Усі їхні демони

Розділ 39

— Яке повне ім’я цього Гоші? Знаєш?

Поліцейські сиділи мало не з роззявленими ротами. Хіба так буває, що розслідуючи одну справу, закривають зовсім іншу? Новак, Малярчук та інші вдоволено потирали долоні. Всі, окрім Назара. Старший слідчий завмер і дивився на затриманого скляними очима. Звісно, він знав, як друзі кличуть його Костю, бо це прізвисько причепилося до малого ще з п’ятого класу, коли той почав стрімко рости...

— Григорій, — відповів Діма.

Він почувався виснаженим. Розповідаючи поліцейським про події тієї ночі, ніби знову їх переживав. Здавалося, постарів на ціле життя, хоч минув насправді лише тиждень.

Після того, як Кінь прикінчив Макса, вони підхопили непритомного Гошу й утекли подалі. Спочатку попадали просто на землі в якомусь дворику позаду спортивного комплексу, щоб перевести подих. Гоша прийшов до тями, але його голова була дуже побита. Тоді Кінь запропонував замести сліди у квартирі, вичистити все, адже Макс не місцевий, а тіла Діани він уже сам позбувся. Відтак був шанс, що на них ніхто не вийде.

Кінь говорив переконливо, наче справді був експертом у таких справах. Хлопці пристали на його пропозицію. Вони повернулися й вимили квартиру. Залишився диван та килим. Кров з тканини ніяк не хотіла відчищатися, тож Гоша сказав зараз покинути все так. На ранок, коли квартира сяяла чистотою, розійшлися хто куди — Діма забрав пістолет, аби надійно заховати, Кінь подався додому, а Гоша вирішив зателефонувати батькові й попросити допомоги. Зрештою той пістолет належав батьковому знайомому.

З килимом та диваном розібралися батько та двоюрідний брат, Гоша потім їх усіх цим заспокоював. Говорив, треба ненадовго залягти на дно, а потім кожен повернеться до свого життя. І може, вони навіть знову зберуться «на хаті», але відтепер — жодних «чужих».

— Де Григорій? — допитувався старший слідчий.

— Ми планували зустрітися на гаражах. Я трохи спізнився, коли ж прийшов — його не було. Потім дізналися, що Гоша загримів до лікарні. Він потрапив під гарячу руку якимсь придуркам біля озера, і ті додали його побитій голові ще травм.

— Ти бачив його? — перепитав старший слідчий.

Діма невпевнено хитнув головою.

— А той ваш Кінь має людське ім’я? — раптом поцікавився Новак, дивуючись, чому капітан розпитує лише про сина Топольного.

Діма вже розтулив рота, щоб відповісти, аж тут старший слідчий скочив з місця:

— А може, ти нам брешеш? Га? Твої відбитки пальців є на пістолеті, і якщо це справді той самий ствол, з якого вбили Піскуна, то не відкрутишся!

Діма затремтів від страху. Він гадав — якщо сказати правду, все залагодиться. Адже він не вбивав Макса. То Макс хотів усіх їх повбивати. Ніхто не винен у його смерті. Макс... то був такий же монстр, як і їхній з Лесею вітчим. Хіба такі лишають вибір іншим?

З кутка кімнати вийшов інший поліцейський, який досі мовчав:

— Упізнаєш?

Тицьнув Дімі в обличчя кольоровий знімок. Хлопець, побачивши знайомий предмет, кивнув. За спинами поліцейських Анжела витягнула шию, аби теж роздивитися світлину.

— Це моя запальничка, тобто мого тата.

— Як вона опинилася в кишені покійного Піскуна? — продовжив поліцейський.

Діма знизав плечима. От чому запальничка не знайшлася навіть після «генерального» прибирання «на хаті». Бо її забрали... її він забрав...

— Я загубив татову запальничку. Напевне, випала з куртки, коли був «на хаті». А Макс її знайшов і сховав до власної кишені.

— Гаразд, а тепер глянь на цю фотографію.

Він розгорнув перед хлопцем роздруківку з чорно-білого принтера. Зображення було не найкращої якості, але Діма одразу зрозумів, що там.

— Ти знаєш, хто це? — перепитав слідчий.

Малий кивнув. Раптом старший слідчий вирвав з рук колеги аркуш і визвірився:

— Що це за самодіяльність?!

— Я гадав, цих двох ви теж помітили тоді в лікарні...

Назар побілів, а Діма тим часом проскімлив:

— Коли стало відомо, що поліція вийшла на Гошу, ми допомогли йому втекти з лікарні. Гоша не винен, але хто б йому повірив.

— Це фото з лікарні? Тут з тобою Кінь? — перепитав Новак.

— Так, — підтвердив Діма.

— Як його звати?

— Костя. А прізвисько у нього «Кінь», бо він дуже дебелий, а ще завжди голосно сміється, ніби «ірже».

Старший слідчий гримнув кулаком по столу і зненацька вискочив з кімнати. Інші поліціянти лише здивовано перезирнулися.