Ще не забули про новоспечених отих шефів, які навідувались до Яблунівки?
Може, ви й забули, тільки ж отой золотоокий академік Йона Ісайович Корогли не забув. Написавши донос, за яким Хому було відлучено від ударної праці на корівнику й тимчасово позбавлено високого звання старшого куди пошлють, цей «знаменитий сходознавець, якого знали всі тюркологи світу», не заспокоївся. Злопам’ятний і заздрісний, він знову надіслав листа на ім’я правління колгоспу «Барвінок», а в цьому листі що тільки понаписував своєю велевченою рукою! Мовляв, досі ніхто з найвидатніших умів планети не збудував машини часу, досі ніхто ще не став невидимцем, — ось і Хома не міг збудувати машини часу, ось і Хома не міг стати невидимцем, у такі теревені може повірити лиш людина вкрай забобонна або ж така, що молода була — дурна була, а стара стала — ще дурніша стала.
Далі якими тільки термінами цей видатний тюрколог оперував у листі! Детермінізм і передбачення у класичній філософії, міра й межа прогнозу, закон заперечення заперечення, співвідношення формальної та абстрактної можливості, значення філософських принципів для аналізу формально можливого, зв’язок абстрактної можливості з формою й змістом при прогнозуванні, застосування математичних методів при дослідженні абстрактно можливого в прогнозуванні, реальна можливість і суперечливість матеріальних процесів, побудова прогностичної моделі, горизонт прогнозування, взаємодія прогнозу й об’єкта прогнозування... І вся ця наукова термінологія мала довести, що Хома не створив не тільки фантастичної машини часу, а й не створить інших чудес, на які, можливо, дехто сподівається від чудотворця.
Еге ж, казав золотоокий академік Йона Ісайович Корогли, дехто сподівається від Хоми такого небувалого рибного дощу над Яблунівкою, коли з хмари падатимуть разом із краплями води й коропи та лини, й сазани та в’язі, й раки та в’юни, й щуки та карасі, так що живу рибу ловитимуть руками поміж корчів картоплі та кущів кропиви. А ще начебто грибок маслючок хвалився, що кожен яблунівець на свій день народження матиме від нього на подарунок якнайбарвистішу веселку в небі, що сяятиме сімома кольорами на совість, а не задля годиться. І, мовляв, у небесах над селом він збирається вичарувати силою своєї магії таку Яблунівку, як і на землі, тільки небесна Яблунівка буде набагато краща й люди в ній житимуть набагато кращі, бо то хоч будуть і звичайні яблунівці, нині сущі, та все ж таки з небесними ділами й небесними помислами. Гніваючись, старший куди пошлють за власною примхою затемнюватиме то Сонце, то Місяць, а то раптом якомусь невгодному яблунівцю погрожуватиме кометою, котру прикличе з сузір’їв Діви і Волопаса, бо він і з кометами вміє порядкувати — то він її послав у сузір’я Овна, то перегнав у сузір’я Тільця, далі — в сузір’я Близнят, потім — Рака, Лева, Діви...
Не вірте Хомі, заклинав золотоокий академік, що той зуміє позбавити колгосп «Барвінок» од вірусу мозаїки кукурудзи чи од вірусу бронзовості помідорів, од вірусу жовтої мозаїки гороху чи од вірусу зеленої крапчастої мозаїки огірків. Не вірте, що він здатен у майбутньому берегти яблунівців від симптому психологічної подушки Дюпре і змішаних психозів Гауппа — Мауца, від еротичної зоофілії Крафта — Ебінта й артеріосклеротичного хронічного галюцинозу Суханова. Не вірте, що йому до снаги подолати функціональні зміни сітківки ока при старінні, що застосуванням біологічно активних речовин він продовжить вік літніх людей, що впливом іонізуючої радіації він продовжуватиме життя біологічних об’єктів.
Не вірте, заклинав золотоокий академік Йона Ісайович Корогли, який з лихої амбітності й зоологічної заздрості став злим генієм старшого куди пошлють. Кожне слово в листі дибки ставало, розділові знаки наче ґедзь покусав, а думки такі, немов чорт із них ніколи й не зсідав.
— Дивись, Йона Ісайович так рябцем і хапає аж із самого Києва! — вражено мовив голова колгоспу Дим, покрутивши листа в руках. — Либонь, із тих великих учених, у яких недосол на столі, а пересол на спині. Але ж від Хоми й справді всякої всячини сподівайся, може, він всерйоз замислив порятувати Яблунівку від еротичної зоофілії Крафта — Ебінга?.. Досі не чував про таку, хай їй грець!
Оперативно реагуючи на лист, голова колгоспу Дим поїхав на корівник. Старший куди пошлють у поті чола трудився біля скребкового транспортера, усе честь честю, як і належить. Може, й справді мізкує над симптомом психічної подушки Дюпре, хіба вгадаєш, але з яких це пір заказано мізкувати? Крякнувши досадливо, голова колгоспу Михайло Григорович війнувся геть із корівника.
Може б, і не війнувся так безпечно, якби знав, що біля скребкового транспортера трудиться фізичне тіло старшого куди пошлють, а в цей час астральне тіло Хоми ой як далеко залетіло від колгоспу «Барвінок», непорушно повисло зараз над сірим від спеки ярмарковим майданом гватемальського містечка Демокрасія, а цей майдан обставлено загадковими магнітними бовванами, рубаними з граніту стародавніми ольмекськими майстрами, й лице в Хоми — загадкове, наче в магнітного боввана...