Парад планет

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ,

Ми так захопились великими діяннями чудотворця Хоми на рідному терені, себто в Яблунівці, що на якийсь час забули — йдеться про людину всепланетарного масштабу. Про людину виняткову в своїй звичайності і звичайну у своїй винятковості. Про людину, з якої не спускали зацікавленого ока за морями-океанами й на хвильку, бо вже коли йдеться не менше й не більше, як про парад планет, оголошений старшим куди пошлють, то тут не заплющиш очей ні в Пекіні, ні в Токіо, ні в Лондоні, ні у Вашінгтоні, ні в інших світових столицях.

Усі доскіпувались його надлюдських можливостей, рівних яким не бачили в століттях минулих за всю багатостраждальну й прекрасну людську історію. У спеціальній літературі проводились аналогії між Хомою та іншими надлюдьми, чиї імена гриміли в різний час, та оті інші надлюди гасли перед старшим куди пошлють так, як зорі в нічному небі гаснуть перед ранковим сонцем.

Розмірковуючи про грибка маслючка, вдавались до теософії, магії, кабали, спіритизму, френології, фізіогноміки, графології, хіромантії. Знаменитий американський рукогадальник Майкл Макговерн присвятив яблунівському колгоспнику велику статтю, яку передрукували з журналу «Ньюсуїк» найпопулярніші тижневики світу. Стаття починалася словами: «Рука — це жест; жест — це видиме слово; слово — це душа; душа — це людина. Отже, вся душа людини в її руці».

Лишенько, трудові руки Хоми лукавого й невірного стали предметом пильної уваги рукогадальника Майкла Макговерна! Звісно, якби воля правління колгоспу «Барвінок», чи воля самого Хоми, чи воля його рідної жінки Мартохи, такого б ніколи не сталось, але як багато в цьому світі не залежить від нашої волі, а залежить від волі чужої!

Якби в грибка маслючка, розпатякував Майл Макговерн, була коротенька рука, себто кисть, то це свідчило б про погану вдачу, якої й лихому сусідові не побажаєш. Якби він мав довгу кисть, то це теж було б не краще; при довгій кисті грибок маслючок удався б дріб’язковим, метушливим, схильним до хворобливих маній... Маленькі й тоненькі пальці грибка маслючка заявляли б про його слабенький розум, а пальці широко розчепірені — про пустомолотство й великий егоїзм, а також про ворожість до будь-якого жанру мистецтва; а пальці гнучкі, що легко загинаються назад, казали б про спритність та хитрість...

Якби грибок маслючок мав покручені, зігнуті, нерівні нігті — це б казало про його самодурство і хижацький норов. Якби грибок маслючок мав худющі пальці із загнутими, покрученими нігтями — це виказувало б у ньому натуру злісну й пристрасну, та ще б наводило на думку, що він хворіє легенями. Гай-гай, а якби мав чорні чи бліді — особливо ж круглі! — нігті, то його повинен би остерігатись кожен, бо небезпечнішого знайти трудно... Білий, матовий колір шкіри виказував би не тільки кепське здоров’я, а й байдужість та апатію, немічність духовної сили. Та ще, не дай Боже, водночас мати загострені пальці — такого Хому слід обходити десятою дорогою...

Але не такі руки в грибка маслючка! Вони в нього — середньої величини, пропорційні до розмірів усього тіла, що свідчить про рівновагу особистості. Його добра натура вгадується в гарно складених, пропорційної будови пальцях. Про твердість і постійність Хоми кажуть нігті чистого рожевого кольору. Білі плямки, які цвітуть на його нігтях, віщують йому неабияке щастя, хоч даватиметься воно з труднощами.

Хіромант Майкл Макговерн у своєму псевдонауковому опусі теревенив і теревенив про руку шановного Хоми Хомовича. Мовляв, п’ять трудових мозолястих його пальців перебували й перебувають під впливом п’яти планет: на великий палець впливає Венера, на вказівний — Юпітер, на середній — Сатурн, на безіменний — Сонце, на мізинець — Меркурій. Може, запитував американський хіромант, на грибка маслючка з однаковою силою впливають ці планети? Венера — любов, Юпітер — влада й сила, Сатурн — час, доля, фатум, Сонце — обдарування й таланти, Меркурій — практична діяльність по хазяйству і в колгоспі, торговельні здібності? Чи, може, старший куди пошлють зазнає переважного впливу якоїсь однієї з планет, і ця планета вносить у його вдачу визначальну прикмету?

