Ганнуся

Ремінь

Ганнусі мама лише виговорила, а от мені знову довелося стояти в кутку…

Ми все ж вирішили нічого не вигадувати, а розповісти мамі так, як воно було насправді. Бо як не є, а все ж закінчилося добре.

— Ой, коли б то ти був маленьким, — зітхнула мама і показала на широкий батьків ремінь, що висів на цвяшку.

Добрячий це був ремінь. Старий, із шкі- ри-сириці виготовлений. Я його ще з дитинства запам’ятав.

Як добре бути дорослим!