Сендвіч із шинкою

2

Я пам’ятаю наш Model-T. Він був високий, підніжки виглядали дружньо, а в холодні дні, зранку як і в будь-який інший час, мій батько вставляв важіль в мотор і прокручував його, щоб завести машину.

«Так можна й руку зламати. У цієї штуки віддача така, ніби кінь брикається.»

В неділю, коли бабуся не приходила, ми їздили на прогулянку. Моїм батькам подобались апельсинові сади, що тягнулися на багато миль, вкриті або цвітом, або апельсинами. Мої батьки брали корзинку й металевий ящик. В ящику був лід і охолоджені банки з фруктами, а в кошику – сосиски, ліверна ковбаса, бутерброди з салямі, чіпси, банани й содова з сиропом. Пляшку содової постійно перекладали з кошика до ящика і навпаки. Вона швидко замерзала, а потім поступово нагрівалась.

Мій батько курив сигарети «Кемел» і знав багато фокусів та ігор з пачкою, які й показував нам. Скільки пірамід зображено там? Порахуйте. Ми рахували, а він показував нам більше.

Також він показував фокуси з горбами верблюдів і з написами на пачці. «Кемел» були чарівними сигаретами.

Це була звичайна неділя. Кошик був порожній. Ми їхали вздовж апельсинових садів, все далі й далі від дому.

«Татусю,» запитала мама, «а в нас не закінчиться бензин?»

«Ні, в нас ще багато того клятого бензину.»

«А куди ми їдемо?»

«Я хочу зібрати трохи клятих апельсинів!»

Поки ми їхали, мама сиділа тихо. Батько з’їхав з дороги, зупинився біля сітчастої огорожі й ми прислухались. Потім батько відчинив двері й вийшов.

«Візьміть кошик.»

Ми перелізли через огорожу.

«Йдіть за мною,» сказав батько.

Ми опинилися поміж двох рядів апельсинових дерев, що затіняли нас гілками й листям. Батько зупинився і почав зривати апельсини з нижніх гілок найближчого дерева. Він здавався сердитим, поки зривав апельсини, гілки також здавалися сердитими, хитаючись вгору-вниз. Він кидав апельсини до кошика, що тримала мама. Інколи він промахувався і я підбирав апельсини і клав їх у кошик. Батько просувався від дерева до дерева, обриваючи нижні гілки й кидаючи апельсини в кошик.

«Татусю, вистачить,» сказала мама.

«Чорта з два.»

Він продовжував рвати.

Звідкись вийшов високий чоловік. В нього був дробовик.

«Так, друже, що це ти робиш?»

«Збираю апельсини. Тут їх багато.»

«Це мої апельсини. Скажи жінці, щоб висипала їх.»

«Тут же ж і так їх до дідька. Тобі що, шкода кількох сраних апельсині?»

«Мені дорогий кожен апельсин. Скажи жінці, щоб висипала.»

Чоловік наставив дробовик на батька.

«Висип їх,» сказав батько матері.

Апельсини покотилися по землі.

«А зараз,» сказав чоловік, «забирайтеся з мого саду.»

«Тобі ж не потрібно стільки апельсинів.»

«Я краще знаю, що мені потрібно. Забирайтеся звідси.»

«Та ти справжній жлоб!»

«Я тут закон. Марш звідси!»

Мужик знову підняв дробовик. Батько розвернувся й пішов із саду. Ми йшли за ним, а мужик слідував за нами. Потім ми сіли в машину, але вона не завелась. Батько вийшов з неї, щоб завести вручну. Він пробував двічі, але все марно. Він почав пітніти. Чоловік стояв на краю дороги.

«Та заводь вже цю бляшанку!» гаркнув він.

Батько приготувався спробувати ще раз. «Ми ж уже не на твоїй території! Ми можемо бути тут, скільки захочемо!»

«Дідька лисого! Забирайтеся звідси, і зробіть це якомога швидше!»

Батько знову прокрутив важіль. Мотор чхнув і заглох. Мама сиділа, тримаючи пустий кошик на колінах. Я боявся поглянути на того чоловіка. Батько ще раз прокрутив важіль і мотор нарешті завівся. Він застрибнув у машину і почав смикати важелі на рульовому колесі.

«І не повертайтеся,» сказав мужик, «а то я більше не буду таким люб’язним.»

Батько повів машину геть. Чоловік все ще стояв при дорозі. Батько їхав швидко. Потім він скинув швидкість і розвернув машину. Він повернувся до того місця, де стояв чоловік. Його вже не було там. Ми помчали назад до виїзду з апельсинових садів.

«Одного дня я повернусь і вб’ю того придурка,» сказав батько.

«Татусю, в нас сьогодні буде хороша вечеря. Що б ти хотів?» запитала мама.

«Свинячу відбивну,» відповів він.

Я ніколи не бачив, щоб він так швидко гнав.