Бартімеус: Амулет Самарканда

1

Я знаю, що тут зі мною багато хто не погодиться. Дехто вважає це кумедною потіхою. Вони без упину вдосконалюють страхітливі подоби, щоб лякати тих, хто їх викликає. Користі зазвичай із цього жодної — хіба що забезпечити непроханого гостя кошмарами до скону. Та часом ця витівка спрацьовує так успішно, що новачок панікує й виходить із захисного кола. Це, звичайно, нам до речі, та все одно справа ця — ризикова. Частенько ці новачки бувають добре навчені — а потім, коли підростають, прагнуть помститися.

2

Звичайно ж, я був безпорадний, поки перебував у колі. Та потім я міг би з'ясувати, хто він такий, визначити його слабкі місця, дізнатись якісь подробиці, на яких можна було б зіграти... Вони є у всіх. Я маю на увазі — у вас.

3

Один чарівник вимагав, щоб я показав йому найбільшу любов його життя. То я підсунув йому дзеркало.

4

Я маю доступ до семи рівнів буття. Вони частково перекривають один одного, мов шари пом'ятого віденського торта. Семи рівнів вистачить будь—кому. Ті, хто працюють із більшою кількістю, просто хизуються.

5

На двох рівнях водночас — коти мають таку силу.

6

Об п'ять різних камінців, а не об один і той самий. Це я просто пояснюю. Люди часом бувають напрочуд нетямущі.

7

Травник — газон.

8

Пояснюю для цікавих: мені аж ніяк не важко обернутися жінкою. Так само, як і чоловіком. Жінкою, щоправда, трохи складніше, та зараз я про це не розводитимусь. Жінка, чоловік, кріт, гусінь — усі вони, як на мене, однакові. Є лише невелика різниця в розумових здібностях.

9

Зрозумійте мене як слід: я нітрохи не боявся цього бісеняти. Я міг би розчавити його одним пальцем. Воно перебувало тут із двох причин: через свою безмежну відданість господареві й через свою особливу спостережливість. Він за секунду викрив би мою майстерну мушину подобу.

10

Якби цю розмову почула людина, вона б роззявила рота з подиву, бо чарівник зробив напрочуд докладну доповідь про корупцію в британському уряді. Та мені до того було байдуже. Я бачив, як розсипалися на порох незліченні могутніші цивілізації, й такі дрібніші не займали мене. Тому я, щоб згаяти час, даремно намагався пригадати, які надприродні сили міг поставити собі на службу Саймон Лавлейс. До такого краще підготуватися заздалегідь.

11

Ні, на простолюдина це справило б неабияке враження. Там були кришталеві кулі, магічні дзеркала, черепи з гробниць, мощі святих, відібрані в сибірських шаманів жезли для закляття духів, пляшки з кров'ю сумнівного походження, знахарські маски, опудала крокодилів, новомодні чарівні палички, вішак із плащами для різних церемоній — і сила-силенна товстих магічних книжок; здавалося, ніби їх було написано за прадавніх часів і оправлено чи не в людську шкіру, проте цілком імовірно, що їх тиждень тому виготовили на якійсь фабриці в Кетфорді. Чарівники полюбляють такий мотлох: їм подобається огортати себе штукарською таємничістю. А дехто взагалі мало не вірить в усі ці дурниці. А ще вони просто обожнюють наганяти страх на новачків. До того ж, такі цяцьки відвертають увагу від справжнього джерела їхньої сили. Тобто від нас.

12

Вони просто подуріли на ньому! їздять із автобусними екскурсіями по місцях усіляких магічних подій (чи навіть наймають літаки — коштів їм вистачає). Захоплено зойкають, відвідуючи храми, місця народження славетних магів чи їхньої моторошної смерті. Так і силкуються поцупити уламок статуї чи обнишпорити товчок, сподіваючись дешево купити якийсь чарівний непотріб. Ні, мене дратує не їхній культурний вандалізм. Просто зазвичай ці туристи вкрай брутальні.

13

Я сам не бозна—який красень, та в Фекварла, як на мене, забагато щупалець.

14

Не зовсім так. Я міг би віддати Амулет, і цим провалити всю справу. Та після цього — навіть якби я зміг утекти від Фекварла — довелося б повернутись ні з чим до того блідого хлопчиська. Моя невдача остаточно віддала б мене на його милість. А це мені чомусь не подобалося.

15

Отакої!

16

Будь—яка жива істота теж має ауру. Вона схожа на барвистий ореол довкола фізичного тіла. Насправді ж аура — це найближчий зоровий відповідник запаху. Аури існують на першому рівні, та для більшості людей вони невидимі. Натомість їх чудово бачать деякі тварини (скажімо, коти), а ще джини й деякі обдаровані особи. Колір аури постійно змінюється — відповідно до настрою її власника: за нею легко визначити, чи терпить людина страх, ненависть, скорботу тощо. Ось чому так важко перехитрити джина, якщо ти бажаєш йому лиха.

