Усі їхні демони

Розділ 40

На вулиці стояла глуха ніч. Перша по-справжньому холодна і збіса страшна для Назара ніч. Він прожогом вискочив з управління навіть без верхнього одягу й кинувся до свого авто. Тремтячими руками встромив ключ запалювання під кермом й помчав крізь мокрий сніг вулицями Франківська, ігноруючи сигнали світлофорів.

Менш ніж за десять хвилин загальмував перед багатоквартирним будинком, абияк кинув машину посеред під’їзної алеї й ускочив до парадного. Код дверного замка він досі пам’ятав. Далі ліфт, восьмий поверх і броньовані темно-коричневі двері, у котрі довелося грюкати кілька хвилин.

— Чи ти здурів?!

На порозі стояла заспана Інна. Короткий шовковий халатик, недбало запнутий над напівпрозорою нічною сорочкою, скуйовджене, але доглянуте волосся й округлий живіт.

— Костя!!! — загорлав Назар ще з хідника.

Далі без привітань та пояснень увірвався до квартири. Ошелешена Інна відскочила до стіни й затулила свій живіт руками. А тоді, оговтавшись, побігла за ним.

— Назаре! — крикнула вона, схопивши колишнього чоловіка за рукав.

Відмахнувся від жінки, як від надокучливої мухи, і штовхнув двері синової кімнати.

— Костю!

У цій кімнаті, як і в решті квартири, було темно. Лише тьмяне світло, яке падало в передпокій з під’їзду крізь досі відчинені навстіж двері, трохи підсвічувало помешкання. Спочатку Назар не розумів, чи хтось узагалі є в цьому приміщенні, але за мить почулося рипіння ліжка. Чоловік переступив поріг і схопив за плечі сина, що кволо сів на постелі.

— Тату? — спантеличено спитав Кінь, позіхаючи.

— Нам негайно треба поговорити! — гаркнув Назар і почав стягувати його з ліжка.

Той потягнув за собою ковдру, упав на підлогу й налякано зойкнув.

— Що ти робив з Григорієм Топольним і Дмитром Кухарчуком?!

— З ким? — спросоння перепитав Кінь, намагаючись підвестися з підлоги й виплутатися з ковдри.

— Я питаю, що ти, блядь, робив «на хаті» в Гоші?!

— Звідки ти знаєш...

Кінь напружився й уп’явся пальцями у ковдру.

— Взяли твого дружка, Діму...

Хлопець відчув, як йому віднімає ноги. Не в змозі ані говорити, ані стояти, він тихо сповз на підлогу. Раптом за їхніми спинами почулися кроки, а тоді в кімнаті увімкнули верхнє світло. Батько та син замружилися.

— Що тут відбувається?

Слідчий повернув голову і побачив нового чоловіка Інни. Такий же заспаний та заскочений, як і решта мешканців квартири, він стояв у самих трусах, схрестивши на грудях накачані руки. Назар зміряв його поглядом, ледь помітно скривився, побачивши рельєфний торс, біцепси, акуратно вибриту стильну борідку та кубики пресу. За спиною «качка» стояла стривожена Інна.

— Заради Бога! — вереснула вона. — Поясни, що сталося!

Назар трохи помовчав, збираючи думки докупи. Аж тепер він збагнув, що поїхав з роботи просто посеред допиту. Без куртки, без телефону. Здається, це перший у його житті імпульсивний учинок. Тепер він нарешті зрозумів, як люди роблять невиправні помилки під впливом емоцій, як стають злочинцями у стані афекту.

— Інно, тобі краще присісти.

Жінка просунулася повз свого красеня-чоловіка, переступила поріг синової кімнати й обережно сіла на стілець біля його письмового столу. Дебелий Кінь здригався від безгучних ридань на підлозі, як тоді, в далекому дитинстві, коли знайшов батькову табельну зброю і йому схотілося трохи постріляти. Зараз він знову почувався тією безпорадною дитиною.

Назар прочистив горло і сказав:

— Наш Костя вбив людину.