У невеличких містах новини завжди поширюються дуже швидко. Особливо, якщо це звістка про стрілянину. Тож коли знайшли тіло молодого парубка з вогнепальною раною, чутки розповзлися всім Івано-Франківськом ще до обіду. В кожному куточку і старі, і молоді перешіптувалися між собою, щогодини подробиці вбивства ставали все кривавішими, і що далі, то менш схожими на правду.
Готуючи каву в кіоску, Анжела за день наслухалася різних версій трагедії. Студенти, які складали 90% усіх її клієнтів, обговорювали сенсацію з неабияким натхненням. Більшість хизувалася особистим знайомством з убитим хлопцем, інші начебто знали його друзів. Усе було цілковитою брехнею, адже тіло досі не опізнали. Анжела не надто їх слухала. Що їй до якогось застреленого незнайомця, коли власних клопотів вистачає?
Але пропустити повз вуха новину було неможливо, адже й на місцевому радіо щопівгодини вмикалися «екстрені новини», і люди про це гомоніли, а стрічка у фейсбуці просто рясніла репостами тутешньої жовтої преси. До вечора того дня кожен мешканець знав про застреленого за нез’ясованих обставин молодика, родичі якого досі розшукуються. Фотографій тіла не було, адже (як переповідали люди) від голови бідолашного не залишилося нічого. Трагедія сталася вночі на березі річки. Кажуть, водою змило значну частину крові й мозку, який витік із простреленого черепа на кам’янистий берег.
Увечері, коли важкий тиждень нарешті добіг кінця, Анжела приготувала на вечерю кілька невигадливих страв — смажену до золотавої скоринки картоплю, салат зі свіжої капусти та канапки з маслом і ковбасою. Вітя сходив до сусідки по розливну горілку й скликав друзів. Сьогодні до них на «вогник» завітали, як завжди, дядько Петя та Француз. Останнього насправді звали Іваном, але він мав екзотичне прізвище Жак, тож іще зі школи його прозвали Французом. Обидва чоловіки були близькими друзями сім’ї й бували в цьому домі кілька разів на тиждень.
Їхня сусідка, яка теж мешкала на першому поверсі, торгувала горілчаним фальсифікатом ще з дев’яностих. Її старший син, а згодом і молодший теж, подалися служити в міліцію. Не дивно, що пані Марія зуміла побудувати свій «бізнес» безпечно й без жодних перешкод. Кажуть, спирт постачав старший і мав з материного бізнесу непоганий відсоток. Звісно, коли 2015-го в країні запровадили нову поліцію, довелося скинути оберти. Але спирт і далі постачали, бо сини залишилися в органах. З ранку й до пізнього вечора поріг тієї квартири оббивали п’яниці, приносячи пані Марії стабільну надбавку до пенсії, а її синам — до заробітної платні.
Кожен, хто заходив до під’їзду, відчував стійкий кислуватий запах алкоголю, що, здавалося, навіки всотався у бетонні стіни. І пияки, котрі шикувалися в чергу й розсідалися хто на сходах, хто на бордюрах під під’їздом, здавалися місцевим жителям уже цілком звичним явищем. Ніхто не звертав на це уваги. Всі намагалися не зважати на те, що мало не в кожній квартирі їхнього будинку на шість під’їздів хтось зловживав спиртним. Та й хто б поскаржився? Люди боялися синів Марії та її саму, бо жіночка була вельми сварливою.
А за якийсь квартал звідси виструнчилися нові будинки. І там, наче в паралельному світі, жили зовсім інші люди. Замість горілчаного смороду там витав запах новенької гуми від коліс припаркованих авто; замість зграї алкоголіків походжали молоді матусі з візочками й смартфонами, роблячи стильні знімки своїх малюків для інстаграму. Один район міста, але такі різні люди, між котрими пролягла прірва небажання бачити одне одного й цілковита глухота. Ніби хтось змурував поміж ними невидиму залізобетонну стіну заввишки з Говерлу.
Доки товариство вечеряло й допивало «розливуху», дев’ятирічна дівчинка сиділа у своєму відгородженому кутку і читала книжку. Дорослі курили та співали пісні під гітару. Петя мав гарний голос й умів підібрати будь-які акорди. Дівчинка ж усе ніяк не могла зосередитися на читанні. Очі різало від їдкого диму, у скронях вистукував біль. Хотілося плакати. Та вона мусила сидіти тихо, інакше тато Вітя може її побити. Цей урок Леся засвоїла ще в п’ятирічному віці. Цього вечора дівчинка не вперше бачила, як горілка змінює людей, але саме сьогодні їй здалося, що це схоже на те, ніби у них вселяються демони.