Остерігайтеся котів

⁷¹

Ксав’є вважає, що перед операцією члени команди мають помовчати, щоб краще сконцентруватися. Саме тому він не сказав жодного слова, прямуючи до володінь Албан Дебрей, з якою в нас зустріч.

Ксав'є одягнув той самий темний костюм, що й на похорони мадам Рудан. Поряд із труною він мав вигляд чоловіка в жалобі, що було не зовсім правдою. Цього разу, за кермом свого броньованого седана він подібний до охоронця, який простим натисканням на таємну кнопку може скерувати на вас бомбу, сховану в таємному люці, але це теж неправда.

Могутній автомобіль прямує вздовж вулиці. Крізь затемнені вікна бачу, як перехожі проводжають його поглядом.

Я розташувалася на задньому сидінні, поруч із мадам Бержеро. На ній чудове хутряне пальто. Навіть якщо воно синтетичне і трішки замале, все одно ефектне. У будь-якому разі, нафарбована й причесана Леною, вона справді схожа на російську мільярдерку, яку погодилася зіграти для реалізації мого задуму. У неї високе підборіддя, дворянське обличчя і впевнений погляд, вироблений за час продажів понад двох мільйонів багетів і стількох саме круасанів невідомо кому.

На мені елегантний світло-сірий костюм. Я його позичила в Жеральдін. Думаю, що він мені пасує не так, як їй, але мадам Дебрей дивитиметься не на мене.

Цього разу я не відступлю. Я ні на мить не хочу думати, у яку справу втягую тих, хто є частиною мого життя. Мабуть, минуло вже кілька хвилин, відколи Софі увійшла до садиби Дебреїв, де вона грає роль журналістки, яка прийшла зафіксувати багатообіцяючу зустріч між спадкоємицею однієї з найбільш високоякісних французьких марок і казково багатою діловою жінкою, готового надати їй кошти для розвитку на міжнародному рівні.

Автомобіль залишає широкий бульвар і прямує вужчими вулицями. Хай би якою була швидкість на поворотах, підвіска ідеально тримає нас у горизонтальному положенні в абсолютно комфортних умовах. КСАВ-1, безперечно, винятковий автомобіль. У дзеркалі заднього огляду я ловлю погляд Ксав’є. Вирушаючи на небезпечне завдання, командор має право пишатися своїм витвором. Мадам Бержеро теж вражена автомобілем. У ньому вона забуває недоречність того, на що вона погодилася заради мене. Ще годину тому ми обидві працювали в пекарні, але коли опустили жалюзі на обідню перерву, декорації змінилися. Вона пішла перевдягатися. Одну завісу спущено, а іншу піднято.

Вона нахиляється до мене:

— Тож я нічого не говорю, правильно?

— Саме так, ви лише шепочете мені на вухо і я перекладаю мадам Дебрей.

— Ти ж не відійдеш від мене ні на крок? Тому що я можу розгубитися.

— Я буду йти за вами тінню. Я ваш особистий перекладач і секретар.

Ані їй, ані Ксав’є, ані навіть Софі я не сказала, що хочу вчинити. Основна мета — оглянути приміщення, особливо велику музейну залу, щоб перешкодити Ріку скоїти злочин напередодні офіційного відкриття. Я й сама не знаю, що робитиму, опинившись перед вітриною номер сімнадцять. Потрібно буде імпровізувати. Якщо це можливо, то схоплю коштовну прикрасу і втечу. Я готова на все й сама відповім за наслідки. Мої друзі вийдуть сухими з води, оскільки нічого не знають, а також тому, що я написала три листи: до поліції, до суду та до мера, які Мохамед надішле завтра, якщо я не повернуся. Вороття немає. Усі мости спалено. Ви ще побачите, що це я змушена буду провести моє життя у світах, а Рік рушить за мною. На відміну від нього, я не відмовлюся це йому запропонувати. Я переконана, що Стів зможе знайти нам притулок в Австралії. Ми їстимемо кенгуру, Рік доглядатиме за мною, тому що, коли я вперше кину бумеранг, він повернеться — мені в голову.

Ми тільки-но повернули на вулицю, яка веде до садиби. По обидва боки від маєтку Дебрей вишикувалася низка розкішних будинків, як придворні довкола свого монарха. Здалеку помітна велична брама з вигравіюваними ініціалами засновника, як на його сумках. Спереду маєток виглядає краще, ніж із боку заводу.

— Пані та панове, ви готові? — цікавиться Ксав'є.

Мадам Бержеро погладжує пальто й киває головою.

Я відповідаю:

— Готові, Ксав'є.

Не знаю чому, але перед випробуванням я часто обіцяла собі, що віддам десять років свого життя, тільки б уникнути найгіршого. Але не цього разу. Я напружена, але не маю наміру відступати. По-перше, я відчуваю себе на своєму місці, а по-друге, не хочу втратити й години з того життя, яке планую провести з Ріком.