17

Я радше негайно з'явився б до цього шмаркача і позбувся Амулета. Та чарівники завжди наполягають, щоб ми з'являлись тільки за викликом, у визначену годину. Це рятує їх від усіляких незручностей — аж до фатальних.

18

Навіть чарівники не можуть до ладу розібратися в нашому нескінченному різноманітті. Демони відрізняються один від одного не меншою мірою, ніж, скажімо, слон від комахи чи орел від амеби. Ширше кажучи, можна виділити п'ять головних різновидів демонів, що перебувають на службі в чарівників. А саме (за порядком зменшення їхньої сили): мариди, африти, джини, фоліоти, біси. Є ще й цілий натовп духів, дрібніших за бісів, та чарівники здебільшого не викликають таку дрібноту. Демони ж, могутніші за маридів, нечасто трапляються на землі, бо мало кому з чарівників не забракне сміливості дізнатися справжнє ім'я однієї з цих істот. Проте і для чарівників, і для нас надзвичайно важливо знатись на цій ієрархії, бо це знання частенько може врятувати життя. Скажімо, я — зразковий представник джинів — з певною пошаною ставлюся до рівних собі та вищих за себе, але з фоліотами й бісами довго не морочитимусь.

19

Кулі-шпигуни — особливий різновид бісів. Вони мають величезні лускаті вуха і одну волохату ніздрю. Завдяки цьому вони тонко відчувають усілякі магічні пульсації, однак не терплять гучного гамору та різкого запаху. Тому мені довелося просидіти частину ночі в бункері серед Розергайтської очисної станції.

20

Цього року в моді були уламки кристалів, що нібито випромінюють життєву силу. Люди носили їх на щастя. Та насправді такі уламки позбавлені будь-якою магічної сили, хоч і виконують певну захисну функцію: кожен, хто надягав такий талісман, яскраво демонстрував, що він нітрохи не розуміється на магії, й численні ворожі між собою фракції чарівників просто не звертали на нього жодної уваги. В Лондоні небезпечно мати навіть найменші магічні знання: ти відразу стаєш корисним і (або) небезпечним, і, як наслідок, інші чарівники намагаються втягти тебе у власні чвари.

21

Хоча... можливо, це багато що пояснює.

22

Часом бувало, що духи відмовлялись виконувати наказ. Найвідоміший випадок — коли хазяїн звелів Асморалові Рішучому знищити джинію Янну. Проте Янна здавна була відданим Асмораловим спільником, і до того ж вони щиро кохали одне одного. Попри найсуворіші веління чарівника, Асморал відмовлявся йому коритись. Та, на жаль, хоча його воля й не поступалася кинутому викликові, його сутність була поневолена нездоланною силою хазяйського наказу. Невдовзі, оскільки Асморал не поступався, його по-справжньому роздерло навпіл.

Як наслідок, вибухом розірвало самого чарівника, його палац і найближчу околицю Багдада. Після цієї трагічної події чарівники зрозуміли, що з наказами знищувати духів—супротивників треба бути обережнішими (щодо магів—супротивників — тут інша річ). Ми ж, зі свого боку, навчилися запобігати принциповим сваркам. Урешті наша вірність зробилася тимчасовою й мінливою. А щодо дружби, то це лише питання стратегії.

23

Усупереч поширеній думці, здебільшого ми аж ніяк не жадаємо завдавати зла простолюду. Бувають, звичайно, винятки — скажімо, той самий Джабор. Проте навіть такий лагідний джин, як я, здатен на лиходійство, коли йому занадто вже допекти.

24

У Вестмінстерському абатстві поховані численні видатні чарівники дев'ятнадцятого й двадцятого століть (та й нещодавно, пам'ятаю, там закопали одного чи двох). Майже кожен забрав із собою в могилу хоча б один потужний артефакт. Щоб похизуватися своїм багатством і силою, вони свідомо розтринькували цінні речі. А ще небіжчики писали такі заповіти просто заради знущання: вони позбавляли своїх наступників усілякої змоги успадкувати артефакт — маги боялися діставати речі з могил, щоб не накликати потойбічної відплати.

25

Якщо чарівник покине своє коло під час виклику духа, він утрачає владу над своєю жертвою. Саме цього я й сподівався. До речі, тоді я теж зміг би покинути свій пентакль — і схопити хлопця.

26

Еге ж — знищивши хлопця раніше, ніж це зроблять вони!