Поставивши ці запитання, рукогадальник Майкл Макговерн вдався до такого аналізу, якому ще не піддавався жоден колгоспник у благословенній Яблунівці, не кажучи вже про Чудви чи Кривошиї. Так, стверджував рукогадальник Майкл Макговерн, у подільській Яблунівці за всіх часів можна здибати особистостей, що перебувають під впливом Юпітера. Вони, юпітерці з Яблунівки, можуть похвалитись гордовитою поставою, високо піднесеною головою; вони дужі, широкоплечі, рославі, мають каштанове волосся, міцні зуби, серед яких виділяються два середні — лопатками — різці... Очевидно, саме від юпітерців старший куди пошлють перейняв їхнє вміння добре пожити й смачно поїсти, їхні веселощі, балакучість, привітність і непослабну цікавість до жінок будь-якого віку.

Звичайно, в Яблунівці чимало люду, залежного від Сатурна. Кістляві, худі, високі, похмурі, з землистим кольором обличчя, з бляклими очима й трухлявими зубами. Здається, їх знаходять у капусті вже постарілими й нудними. Вони люблять тишу, замкнутість, самотність, схильність до наук, вони сумніваются й не довіряють, обережні й помірковані... Можна здогадуватись, що старший куди пошлють узяв од них працелюбство, терплячість, любов до землі й непогамоване бажання обробляти її.

Авжеж, Яблунівка знала й знає тих, чия доля залежна від Сонця, себто від бога Аполлона. Вродливі, поставні, середнього зросту, вони переважно світло-русяві чи біляві. Доля ласкава до них, вони щасливчики. Але Сонце — гаряче, вогненне, тому вогонь в їхньому житті часто має фатальне значення... Старший куди пошлють, звичайно, теж щасливчик, доля ласкава з ним, проте він і не білявий, і не світло-русявий, сьогодні не можна сказати, яку саме роль відіграє в його житті Сонце.

Так, у Яблунівці водились і водяться сини Марса, народ міцненький і важкенький, короткошиїй і червонолиций. Переважно руді, зуби — як пилки, гачкуваті носи, що мало не впинаються в підборіддя. їхня вдача — це два протилежні полюси. З Північного полюса вони, либонь, мстиві, злопам’ятні, нетерплячі та безсоромні... Звичайно, старший куди пошлють узяв од них із Південного полюса їхню відвертість, щирість, хоробрість і великодушність,

А самого грибка маслючка заокеанський рукогадальник Майкл Макговерн із властивою йому категоричністю причислив до клану рабів Меркурія. Як планетний тип людської натури, Хома невірний і лукавий бачився самовпевненому рукогадальнику і маленьким, як грибок маслючок, і хитрим: зробив Хома, та й вдома нема; і кмітливим: хоч би як він коли хворів, а вмре добре; і розумний: розумом надточує, де сила не бере; і проворний: бувало, лупить яйце по цілому на день; і тямковитий у ремеслах: не зробить того нікому, що самому не миле; і неперевершений старший куди пошлють: не живе сам для себе, бо не вродився сам для себе; і геніальний брехун та базіка: брехнею увесь світ перейде — й назад повернеться.

Ніде не знайдеш такого гостроокого й доскоцького, такого спритного й шустрого сина планети Меркурій, як Хома невірний і лукавий із подільської Яблунівки!

Далі рукогадальник Майкл Макговерн, упавши в ложний пафос красномовства, звеличував великий палець старшого куди гошлють. Мовляв, це перст у грибка маслючка свідчить про глибокий розум і залізну волю!.. Рукогадальник Майкл Макговерн радів, що в Хоми Хомовича нігтевий суглоб великого пальця не грудкуватий, як колобок, — із такою хіромантичною прикметою грибок маслючок по-звірячому поводився б не тільки з Мартохою чи Одаркою, а й з колгоспною худобою, не було б віроломнішого скотаря в «Барвінку». Якби суглоб розуму, навіть довгий, та трохи розплющився, то де й подівся б увесь геній чудотворця Хоми!.. Далі рукогадальник Майкл Макговерн міркував про значення горбочка в основі великого пальця старшого куди пошлють, який начебто виказує натуру багатолюбну, з невичерпними запасами почуттєвої любові, і якби розвинувся хоч трохи більше — був би Хома Хомович розбещений, розпущений, ненажерливий у любові.

Розглядаючи долоню яблунівського колгоспника, заморський хіромант казав, що лінія життя в нього бездоганна: рівна, різка, хоч і тонка, не дуже глибока, безперервна, без усяких знаків на ній, рожева... Далі Майкл Макговерн хвалив лінію розуму, що починалася в одній точці з лінією життя, — рівна й різка риса, довга, яка, на щастя, не закінчується зірочкою, бо якби закінчувалася зірочкою, то це, безперечно, свідчило б лише про одне: старший куди пошлють неодмінно збожеволіє!.. Третю важливу лінію, лінію серця, рукогадальник Майкл Макговерн бачив у грибка маслючка навіть не з двома гілочками, що свідчили б про успіх у житті й благополуччя, а з трьома, й ці три гілочки на лінії серця виказували його добре й чесне серце, розвинуте естетичне почуття, чесність, правдивість. Він любить підсолоджувати свої почуття, особливо ж погомоніти з молодичками.

