Франческа. Повелителька траєкторій

* * *

Ви переймаєтеся тим, якої думки про вас інші? Як вас називають позаочі, що про вас говорять і за кого вважають? Я колись дуже переймався, хоч уголос говорив зворотне. Але що старший стаю, то більше мені робиться пофіг, якщо чесно. Особистий комфорт, без огляду на чужу думку, тепер для мене важливіший. Хоч, звісно, прагненням «особистого комфорту» можна виправдати всі дурниці й помилки, які я робив у минулому, але це не так. То, скоріше, було від нестачі розуму, досвіду та від наявності інших пріоритетів.

Сьогодні я під великим секретом дізнався, якої думки про наш командний центр колеги зі штаб-квартири НАСА у Вашингтоні.

Наш маленький й затишний командний центр з інтелігентними, тихими, розумними й симпатичними працівниками в особі професора Рассела, старшого офіцера Баррела, інженера зв’язку Трейсі та операторів у моїй особі і в особі неповторної Франчески, називають… та‑да-а-а-ам!

«Філія психіатричної лікарні». Або просто «Дурдом».

Як думаєте, чому? У всьому винний клоп Джорджіо, Франческа і я. Дві жіночки з дослідницької групи навігації глибокого космосу, які були у нас з робочим візитом у січні, дали нашій команді таку похвальну характеристику. Расселові «по секрету» передали це колеги. Ну, а професор «по секрету» повідомив мені. Я «по секрету» розповів напарниці, і вона, звісно, негайно подзвонила мамі й «по секрету» розказала їй. Ну, а я чим гірший?