Правік та інші часи

Час Рути

Колоска боялася людей у лісі. Спостерігала за ними зі схованки, коли вони порушували спокій лісу своїм чужинським шварготінням. Вони мали грубу одежу, яку не знімали навіть у спеку. Тягли на собі зброю. Ще не дійшли до Видимача, але вона відчувала, що це станеться раніше чи пізніше. Знала: вони переслідують один одного, аби вбити, і думала, куди вона з Рутою могла б утекти від них. Вони часто лишалися на ніч у Фльорентинки, але в селі Колоска почувалась непевно. Вночі їй снилося, буцімто небо — це металева покришка, яку ніхто не здатен підняти.

Колоска давно не була в Правіку й тому не знала, що Вольська дорога перетворилася на кордон між росіянами й німцями. Не знала, що Курт застрелив Фльорентинку, а колеса військових машин і карабіни позабивали її псів. Колоска копала схованку під хатою, щоб було де сховатися з донькою, коли прийдуть чоловіки в мундирах. Забулась, копаючи схованку. Була необережна. Дозволила Руті піти в село самій. Приготувала їй кошик з ожиною й краденою з поля картоплею. Лише коли Рута пішла, Колоска зрозуміла, що допустилася страшної помилки.

Рута йшла з Видимача у село, до Фльорентинки, своїм звичним шляхом: через Паперне, а потім Вольською дорогою, що бігла понад узліссям. У лозовому кошику дівчинка несла старенькій їжу. Назад мала привести від Фльорентинки пса, аби він охороняв її від чужих. Мама сказала, що як тільки побачить якусь людину, все одно чи це буде хтось з Правіка, чи чужий, має повернутися до лісу й тікати.

Рута думала лише про пса, коли побачила чоловіка, який пудив на дерево. Вона зупинилась і почала поволі відступати. Тоді хтось дужий схопив її ззаду за плечі й боляче викрутив. Той, що пудив, підбіг до неї і вдарив в обличчя так сильно, що Рута обм’якла і зсунулась на землю. Чоловіки повідставляли карабіни і ґвалтували її. Спочатку один, потім другий, а потім прийшов ще й третій.

Рута лежала на Вольській дорозі, що була кордоном між німцями й росіянами. Обіч неї лежав кошик з ожиною та картоплею. Такою знайшов її інший патруль. Тепер на чоловіках були мундири іншого кольору. Почергово клалися на неї і почергово один від одного забирали карабіни. Потім, стоячи над нею, палили циґарки. Забрали кошик з їжею.

Колоска знайшла Руту запізно. Дівчинка мала задерту аж на личко сукню і скалічене тіло. Живіт і ноги почервоніли від крови, на яку зліталися мухи. Була непритомна.

Мама взяла її на руки і віднесла у сховок, який копала під хатою. Поклала на листя лопуха — його запах нагадав той день, коли померла її перша дитина. Колоска лягла поряд дівчинки і прислухалася до її дихання. Потім устала й тремтячими руками перемішувала трави. Запахло дягелем.