27

Кожен чарівник має два імені — офіційне та істинне, надане при народженні. Істинне ім'я надають батьки — і, оскільки воно пов'язане зі справжньою сутністю, воно слугує джерелом як величезної сили, так і немочі. Чарівники намагаються зберігати свої справжні імена в таємниці, бо якщо його дізнається ворог, то зможе здобути над чарівником владу — так само й чарівник може викликати джина лише тоді, коли знає його істинне ім'я. Тому всякий чарівник старанно приховує своє справжнє ім'я і, досягаючи повноліття, бере собі нове, офіційне ім’я. Знати офіційне ім'я чарівника завжди корисно, та набагато корисніше знати його таємне ім'я.

28

Як на мене, це було розумно. З такими спритними та хитромудрими істотами, як я, по—іншому не можна. Якщо чарівник зробить паузу для того, щоб передихнути, це часто можна витлумачити як закінчення, — а в такому разі трапляється, що зміст наказу чи міняється, чи перетворюється на нісенітницю. Взагалі, якщо ми можемо перетлумачити щось на власну користь, то неодмінно це робимо.

29

Чарівники — найбільш заздрісні, ревниві й лицемірні люди на світі, навіть якщо врахувати адвокатів та академіків. Вони вклоняються владі — і прагнуть до неї, використовуючи якнайменшу змогу позбутися суперника. За приблизними підрахунками, вісімдесят відсотків викликів духів спрямовані або на шахрайство проти колеги— чарівиика, або на захист від такого шахрайства. А в більшості сутичок між духами нічого особистого немає — вже через те, що ці сутички відбуваються не з їхньої волі. Нині, скажімо, я не маю до Фекварла жодних особливих почуттів... Хоча неправда — я його ненавиджу, та не більшою мірою, ніж зазвичай. Проте нашій взаємній ненависті знадобилося багато століть — і навіть тисячоліть, щоб зрости й зміцніти. Чарівники ж чубляться просто заради втіхи. А нам доводиться на них гарувати.

30

Менші чарівники геть зі шкіри пнуться, щоб відповідати цій традиційній магічній зовнішності. А справжні могутні маги здебільшого скидаються на бухгалтерів — їх це тішить.

31

Амулети — захисні магічні знаряддя, що відганяють зло. Це пасивні артефакти: хоч вони й здатні поглинути чи відбити будь—який різновид шкідливої магії, власник не може впливати на їхню дію. Цим вони й відрізняються від талісманів, що містять активні магічні сили, які власник може використовувати на свій розсуд. Скажімо, підкова — це найпростіший амулет, а семимильні чоботи — талісман.

32

Жабун — боязкувате бісеня, що за своїми виглядом та звичками скидається на недоумкувату жабу.

33

Мулер — бісеня, ще непоказніше за жабуна, хоч у це й неможливо повірити.

34

Озброївшись його істинним ім'ям, я зміг би відбити навіть найпотужнішу атаку цього шмаркача. Знання імені трохи зрівнює сили: джинові, ув'язненому в пентаклі, його ім'я слугує ніби щитом. Це дуже простий і давній різновид талісманів, і... агов, ви справді марнуєте свій час на ці пояснення? Читайте далі — і все зрозумієте.

35

Незмінна вада будь-якого чарівника — молодого чи старого, дужого чи немічного, — це його надмірні гордощі. Вони не терплять, коли з них кепкують.

Вони так ненавидять кпини, що навіть найрозумніші з них утрачають самовладання і роблять найбезглуздіші помилки.

36

Дія закляття Спрямованого Болю являє собою безліч концентричних пут, що стискаються навколо жертви й обкручують її, наче мумію. Якщо чарівник повторює закляття, пута стискаються дедалі дужче, аж поки безпорадний джин почне просити милості.

37

Тільки єгиптянин, звичайно, був помітно симпатичніший.

38

Сукуб — джин у подобі спокусливої жінки. Має неабияку популярність серед чарівників чоловічої статі.

39

Звичайне чарівницьке хизування. Все це зробив не він, а бідолашне бісеня, ув'язнене в бронзовому диску.

40

Складне каральне закляття, що складається з п'ятнадцяти прокльонів п’ятьма різними мовами. Чарівники можуть застосовувати його лише проти духів, які зумисне порушують наказ — чи відмовляються його виконувати. Той, проти кого звернене це закляття, згоряє на місці. Його використовують у виняткових випадках — по—перше, воно вкрай виснажує чарівника, а по—друге, позбавляє його раба.

41

Торгівля захисними одеколонами й дезодорантами — справа дуже прибуткова. Саймон Лавлейс, наприклад, просто—таки просяк горобиновим дезодорантом.

42

Нескінченне Ув'язнення — добряча гидота. Одна з найгірших витівок чарівників. Через нього можна навіки втрапити до якогось крихітного місця — сірникової коробочки, пляшечки, дамської торбинки... Колись я знав джина, якого запроторили в стару брудну лампу.

43

І не тільки він, будьте певні!