Ксав’є надягає темні окуляри й зупиняється перед заїздом до садиби. Охоронець підходить до його дверцят. Якщо в нього є йоркширський тер’єр, то він зараз гавкатиме. Ксав'є опускає вікно й каже:

— Нам призначено зустріч.

Чоловік щось бурмоче й не наважується запитати, чи ми ті, на кого чекає його господиня.

— Їдьте дорогою… Ласкаво просимо.

КСАВ-1 в'їжджає на приватну територію і прямує поміж столітніми дубами. Ми наближаємося до будівлі, яку я бачила на світлинах. Кам'яна кладка, дахи, маленькі кутові вежі. Помітне поєднання архітектурних стилів: вікторіанські мисливські будиночки поряд із перигорськими. Дебреї вміють поєднувати декор — це найменше, що можна сказати. Величезну резиденцію з трьох боків оточує бруковане подвір'я, посеред якого хлюпоче фонтан. Комплекс вражав би навіть у голлівудській картині. КСАВ-1 зупинився перед головним входом. На порозі відразу з'явився чоловік.

Я помітила автомобіль Софі. Ксав'є виходить і відчиняє дверцята для мадам Бержеро. Я виходжу сама й наближаюся до чоловіка, який підійшов до нас:

— Добрий день, будьте ласкаві, попередьте мадам Дебрей, що прибула мадам Ірина Достоєва.

Я всю ніч працювала над акцентом. У мене був час, зважаючи на те, як мало я спала. Це щось середнє між російською, яку ми чуємо в шпигунських фільмах, і тим, ніби фен дме просто мені в рот. Я точно знаю, до чого це подібне, тому що випробувала цієї ночі.

— Ласкаво просимо до маєтку Дебрей. Мене звати Франсуа де Турней. Я помічник мадам Дебрей.

Я простягаю йому руку:

— Валентина Сергєєва, особиста асистентка мадам Достоєвої. Я також буду перекладачем, оскільки вона не розмовляє вашою мовою.

Він поспішає до мадам Бержеро, яка вже прямує до будинку. Улесливо і водночас незграбно цілує їй руку:

— Моє шанування, мадам, це велика честь — приймати вас.

«Не напружуйся, чоловіче, з огляду на стан ваших рахунків, ми точно знаємо причину вашої радості…»

Усередині будинок вражає ще більше. Стіни, меблі, кожен предмет розповідають легенду торгової марки і його відомого засновника. Дослідник, який захоплювався мандрами й вивченням нових видів рослин, Шарль Дебрей став першим, хто почав використовувати свою продукцію під час подорожей. У морських портах, а тоді і в аеропортах він уславив своє ім'я, але статки заробив саме його син, Александр, батько Албан, — на відомих жіночих сумочках. Як вітражі в соборі, стіни цієї великої зали змальовують сімейну епопею. Дебреї вміють себе показати.

— Мадам Дебрей прийде за хвилинку. У неї журналістка.

— У нас небагато часу, — наполягаю я.

Він зникає. Мадам Бержеро нахиляється до мене й шепоче:

— Я вже бачила світлини в журналах, але в реальності це ще краще.

Ксав'є тримається позаду, руки схрещені на грудях, готовий наскочити на того, хто зазіхне на життя казково багатої мадам Ірини. Напевно, щоб мати переконливіший вигляд, він не зняв сонцезахисних окулярів. Тут набагато темніше, ніж іззовні. Я боюся, щоб він не спіткнувся.

Заходить Албан Дебрей. Дорожезний костюм, сліпучі коштовності та хода переможниці.

— Мрибет, мадам Достоєва!

Або вона говорить російською — тоді по всьому, або вона вивчила цю фразу, щоб вразити нас.

Дві жінки обмінюються тривалим рукостисканням, оглядаючи одна одну. Мадам Бержеро тримається не гірше за спадкоємицю. Власниця пекарні забирає в мене з-під носа «Оскар» за кращу жіночу роль. Я наближаюся:

— Моє шанування, мадам. Мене звати Валентина Сергєєва, я особистий секретар мадам Ірини й перекладач під час наших переговорів…

Вона тисне мені руку:

— Скажіть мадам Ірині, що я рада приймати її в цих стінах, просякнутих історією. Мені багато про неї розповідали. Я люблю жінок, які знають, чого хочуть, і дуже рада, що ми зможемо співпрацювати.

З натхненним виразом професійного перекладача, я стиха, імітуючи акцент, бурмочу переклад. Мадам Бержеро хитає схвально головою. Цього разу я точно втрачу свій «Оскар».

