дружину даоську черницю

В Стародавньому Китаї було багато даоських й буддійських монастирів із своїми ченцями та черницями. Якщо до ченців-даосів ставилися в народі як до віщунів, поважали їх, то на черниць завжди дивилися із зневагою, їхня безшлюбність породжувала глузування та плітки про таємні любовні зв'язки.

Храм праведного Люя

Люй або Люй Дунбінь — один з восьми безсмертних даоського пантеону, знаменитий тим, що навернув до істинної віри багатьох грішників, а також своїм умінням розправлятися з нечистою силою.

Бо ж у мене...прізвище Пань

Натяк на відому в Китаї історію про красуню черницю на прізвище Чень (таке ж прізвище і в героїні). Вона сподобалася правителю області Чжану, але відмовила йому. Однак невдовзі ця Чень таємно покохалася з Панем (саме цим прізвищем назвав себе герой) — приятелем правителя Чжана, і той порадив подати супліку, вказавши в ній, що Чень і Пань нібито були заручені ще з дитинства. Потім сам Чжан звелів їм одружитися... Чень Юньці зашарілася, почувши слова студента, тому що побачила в них натяк на можливий любовний зв'язок.

...взяти собі за приклад славетних Ін та Хуан

Ідеться про двох мудрих дочок міфічного правителя Яо, який зробив їх жінками свого майбутнього наступника Шуня; вони не раз рятували свого чоловіка, коли мачуха та зведений брат хотіли звести його зі світу.

«Виганяти чужинця» — натяк на указ першого об'єднувача Китаю, імператора Цінь Шіхуана (III ст. до н. е.), який повелів вигнати з країни радників-конфуціанців.