Озеро

Епілог

Він вийшов з будинку і глибоко вдихнув повітря. Південний вітер ніс відлигу, і сніг на даху вже почав танути.

— Справу закрито, — сказав він півголосом і подумав, чи не скочити завтра рано-вранці перед роботою на Поклюку і швидко там пробігтися, перед тим як узятися за папірологію і писання звіту про події для суду, для Дрварича, для медіа, — роботи буде достобіса.

З тим клятим глобальним потеплінням уже не знаєш, чи січневий сніг не стане взагалі останнім.

З бардачка перед пасажирським сидінням він дістав ліхтарик, засвітив його і став шукати стежку, яка мала починатися у східній частині двору; вирушив нею до озера, яке лежало за якихось тридцять метрів. Вода була чорна, холодна, неприємна, а теплий вітер, який дув з гір, піднімав довгі хвилі. Він знайшов плаский камінь і кинув у воду. Вода на озері по-іншому вихлюпується на берег, ніж вода у морі, подумав чоловік, наче хвилі мають різну природу. Біля озера завжди пахне мохом, струхлявілим, гнилим, болотом. Навіть звук каменю, який відбивається від поверхонь озера і моря, здавався йому інакшим.

Море гоїть рани, а озеро їх відкриває.

Він простояв там якийсь час, поки не почув за спиною кроків і не обернувся. Стежкою наближалася постать, яка без ліхтарика повільно й обережно намацувала східці. Тіна. Вона зійшла зі стежки на валуни і стала поруч.

— Цвілак уже закінчив?

Кивок головою. Він узяв іще один камінь і запустив його на воду. Камінець відскочив від однієї хвилі і потонув у іншій.

— Це завжди так печально? — запитала вона.

З ближньої смереки злетіла ворона і кривою лінією полетіла над водою. Тарас дивився їй услід, доки силует птахи не розчинився у темряві. Посипалася мжичка, спочатку така дрібна, що навіть на поверхні води не залишалось ані сліду. Так, наче спустився густий туман. А тоді на хвилях стали з’являтися дрібні кола, які росли і множилися. З Поклюкою нічого не вийде.

— Влітку тут інакше, — сказав він. — Мільйон людей, які плавають, займаються серфінгом, веслують, скачуть з парашута, грають у волейбол на піску... життя вирує. Ніби якесь інше озеро.

— Я не це мала на увазі.

Звичайно, ні. Він витягнув з кишені телефон і подивився на дисплей. Субота, 16 січня, пів на другу ранку. Чи «Marche» перед в’їздом до Любляни працює всю ніч? Йому потрібна кава. Хоча б кава.