Ми прямуємо в елегантний кабінет господині, де на нас уже чекає Софі. Я ніколи не забуду вираз її обличчя, коли ми всі троє зайшли. Пекарка, спеціаліст зі зварювання та її божевільна подружка. Вона мала вигляд конкістадора, який знайшов свій перший храм інків. Ну, якщо не вираз чолов'яги, який шлюбної ночі дізнається, що його дружина — трансвестит.

Ми знайомимося одне з одним. Випробування. Обмінюємося банальностями. Усі бездоганні: преса, росіяни та жіночі сумочки. Софі фотографує, мадам Дебрей робить усе можливе, щоб поводитися люб'язно зі своєю новою найкращою подругою. Потім Софі ввічливо просять піти. Вона просто геніальна. Я точно знаю, що дорого заплачу, коли ми залишимося з нею сам на сам.

Мадам Дебрей запрошує нас до столу. На наших стільцях ніжки нижчі, ніж на її власному. Таким чином господиня дому непомітно домінує над нами, позаду неї висить величезний портрет її батька. Ксав'є наглядає за нами збоку.

— Можливо, ваш охоронець бажає почекати в сусідньому залі?

— Неможливо, — заявляю я категорично. — Це не відповідатиме нашій процедурі з безпеки.

— Тут мадам Достоєва нічим не ризикує…

— У цьому питанні ми не можемо поступитися.

Мадам Дебрей погоджується і простягає нам дві шкіряні теки, спеціально виготовлені для цієї зустрічі її кращими майстрами.

— Тут ви знайдете основні показники підприємства та інформацію про наші нові проекти. Як ми розуміємо, мадам Достоєва готова інвестувати в предмети розкоші.

— Вона приїхала в Європу, щоб розглянути та оцінити варіанти, а потім поїде на інший континент. Вона вирішить пізніше.

— Розумію.

І тут починається реклама товару. Відчувається, що Албан прорепетирувала свою програму й видається переконливою. Боюся, щоб мадам Бержеро не виказала нас, відреагувавши на її тираду, яку начебто не розуміє, але вона ідеально грає свою роль. Регулярно я нахиляюся, щоб прошепотіти їй щось на вухо, після чого вона киває головою з розумінням. Позаду відчуваю заспокійливу постать Ксав’є.

Албан Дебрей уважна, стримана, усміхнена — такою, якою насправді не є. Чого не зробиш, щоб забити свою скарбницю й надалі жити розкішним життям…

Мадам Бержеро дивиться на документи англійською мовою та вказує на параграф про власні фонди підприємства. Вона нахиляється до мене й шепоче:

— Здається, тут якась невідповідність. Попроси в неї пояснень.

«Та що ви робите? Ми тут не для аудієнції. І звідки ви так знаєтеся на економіці? Я думала, що це просто жарти, щоб вивести Мохамеда з рівноваги!»

— Мадам Достоєва просить роз’яснень щодо пункту шість, другий абзац.

Албан Дебрей ніяково всміхається:

— Одразу видно фінансового експерта. Ці цифри знижено за рахунок покриття витрат у зв’язку з економічним спадом. Не варто хвилюватися.

Я перекладаю. Мадам Бержеро просить мене нахилитися:

— Це пояснення неприйнятне, тому що на попередній сторінці вона вже віднесла до резерву всі негативні витрати з прибутку. Вона не може проводити їх двічі. Це фальсифікація.

«Приголомшливо! Незважаючи на те, що мадам Бержеро продає круасани, вона може отримати Нобелівську премію з економіки».

— Якась проблема? — хвилюється Албан Дебрей.

— Нічого важливого. Мадам Достоєва зазначила лише, що ми можемо без сумніву запропонувати вам більш досвідченого фінансового радника, ніж той, що складав ці документи…

Мадам Бержеро киває головою:

— Да, да!

Я зараз знепритомнію. На щастя, Албан веде далі свою розповідь, не звертаючи ні на що уваги. За двадцять хвилин я навмисне дивлюся на годинник і перериваю її:

— Перепрошую, але в нас доволі напружений графік. У нас призначена ще одна зустріч далеко звідси, з приводу купівлі двох тисяч гектарів елітного виноградника.

Мадам Дебрей не наполягає. Я додаю:

— Оскільки ми не маємо часу відвідати ваші знамениті ательє, мадам Достоєва хотіла б подивитися на музей, де виставлено ваші коштовні експонати.

— Відкриття відбудеться за два дні. Я думала запросити вас на цей захід. Мадам Достоєва могла б бути почесним гостем на вечері, перерізати зі мною стрічку й навіть залишитися на кілька днів. Вона може зупинитися в маєтку.

— Дуже люб'язно з вашого боку, але першого числа ми будемо в Сполучених Штатах на благодійному обіді з президентом.

— З президентом… Розумію. Послухайте, якщо вам буде приємно, я можу показати музей просто зараз. Іще тривають роботи, але колекція вже на місці. Дайте мені хвилинку, щоб організувати все для вас.