44

У деяких країнах, де я свого часу бував, чарівники залюбки користувалися бісами—посланцями. Дахи й фінікові пальми старого Багдада (де тоді ще не було ні телефонів, ні електронної пошти) після сніданку та надвечір аж роїлися бісенятами — чарівники зазвичай саме тоді листувалися.

45

Цими зірочками я (з уродженої ввічливості) позначив невеличкий епізод, сповнений огидної лайки та певної порції вимушеного насильства. За цей час на сцені нічого не змінилося, хіба що я трохи спітнів, а біс виявив більшу охоту до співпраці.

46

Тієї ночі, коли я викрав Амулет, я чув, як Лавлейс вельми скептично оцінював здібності прем'єр—міністра, і щойно виявлена прогалина в моїх знаннях дозволяла припустити, що він мав рацію. Якби цей Деверо був видатним магом, я неодмінно чув би його ім'я раніше. Чутки про могутніх чарівників, здатних завдати нам шкоди, поширюються швидко.

47

До того ж, під час польоту мені б закололо в боці.

48

Фоліот — такий собі дешевенький різновид джина.

49

Здебільшого ми виконуємо людські накази неохоче — лише через те, що інакше нам буде непереливки. Та дехто — з тих, що прилаштовуються до легкого хліба, як оцей слуга Шолто, — врешті перестають нарікати на своє рабське становище і навіть тішаться своєю долею. Найчастіше їх навіть не доводиться викликати знову: вони радо продовжують служити своїм хазяям — попри біль, якого завдає постійне ув'язнення у фізичному тілі. Більшість із нас щиро зневажають таких лестунів.

50

Розпухла по-справжньому. Ніби зелена повітряна кулька, яку поволі надувають помпою. В окремих фоліотів (найпростіших) розмір та форма міняються відповідно до їхнього настрою.

51

Отут він добряче помилився. Саме я колись приніс цей браслет Нефертіті. Мушу сказати, що вона й без нього була неабияка красуня. (До речі, нинішні чарівники теж помиляються: цей браслет зовсім не робить свою хазяйку красунею. Він просто змушує її чоловіка викопувати будь—яку жінчину примху, отож бідолашний герцог завдав собі халепи.)

52

Тепер ви самі бачите, який це запроданець: він називає смерть чарівника «вбивством». Ще й гадає, ніби це «лихо»! Правду кажучи, після такого починаєш нудьгувати за простою, щирою Джаборовою злобою.

53

Вам таке не уявляється? Напевно, в мені раптом прокинувся поет!

54

За допомогою магічних лінз чарівники добре бачать другий і третій рівні й не дуже добре — четвертий. На щастя, моя бісівська подоба простиралася до четвертого рівня, тож я був у безпеці.

55

Срібло завдає нам відчутного болю: його пекучий холод зачіпає саму нашу сутність. Ось чому Шолто застосував його в своїй охоронній системі. Що відчували джини, ув'язнені в манекенах, мені й подумати страшно.

56

Цей джин мусив виконувати даний йому наказ — захищати крамницю будь— якою ціною. Тут у мене була невеличка перевага, бо я намагався лише врятувати власну шкуру.

57

Звичайно ж, на кількох рівнях свідомості. Люди здебільшого ледве дають собі раду з одним таким рівнем; під ним бовваніють ще зо два більш—менш несвідомі рівні. Це можна порівняти, скажімо, з читанням: можна сказати, що я здатен водночас читати чотири твори, надруковані один поверх одного, пробігаючи їх єдиним порухом очей. Та найбільше, що я можу зробити для вас, — оці коментарі.

58

Сутність — глибинна складова духа (скажімо, мене), що містить його природу та його «я». В людському світі ми змушені поєднувати свою сутність із певною фізичною подобою. А в Іншому Світі, звідки ми всі походимо, наші сутності змішуються вільно й хаотично.

59

Насправді і виглядом, і запахом вона скидалася на калюжу помиїв.

60

Різновид джинів, особливо шанований ассирійськими чарівниками за безглузду та безмежну жадобу насильства. Мені вперше довелося зіткнутися з ними у битві під Аль—Арішем, коли фараон викинув ассирійське військо з єгипетських земель. Зовні вони молодці: чотири метри заввишки, голови звірів чи хижих птахів, кришталеві панцери й вогненні криві мечі. Та всіх їх легко спіймати на стару витівку «небезпека позаду». Рецепт досягнення успіху такий: 1) береш камінь; 2) кидаєш камінь за спину утуку, щоб відвернути його увагу; 3) чекаєш, поки утуку обернеться, вирячивши очі; 4) радо кидаєшся на нього ззаду; 5) святкуєш перемогу будь—яким чином. Дивно, але через свої подвиги я тоді нажив чимало ворогів серед уцілілих утуку.

