Ми з Ріком так і не змогли завершити нашу розмову, але дорогою додому я дізналася новину, від якої просто ошаленіла: у понеділок вранці він бігатиме. Та йому ж більше не потрібно цим займатися. Він цілий тиждень вирішував «свої справи». А Жад влаштувала хороше тренування на весіллі, тепер він у чудовій фізичній формі. Тож я вас запитую: для чого йому знову бігати?
Я не збираюся ще тиждень чекати, щоб отримати хоч якусь відповідь. Мене це вбиває. З тою швидкістю, що я складаю пазл, мені знадобиться ще півстоліття, щоб дізнатися його улюблений колір. Тож цього разу я вирішила застосувати важку артилерію й зателефонувала Софі:
— Я тебе не дуже відволікаю?
— У мене побачення з Браяном за десять хвилин.
— Як там ваші голови?
— Супер. Не хочу в цьому зізнаватися, але ця божевільна Жад мені дуже допомогла…
— Приклавши до тебе дошку? Ти справді чудна…
— Якби не вона, то ми з Браяном і словом не обмінялися б, а так… У тебе з Ріком теж, бачу, не все так погано?
— Та це ж через нього я тобі й телефоную. Що ти робиш завтра вранці?
— О ні! Мені набридли твої шалені плани!
— Софі, я звертаюся до подруги. Пригадай ці чудові моменти, які ми пережили…
— Я б воліла пригадувати лише приємні, але є й інші… Що на цей раз? Марафон, вампіри чи НЛО?
— Стеження.
— Перепрошую?
— Рік піде бігати, а я не знаю куди. Я переконана, що він щось від мене приховує. Ми візьмемо твою машину, я сяду ззаду, і ми прослідкуємо за ним.
— Ні, та це ж геть неможливо. Ти конатимеш у тому ж притулку, що й Жад. Думаєш, він тобі зраджує? Та ви навіть не пара! Дай йому подихати!
— Софі, не хотіла тобі казати, але дівчина, яка провела чотири години в роздягальні, щоб подивитися, як хлопці з волейбольної команди приймають душ, думаю, не краща.
— Як ти можеш? А ти з Дідьє, коли хотіла пограти на електрогітарі й тебе вразило струмом?
— Твоя правда! Я й забула!
— Навіть не сумніваюся. А я ніколи не забуду, як вони почали намилюватися!
— Софі, будь ласка, допоможи мені.
— Ненавиджу, коли ти говориш таким голосом. Він мене завжди розчулює. Це протизаконно.
— Якщо ти знаєш, чим усе скінчиться, то, може, не слід марнувати наш дорогоцінний час?
— Диви, якщо я до тебе звернуся з якимось проханням, а ти відмовишся…
— Я підпишу тобі документ: «Погоджуюся на будь-який несусвітний учинок».
— Ти мене дратуєш. О котрій годині він бігає?
— Щоб не пропустити його, потрібно бути на місці близько пів на восьму.
— І як мені вчинити, якщо Браян залишиться надовше?
— Скажи йому правду. Ти мусиш урятувати життя найкращій подрузі. Думаю, що австралійський вампір зрозуміє.