Франческа. Повелителька траєкторій

* * *

Ранку цього понеділка я очікував з острахом. Розумієте, чому?

Минулого понеділка в командному центрі літав клоп Джорджіо, до смерті налякавши жіночку з Вашингтона.

Позаминулого понеділка в мою бідну голову летів бейсбольний м’яч. До голови не долетів, але величезне скло, що відділяло командний центр од пульта космічного зв’язку, розлетілось на друзки.

Ще раніше я встряг у бійку з противником, більшим за мене в півтора раза.

Тож і цього понеділка могло статися що завгодно.

Після церемонії підняття прапора Франческа зайшла в командний центр з величезним пакетом. Підійшла до мене, обережно зняла з мого носа окуляри, потім дістала з пакета здоровенний шолом для американського футболу й наділа його мені на голову.

— Тепер ти готовий до роботи зі мною! — оголосила напарниця і досить сильно ляснула долонею по шолому.

— Це тому, що вчора «Патріоти» виграли суперкубок? — спитав я з глибини шолома.

— Це тому, що я хочу, щоб ти почувався в безпеці! — усміхнулася Франческа.