Парад планет

РОЗДІЛ СОРОК ТРЕТІЙ,

Наша яблунівська Мартоха недарма потерпала, коли не зі своєї волі в чудову зоряну ніч опинилась на руках робота Мафусаїла Шерстюка. Адже літали й літають над колгоспом «Барвінок» не тільки наші штучні космічні супутники, а й чужі. Ото з тих штучних космічних супутників зловорожа буржуазна пропаганда підглядає, чи вже вквасилась закваска в самогонниці Вівді Оберемок, чи завіз на ферму корми фуражир Ілько Дзюнька, чи сходив до вітру довгожитель Гапличок. Найдосконаліша їхня фотоапаратура не дрімала на штучних супутниках і тієї пам’ятної ночі...

Уже наступного ранку найкрупніші газети Америки та Європи у відділах світської хроніки вмістили скандальний знімок. Так, так, пересиченій усякими сенсаціями з походеньок модних секс-бомб і підтоптаних мільярдерів пресі забаглося здивувати своїх читачів сенсацією з Яблунівки — й органи буржуазної пропаганди, либонь, свого домоглись... На скандальному фотознімку чітко видно просторий ґанок української хати, над якою мерехтіли нічні зорі, на ґанку стояв статурний, клепаний із заліза робот, щасливо світячи закоханими сірчано-кадмієвими фотоелектричними елементами, а на руках у Мафусаїла в спокусливій позі сиділа Мартоха.

Космічне фотооко, яке важко звинуватити в упередженості чи в смакуванні деякими подробицями туалету яблунівської колгоспниці, зафіксувало Мартоху саме в ту мить, коли її щойно піднесено в повітря: спідниця, задершись, оголила дзеркало колін, біліють ноги точеного родоського мармуру, з розпанаханої блузки магнієвим спалахом горять півкулі грудей, прекрасне й спокусливе обличчя вабить солодкою раною усміхнених уст і злякано чарівних, як у сполоханої сарни, продовгастих очей, — і все це оповито розвихреною, бунтівною, протуберанцевою стихією живого смолянистого Мартошиного волосся!..

Чи варто наголошувати на тому, що порнографічні журнали «Плейбой», де хазяїном Х’ю Хефнер, і «Пентхауз», де хазяїном Боб Ґуччоне, вмістили на глянцевих обкладинках своїх видань один і той самий знімок: нітрохи не нітячись, робот Мафусаїл Шерстюк спокійнісінько віддає Мартоху з рук в руки напівсонному й легковажному грибку маслючку. На цьому знімку обличчя в яблунівської колгоспниці таке, наче їй дуже кортіло поласувати кислицями, пообіцяними роботом Мафусаїлом, та в оцій двозначній ситуації вона мусить удавати, що їй набили оскому кислиці законного Хоми.

«Примхи сексуальної революції у Яблунівці!» — кричав заголовок у «Нью-Йорк таймс», що любить похвалитися своєю респектабельністю й незалежністю. «Гримаси науково-технічного прогресу в колгоспі «Барвінок!» — в ту саму дудку дула «Вашінгтон пост». Римська газета «Мессаджеро» запитувала: «Норма чи потворне збоченство?» І тон статті в цій газеті переконував у тому, що, звісно, потворне збоченство, яке стало нормою. Навіть Калігула, жорстокий і порочний імператор Древнього Риму, що вславився своїм печерним садизмом і звірячою філософією, не звідав тих почуттів, які начебто випало звідати роботу Мафусаїду Шерстюку в компанії з Мартохою й Хомою.

Мільйонами примірників продавались два музикальні диски з рок-операми «Хома-суперзірка» та «Любов утрьох». У чергу по диски ставали ще ввечері, спали на тротуарах, підстеливши ковдри, підкріплювались кавою з термосів. У рок-опері «Любов утрьох» колгоспниця Мартоха зверталась до робота Мафусаїла Шерстюка так, як зверталась прекрасна Суламіф до царя Соломона: «Мій коханий для мене — мов китиця мирри: спочиває між персами в мене! Мій коханий для мене — мов кипрове гроно в ен-гедських садах-виноградах!» Робот Мафусаїл їй відповідав: «Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!» Колгоспниця Мартоха: «Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! А ложе нам — зелень! Бруси наших домів — то кедрини, стелі в нас — кипариси! »

Перелицювавши біблійну «Пісню пісень» на свій лад, автори цього музичного шлягера вкладали слова царя Соломона — немов якоїсь холеричної роздвоєної особистості! — не тільки в уста робота Мафусаїла, а й в уста старшого куди пошлють Хоми. Він голосив за рідною жінкою: «Вернися, вернись, Мартошко! Вернися, вернися — нехай ми на тебе надивимось! Заокруглення стегон твоїх — мов намисто, руками мистецькими виточене! Твоє лоно — немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт — сніп пшениці, оточений тими лілеями! Твоя шия — як башта із кості слонової, твої очі — озерця...»

На екрани вийшов суперкінобойовик, знятий на кошти власника порнографічного журналу «Пентхауз» Боба Ґуччоне, він виклав на цей фільм сімнадцять мільйонів доларів. Сценарій написав знаменитий американський письменник Гор Відал. На роль Хоми запросили Малколма Макдоуелла, що виконував головну роль у «Механічному апельсині». Пітер О’Тул грав робота Мафусаїла Шерстюка, а чарівна Елен Міррен грала роль яблунівської колгоспниці Мартохи.