61

Навряд чи відомостей буде багато. Є одне просте правило: розумовий рівень джина легко визначається за кількістю його подоб. Веселі сутності — такі, як я, — можуть прибирати нескінченне число облич. Що їх більше, то веселіше жити; їхнє різноманіття помітно полегшує наше існування в цьому світі. Натомість усілякі бовдури на кшталт Джабора чи тих самих утуку обирають одну—єдину подобу й користуються нею тисячі років поспіль. Подоби цих утуку були модні в Ніневії близько 700 року до Христа. Ну хто зараз ходитиме з бичачою довбешкою на плечах? Отож. Тільки відсталий дурень.

62

Несподівано гострий. І вкрай холодний. Бачите, як я стараюся описати для вас усі подробиці!

63

Оце вже правда. Мені частенько заціджували по голові різні люди в різних місцях — від Персеполя до пустелі Калагарі й затоки Чезапік.

64

Як вам відомо, я чесний аж до найменших дрібниць.

65

Дехто міг би заперечити, що Лавлейс викрав Амулет і тим самим порушив закон, а отже, слід було б розповісти про його злочин. Можливо, тоді нас із Натаніелем і справді відпустили б — на знак подяки за нашу послугу. Це так. Та, на жаль, я не знав, хто ще причетний до Лавлейсової змови. Оскільки Шолто Пінн напередодні обідав з Лавлейсом, він насамперед не викликав довіри. Одне слово, ризик тут був вищий за можливу вигоду.

66

І це чистісінька правда. То було вісімсот років тому, а я тоді здебільшого перебував у Північній Америці.

67

У перекладі, звичайно, це дещо втрачає. Я вигукнув це давньоєгипетською мовою — знайомою та ненависною нам обом. Це був спогад про ті часи, коли фараон послав свої війська вглиб Ассирії і влаштував добрячу бійку. Джини вважають за найбільшу нечемність нагадувати про людські війни (в яких ми завжди змушені виступати на тому чи іншому боці). А нагадувати утуку про війни, програні ними, не лише нечемно, а й надзвичайно необачно.

68

Горла — могутній різновид джина. Люди бачать їх як примарні тіні, що несуть із собою хвороби й божевілля. З точки зору решти джинів, вони випромінюють лиху ауру, яка знищує наші сутності.

69

Залізо не приносить джинам добра, хоч і не такою мірою, як срібло. Люди вже з тисячу років користуються ним, щоб захищатись від нас. Навіть кінські підкови вважаються за «щасливі» через те, що вони залізні.

70

Що істота слабша, то швидше й легше її викликати. Більшість магічних імперій тримають на службі певну кількість чарівників саме для того, щоб у разі потреби викликати цілі когорти бісів. Тільки в наймогутніших держав є досить можливостей, щоб створювати війська з духів вищого рівня. Найбільше таке військо зібрав фараон Тутмос III 1478 року до Христа. До нього входив легіон афритів і група вищих джинів, найвидатнішим серед яких був... Отут уже скромність заважає мені розповідати далі.

71

Дзеркальна ілюзія — надзвичайно хитре й витончене закляття. Воно створює зображення великого об'єкта — скажімо, війська, гори чи замку. Вона пласка і вщент розвіюється, щойно проходиш крізь неї. Одначе дзеркальна ілюзія здатна спантеличити навіть найрозумнішого супротивника, як ви самі щойно переконались.

72

Численні сучасні матеріали — пластмаси, синтезовані метали, вихлопні гази — мають у собі стільки людського, що від тривалого контакту з ними наші сутності страждають. Це, напевно, така алергія.

73

Випадок або моя власна кмітливість, як я волію вважати. Мені справді якимось чином щастило уникнути безпосереднього зіткнення.

74

Тільки мовчки, це зрозумілої

75

Цієї миті істота з гострим слухом могла б почути, як шалено затріпотіло павутиння в кутку. На щастя, біс був саме заклопотаний — намагався залякати Андервуда, дуже повільно змінюючи вираз своєї пики, — й нічого не почув.

76

Зненацька я відчув приплив теплих почуттів до цього старого бовдура. Проте ненадовго — саме настільки, щоб про це взагалі годилося згадати.

77

Отакої! Здається, Лавлейс підозрював, що я можу втекти від Фекварла. Він, напевно, поставив своїх шпигунів стежити за Тауером, і ті йшли за нами відтоді, як ми звідти втекли. Я привів їх прямісінько до Амулета за найкоротший час. Оце то прикра річ.

78

Він міг би показати Амулет, узгодити умови, і Лавлейс пішов би собі задоволений. Звичайно, після того, як Андервуд дізнався про Лавлейсові злочини, той спробував би прикандичити старого якнайшвидше. Та після торгу Андер— вуду, можливо, вистачило б часу поголити бороду, нап'ясти квітчасту сорочку й податися до якихось теплих країв, щоб урятуватися.

