Ганнуся

Телеграма… Телеграма

Коли ми звернули на нашу вулицю, то побачили нашого знайомого листоношу. Він аж згинався під вагою своєї поштарської сумки. Ще здалеку листоноша помахав нам рукою і заходився порпатися в сумці.

— Вам телеграма, — нарешті сказав він. — Розпишіться, будь ласка.

Я розписався і, поки Ганнуся дякувала листоноші, прочитав телеграму раз, потім другий.

Тоді мовчки простягаю її Ганнусі.

В телеграмі було написано:

— Що ж, пора тобі й додому збиратися, — зауважую Ганнусі. І додаю: — Напевно, рада, що поїдеш, еге ж?

Мовчить Ганнуся. Не знає, що відповісти.

Лише збентежено поглядає то на телеграму, то на своїх нових друзів, котрі почали вже розбігатися по хатах.

«Ет, мамо, мамо! Зі своїми справами ти вже встигла впоратися, а от що робити нам?»