Електронний маніпулятор Мафусаїл в цьому фільмі зовсім не скидався на свій життєвий прототип. Лютий деспот, він не хотів трудитись на корівнику біля скребкового транспортера пліч-о-пліч зі старшим куди пошлють Хомою, а, відзначаючись фантастичною похітливістю, запрограмованою на заводі електронних маніпуляторів, знай тільки те й чинив, шо по всьому тваринницькому комплексу переслідував доярок і телятниць.

Цинічне чудовисько, робот Мафусаїл у виконанні Малколма Макдоуелла був особливо небезпечний тим, що мимоволі викликав цікавість, а то й захват деякої частини публіки. Мужній з лиця, афористично красномовний і навіть подеколи щирий у своїх найтваринніших почуттях, він хоча й працював спільно зі старшим куди пошлють на скребковому транспортері, все ж підступно домагався взаємності від Мартохи... У фільмі вражала сцена, в якій Малколм Макдоуелл, себто робот Мафусаїл Шерстюк, блимаючи жаскими сірчано-кадмієвими фотоелектричними елементами, на гусеницях-всюдиходах пер за бідолашною Мартохою, що тікала від чудовиська по плантації буряків. Ревнивий Хома на тракторі гнався за знавіснілим механічним маніпулятором, і це була страшна гонитва: робот Мафусаїл ось-ось наздожене Мартоху, а грибок маслючок ось-ось підімне робота трактором!.. Зрештою підім’яв — і вже так товкся гусеницями по жертві, що від неї мали б зостатися самі потрощені деталі. Та, цілий і неушкоджений, робот Мафусаїл Шерстюк проворно вибрався з-під трактора і, розшалілий від сатанинської пристрасті, знову рвонув за Мартохою, чия постать уже ледь-ледь бовваніла між тополями на сільській околиці.

Чудні діла твої, Господи, а ще чудніші діла кіноділків від порнобізнесу!.. По вулицях Яблунівки ходили потворні монстри, яких колгоспниці в любовному гріху зачинали від роботів. Напівроботи-напівлюди, ці покручі, жадібно дудлячи горілку, щоденно з ранку до вечора по всіх дванадцяти каналах телебачення дивились тільки футбол і хокей…

На робота Мафусаїла Шерстюка в фіналі фільму чекає страшна помста Хоми. Вдавшись до своєї надлюдської феноменальної сили, старший куди пошлють навіює Мафусаїлу небувале еротичне захворювання. Збожеволілий і знетямлений, з посоловілими сірчано-кадмієвими фотоелектричними елементами робот вривається на механізоване господарство колгоспу «Барвінок». Перелякані механізатори в паніці розбігаються, а робот, наче смерч, кинувся до симпатичної жатки — ще свіжої й молодої, недавно з фабрики. Валкова, широкозахватна, напівнавісна, двосекційна з планчатим п’ятилопатевим мотовилом жатка стояла беззахисно, й робот Мафусаїл став безцеремонно торсати її руками в лайкових рукавичках... Побіснувавшись коло широкозахватної жатки, він метнувся до силосозбиральної машини платформного типу — нею в колгоспі «Барвінок» збирали на силос кукурудзу, соняшник та силосні культури. Як він жадібно дивився на її робочі органи, а потім заходився цілувати металевими губами й мотовило, й подрібнювач, і силосопровід із вивантажувальним транспортером, і ходову частину, рами й механізм приводу!..

Далі кінобойовик зображував, як несамовитий робот Мафусаїл Шерстюк накинувся на лущильник, допався до зернотукової причіпної комбінованої сівалки, до кукурудзяної комбінованої та до бурякової навісної односекційної шестирядної сівалок... У фіналі стрічки робот Мафусаїл з виряченими сірчано-кадмієвими фотоелектричними елементами, на одній гусениці (другу загубив в обіймах картоплесаджалки) корчиться в полум’ї бензосховища, що раптово спалахнуло, проте, як завжди, його рятує система протипожежних заходів, і, йдучи геть із машинного румовиська-пожариська, він усміхається мертвою усмішкою чудовиська Франкенштейна, мовби обіцяючи благословенній Яблунівці нові, ще потворніші злодіяння в майбутньому...

Чи варто казати про те, яку хвилю злочинів пробудив цей фільм серед молоді на Заході? Піддавшись владі низьких підсвідомих інстинктів, вони влаштовували дикі оргії, накидаючись на машини в центрах найбільших міст, били, трощили, ламали, й поліцейські загони, озброєні гумовими кийками та бомбами зі сльозоточивим газом, були безсилі...

Як добре, що музичні диски з рок-операми «Хома-суперзірка» та «Любов утрьох» так ніколи й не потрапили не тільки в Яблунівку, а й у Чудви чи Велике Вербче. Як добре, що супербойовик, знятий на кошти Боба Ґуччоне, наш кінопрокат не закупив, тому-то Хома з Мартохою не побачили в кривому кінодзеркалі своїх пригод на екрані, не жахнулись від «розпутства» робота Мафусаїла Шерстюка. А якби все-таки побачили (скажімо, відпочиваючи десь на Лазурному березі чи на Гаваях, бо доля спроможна закинути всюди), то сказали б в один голос:

— Нема того дерева, щоб на ньому яка птиця не сиділа, нема такої людини в Яблунівці, щоб її заради долара та й не оббрехали за океаном!