79

Дурна вистана. Які ж вони дешеві лицедії, ці чарівники!

80

Виходить, Фекварл мав рацію. Джабора не змогло зупинити навіть ціле військо горл та утуку. Невесела звістка.

81

Отакий він, Джабор. З тих, хто охоче рубає під собою гілку чи заганяє самого себе в глухий кут.

82

Не хвилюйтеся, я зробив це давньовавилонською мовою. Хлопчисько не зрозумів ані слова.

83

Щоправда, без особливого переконання. Мені здавалося б розумнішим бажати протилежного.

84

Психологія не належить до моїх талантів. Я й гадки не маю, якими мотивами керується більшість людей, проте мене це й не цікавить. Із чарівниками простіше: їх можна поділити на три різновиди — залежно від того, що ними керує: гордощі, жадоба чи божевілля. Андервуд, скажімо, належав до останнього різновиду, судячи з того, що я встиг про нього дізнатися. Лавлейс — від нього аж за милю тхне гордощами. Хлопчисько теж належить до цього різновиду, та він іще надто молодий і недосвідчений. Звідси й цей недолугий вибух співчуття до інших.

85

Мені. Інших я до уваги не беру.

86

Цей маршрут мав ще одну перевагу: хлопчисько був такий заклопотаний, що не мав часу тужити за своїм дорогим магічним дзеркалом. Правду кажучи, він так бідкався, ніби в цьому дзеркалі був ув'язнений його рідний брат, а не звичайнісіньке бісеня в подобі немовляти. Хлопець чомусь узяв його біду надто близько до серця. Можливо, після того, як він утратив свою любу пані Андервуд, це бісеня залишалося для бідолахи єдиним приятелем у цілому світі...

87

Поняття «добрий господар», звичайно, суперечливе як таке. Навіть Соломон був би нестерпний (замолоду він був ще той зануда), та, на щастя, він міг одним обертом свого персня викликати двадцять тисяч духів, тож я мав чимало вільного часу.

88

Історії, як я зрозумів, їх не навчають узагалі. Фекварл щиро засмутився б, побачивши таке неуцтво. Він полюбляє хвалитися, що саме він підказав Одіссеєві думку з троянським конем. Я певен, що Фекварл бреше, але довести цього не можу — мене під Троєю не було: я саме тоді перебував у Єгипті.

89

Чарівники — власники найбільшого несмаку в цілому світі. Так було завжди. Так, на людях вони вкрай манірні, та невже ви гадаєте, що хтось із чарівників добровільно вирушив би на концерт камерної музики? Навряд. Вони з більшою охотою зиритимуть на ліліпутів чи виконавиць танцю живота. Ось вам невеличка подробиця з життя Соломона Мудрого: у вільний час між своїми судами він полюбляв дивитись на виступи ліванських пожирачів вогню.

90

Хоч поля розмічені й перекопані людськими руками, вони все-таки не тхнуть магією. Чарівники впродовж усієї своєї історії завжди були міськими істотами: в містах вони процвітають, плодяться, наче щури, й гасають павутинням пліток та інтриг, ніби розжирілі павуки. Чарівники, породжені цивілізаціями, що не знали міст, — скажімо, шамани з Північної Америки чи азійських степів, — діяли так відмінно від сучасних магів, що майже заслужили, аби їх узагалі не звали чарівниками. Та їхні часи вже давно минули.

91

Чистісінька правда! Чарівники за своєю природою паразити, В суспільстві, де їхня роль панівна, вони розкошують за чужий рахунок, а за тих часів і в тих місцях, де вони втрачають владу, і їм доводиться самим заробляти на прожиток, вони зазвичай перебувають у жалюгідному стані й за кілька мідяків тішать натовп фокусами.

92

У цього різновиду фоліотів аж по п'ятеро очей: двоє — на голові, двоє — по боках і одне... Скажемо так: коли такий фоліот нахилиться, до нього не підійдеш непоміченим.

93

Ще й якого прехитрого. Нагадайте мені якось — я вам таке розповім...

94

Фекварл порадив би зжерти їх, а Джабор нічого й не сказав би, а просто зжер. Та я не їм людської плоті — від неї мені болить сутність. Це все одно, що їсти погані морепродукти: увесь накопичений у них мул опиняється в роті.

95

Мій єдиний досвід водіння автомобіля належить до часів Великої війни, коли британська армія стояла за тридцять миль від Праги. Якийсь безіменний чеський чарівник наказав мені викрасти певні документи. їх охороняли як слід, тож мені, щоб обминути ворожого джина, довелося заїхати до британського табору санітарним автомобілем. Водій з мене препоганий, але таким чином у мене з'явилося хоч трохи переконливе маскування (я заповнив автомобіль вояками, збитими дорогою). Коли заїхав до табору, вояків потягли до шпиталю, а я тим часом утік і поцупив плани майбутньої кампанії.