Далі заморський хіромант переходив до лінії Сатурна в шановного Хоми Хомовича, вказуючи, що в яблунівського колгоспника лінія Сатурна починається не в проміжку між горбиком Венери й Місяця, не поблизу рівнини Марса, не на самому горбі Марса (це було б прикметою життя, сповненого жорстокої боротьби з долею, але боротьби переможної), а лінія Сатурна в грибка маслючка починається з горбика Місяця, себто з нижнього краю ребра долоні. А тому-то чудотворець Хома є неперевершеним фантазером, тому-то він завжди натхненний, завжди спізнає раптові осяяння великих і малих думок, йому завжди щастить навіть за тих ситуацій, із яких ніхто б не знайшов виходу. І як добре, вигукував Майкл Макговерн, що лінія Сатурна в грибка маслючка тягнеться до сонячного, себто безіменного пальця, — така особливість свідчить про його вроджений потяг до мистецтва!

Лінія щастя, тобто лінія сонячна, в Хоми була рівна, ясна, чиста, пряма, без сторонніх знаків і гілок, що йдуть униз. Починається вона від лінії життя і горбика Місяця, йдучи до пальця Сонця. Старший куди пошлють — дитя Меркурія! — тому-то й процвітає в колгоспі «Барвінок», утверджуючи труд як мистецтво, що в нього така виразна лінія щастя. Маючи лінію щастя, яка йде з горбика Місяця, грибок маслючок своєю буйною фантазією, звичайно, міг би сягнути вершин в оперному чи балетному мистецтві, в мистецтві еквілібристики чи ексцентрики, але хіба на яблунівському корівнику він подеколи не виступає як неперевершений ексцентрик, як видатний еквілібрист, як майстер оригінального жанру?!

Лінія печінки, або здоров’я, в грибка маслючка тягнеться, звісно, до мізинця, до пальця Меркурія. В Хоми ця лінія рівна, виразна, без обривів і знаків, значить, чоловік він міцного здоров’я, має добре травлення. І якби з такою лінією грибок маслючок за покликанням не вступив до колгоспу «Барвінок», то міг би домогтись видатних успіхів на терені ораторського мистецтва, а також зайнятись адвокатською практикою.

І — Кільце Венери!

Заморський рукогадальник Майкл Макговерн докладно змальовував специфіку розташування Кільця Венери на долоні в яблунівського колгоспника, як воно тягнеться крутою дугою від проміжка між вказівним і середнім пальцями до проміжка між безіменним та мізинцем. Древні хіроманти таку дугу називали поясом Венери, бачили за нею розбещеність і розгульність у почуттях, що ведуть до злочинів. Проте в грибка маслючка це рідкісне Кільце Венери свідчить про чудову будову тіла й незгасне здоров’я, яке, звісно, прагне виходу в тісному спілкуванні з жінками.

Скрупульозний педант Майкл Макговерн докладно розглядав кожну цятку на руці колгоспного трудівника, чотирикутник, трикутник, зірку, кружечок, острів, хрест, які щось означали й щось віщували. Помітивши на горбі Сатурна трикутник, він захоплено казав про схильність Хоми до магії і чаклування, до спіритизму, гіпнотизму, магнетизму. І як добре, втішався заокеанський рукогадальник, що на горбику під мізинцем у грибка маслючка нема хреста, бо він же — дитя Меркурія, а Меркурій, як відомо, бог злодіїв, і хрест на його бугрі неминуче спричинився б до злодійства...

В одному з прикінцевих абзаців рукогадальник Майкл Макговерн знову нагадував свій постулат: «Рука — це жест; жест — це видиме слово; слово — це душа; душа — це людина. Отже, вся душа людини в її руці». І, звісно, доля старшого куди пошлють — у його руці, написана чітко, тільки читай!..

Хома Хомович Прищепа краєм ока передивився цю статтю в журналі «Ньюсуїк», який йому принесли разом із районною газетою, й сказав Мартосі за сніданком:

— Отой Майкл виріс, та ума не виніс. Авжеж, маю вдосталь сонячної енергії, ще не переживаю енергетичної кризи, як ото вони переживають. Гм, доказує, що моя доля — в моїй руці... Авжеж, свою долю міцно тримаю в своїй руці, нікому не віддам!

— Бачиш, назвав тебе дитям Меркурія, — образилась рідна жінка Мартоха, погортавши той «Ньюсуїк». — Досі ж ти був Хомовичем, мав батька Хому, а цей рукогадальник бач, на що натякає! Та не було чеснішої жінки на всю Яблунівку, ніж твоя мати Явдоха! Де вона могла доп’ясти того Меркурія?!