96

Гуль — досить неприємний різновид джина нижчого рівня. Любить ласувати людьми. Тому з гулів виходять хороші вартові, якщо їх перед тим добре розлютити. Вони бачать лише на п'яти рівнях: я ж прибрав Скволзову подобу на всіх рівнях, аж до сьомого.

97

Просто всім кортить бути вищими: комашкам — мулерами, мулерам — фоліотами, фоліотам — джинами. Деякі джини мріють стати афритами чи навіть маридами. Проте ці мрії — даремні. Перевищити межі власної сутності неможливо. Зате багато хто обожнює прибирати подобу істот, могутніших, ніж вони самі. Ну, а коли ти й без того красень, тобі не захочеться нічого міняти.

98

Їх завжди будують на знак перемоги одного зачуханого племені над іншим. Від Риму до Пекіна, від Тімбукту до Лондона — всюди ці тріумфальні арки попирають землю тягарем праху та смерті. Я ще не бачив жодної такої арки, яка мені сподобалася б.

99

Я не хотів нікого образити... ну, може, й хотів, однак це чистісінька правда. Я — не біс-шпигун (уся їхня сутність — це величезна ніздря), та нюх у мене досить розвинутий, і я завжди здатен помітити чарівника, навіть якщо він силкується зберегти інкогніто. Вони стільки сидять у своїх прокопчених кімнатах, викликаючи різних могутніх істот, що їхня шкіра набуває специфічного запаху, де магічні аромати перемішані з гострим присмаком страху. Якщо й після цього ви не будете певні, то погляньте їм у вічі: там напевно будуть лінзи.

100

Їх, щоправда, не завжди слухались: пригадайте хоча б Пізанську вежу.

101

Що, не дуже докладний опис? Я просто не хотів надовго переривати свою оповідь. Гедлгем-Голл — це величезна двоповерхова споруда з двома присадкуватими крилами — північним та південним, безліччю довгих склапінчастих вікон, похилим фронтоном, різьбленим кам'яним орнаментом (що нагадує радше про бароко), численними цегляними димарями, барельєфом над головним входом, високими стелями і всілякими химерами (та подібними до них статуями). Усе це споруджено з каменю кремового кольору, який сам собою, може, й привабливий, але в такій кількості радше нагадує здоровенну купу підталої вершкової помадки.

102

Так мальовничо, що я подумав: чи не поприклеювали їх до травника?

103

Не думайте, ніби я забув про нього. Навпаки - в мене чудова пам'ять і багата уява. Щодо Сімпкіна я мав власні наміри.

104

Уявляю, як неохоче ткачі з Басри погодилися створити цю бридоту. Давно минули ті часи, коли вони за допомогою складних і жорстоких заклять заплітали до своїх килимів джинів, створюючи тим самим артефакти, здатні носити своїх господарів через увесь Середній Схід. А ще на таких килимах не залишалося плям. Сотні джинів потрапили до таких пасток. Проте магічну силу Багдада вже давно зломлено, й нині ці ремісники тчуть лише килимки для багатих іноземних замовників. Так їм і треба.

105

Єдине, що залишилось від того, хто першим сурмив у цей ріг. Річ у тім, що для виготовлення такої речі треба, щоб той, хто перший скористається нею, віддався на милість того, кого він викличе. Якщо це врахувати, стає зрозумілим, чому роги для виклику духів є такими рідкісними.

106

Відповідно до похмурого стилю сучасних чарівників, усі ці автомобілі були великі, чорні й лискучі. Навіть найменші з них немовби мріяли вирости і зробитися катафалками.

107

Оце вже нерозумно.

108

Я думав, що після моїх ударів вони пролежать непритомні днів зо два. Однак помилився. Ось до чого призводить поспіх у роботі!

109

Потужне магічне знаряддя, винайдене в середньовічній Європі. За наказом свого власника вони переносять його на велику відстань — навіть за найкоротіпих кроків. Звичайні (земні) поняття простору й часу до них не застосовуються. Вважають, ніби в кожному такому чоботі міститься джип, здатний пересуватися на уявному восьмому рівні (щоправда, я про це нічогісінько не знаю). Тепер зрозуміло, як цей найманець утік від гонитви, коли викрав Амулет для Лавлейса.

110

Вони тісно сплелись один з одним... — не питайте мене, як саме.

111

Точніше кажучи, просто у вухо. Мені доводилося бувати в багатьох неприємних місцинах, та його внутрішнє вухо може позмагатися з найбридкішими такими місцями.

112

Нитки Пут схоплюють надзвичайно міцно. Вони не випускають ізсередини нікого й нічого, навіть звуки. Це така собі тимчасова в’язниця. Зазвичай її використовують не для джинів, а для невдах-людей.

113

Чи не найгірший приклад — доля Атлантиди, мікенського поселення на острові Санторин, що в Середземному морі. Сталося це, здається, десь із три з половиною тисячі років тому. Атлантидяни хотіли завоювати інший острів (чи щось подібне). Заради цього їхні чарівники зібралися разом і викликали войовничу сутність, і не змогли втримати її під контролем. Я тоді був за якихось кількасот миль звідти — в Єгипті. Я чув вибух і бачив велетенські хвилі, що набігали на африканське узбережжя. Через кілька тижнів, коли все заспокоїлось, фараонові кораблі підійшли до Санторину. Море поглинуло всю центральну частину острова разом з його чудовою столицею і всім населенням. А все через те, що тамтешні чарівники не потурбувались намалювати пентакль.

114

Вони могли побачити хіба що сіру розпливчасту пляму. Це до щілини витікало світло, його засотував Інший Світ.

115

Давній принцип «жуйки» в дії. Уявіть, ніби ви розтягаєте смужку жувальної гумки. Спочатку вона тягається, довшає, а потім тоншає посередині. Врешті-решт у найтоншій частині з'являється отвір, і тоді жуйка рветься. Лавлейсів ріг саме «розтягав жуйку», а істота з того боку допомагала йому.

116

Звичайно, вони здатні чітко бачити лише на перших трьох рівнях. Та цього виявилось достатньо, щоб помітити обриси руки.

117

Сутність, ув'язнена в Амулеті, принаймні не поступалася силою тому, хто пробирався зараз сюди, якщо Лавлейс витримував його натиск. Навіть я — бувалий у бувальцях джин, мимоволі захопився тим давнім мешканцем Азії, що зумів підкорити цю сутність.

118

Ця істота була дужча за всіх різноманітних маридів, афритів та джинів, яких зазвичай викликають чарівники. Могутній маг може викликати африта сам-один. Для виклику марида потрібні вже двоє, а для цієї сутності, за моїми підрахунками, щонайменше — четверо.

119

Раніше я ніколи не чув про цю істоту. Насправді нічого дивного тут немає, бо хоч маги й жорстоко викликають багато тисяч таких, як я (і тим самим дають нам визначення), набагато більша кількість духів перебуває в Іншому Світі, не відокремлюючи своєї сутності від інших і не маючи жодної потреби в іменах. Схоже, що це був перший виклик Рамутри.

120

Омбос — місто в Єгипті, присвячене Сетові, давньому господареві Джабора. Зо два століття Джабор ховався в тамтешньому храмі й живився жертвами, які йому приносили, а потім до влади прийшов фараон з Нижнього Єгипту і спалив це місто дощенту.

121

Стояв, зрозуміло, в повітрі — в сімох метрах над підлогою.

122

Що я не знаю, то правда. Закляття — це справа чарівників. Джини не можуть вимовити цих слів. Тільки заморочені старі маги-наставники знають закляття на всяку потребу.

123

Чарівники вдаються до драматичних ефектів не лише для того, щоб налякати простолюд. Вони так само застосовують певні прийоми, аби вразити й перехитрити один одного.

124

Крім того, в Рамутриному роті згинули Аманда Кеткарт, Саймон Лавлейс і шестеро слуг, та ці втрати за таких обставин не дуже турбували чарівників.

125

Саме тоді, коли Лавлейс загинув.

126

Отже, цього разу наша сутичка так нічим і не скінчилася. Шкода. Я вже передбачав, як дам Фекварлові прочухана. Досі якось не вистачало часу.

127

Безперечно, вони спорудили в сусідній кімнаті потаємний механізм, який мусив привести в дію ґрати, що перекривали вікна, й прибрати килим. Деякі фоліоти дуже майстерні будівельники; коли я працював над мурами Праги, то мав під своєю командою загін таких фоліотів. Вони добре працюють, якщо потурбуватися, щоб їм не було чути церковного дзвону. Інакше вони кидають знаряддя і розсипаються на порох. У свята це перетворювалось на справжній тягар: я мусив найняти цілий натовп бісів з мітлами й совками, щоб вони прибирали все це сміття.

128

Гомункул — малесенький чоловічок, створений за допомогою магії; їх часто запроторюють до пляшок, як чарівні сувеніри. Дехто з них має пророчі здібності, та ви повинні чинити наперекір їхнім порадам, бо гомункули завжди злі і намагаються нашкодити своїм творцям.

129

В урядових установах завжди повно афритів та куль-шпигунів. Я боявся, що вони помітять мене.

130

Це давньоєгипетська присяга. Будьте з нею обережні — вона неодмінно здійснюється.