Франческа. Повелителька траєкторій

* * *

Людство літає в космос уже півстоліття, ми проводимо ювелірні операції з траєкторіями, стиковками, стартами й посадками, а питання задоволення природних фізіологічних потреб досі до кінця не вирішено. Як же це так?!

З тим, як устромляти собі в сраку трубу від порохотяга, ми розібрались. Одне заспокоює — інженери обіцяють вдосконалити девайс, щоб процес дефекації став так само комфортним, як і на Землі. До речі, в сімдесятих роках одні вчені пропонували додавати в їжу магнітний порошок, а в унітаз, замість насоса, ставити сильний магніт — ну, щоб, ви зрозуміли, імітувати гравітацію. Хоч це не вирішує питання з сечею. Словом, тема цікава й нескінченна. Проте в нас є не менш цікаві теми.

Я про секс.

Для ясності одразу скажу: достеменно відомо, що сексом у космосі, крім мух, мишей, ящірок і Г’юстона з мозками екіпажів, ще ніхто не займався.

Американський астрофізик Ніл деҐрассі Тайсон (Neil deGrasse Tyson) два роки тому висунув найпопулярнішу натепер «теорію» («теорію» в лапках, бо її ніхто так і не перевірив). Згідно з нею основна проблема сексу в космосі — третій закон Ньютона. Який стверджує, що «тiла дiють одне на одне з силами, спрямованими вздовж однієї прямої, рівними за модулем i протилежними за напрямком». Тобто будь-який фізичний контакт з партнером змусить його тіло прискорено рухатися в заданому напрямку, поки воно не вдариться об стінку космічного корабля.

Такої самої думки дотримується й біолог Атена Андреадіс (Athena Andreadis) з Массачусетського університету: «Займатися сексом у невагомості надзвичайно важко, оскільки немає ніякого зчеплення і до того ж ти постійно стикаєшся зі стінами. Через силу фрикцій партнери відштовхуватимуться одне від одного. Тому, на мою думку, статевий акт можливий тільки із застосуванням допоміжних матеріалів», — пояснювала Атена британській газеті «Daily Mail».

Ну, ви зрозуміли — зв’язування, наручники з рожевим пушком, кляп, щоб Г’юстон не почув…

1992 року вчителька з Істона в Массачусетсі запропонувала конструкцію з еластичних ременів, розповідав Джонатан Марґоліс (Jonathan Margolis) у своїй роботі «The Intimate History of the Orgasm». Ці ремені повинні були б уможливити статевий акт у невагомості. Чомусь мені здається, що ці ремені повинні бути обов’язково чорні і з металевими шипами. Дуже цікава вчителька, скажу я вам.

Є ще не менш пекельний варіант, коли одного з партнерів прив’язують до рейок, а другий партнер шмагає його по сідницях шкіряною нагайкою вільно рухається, тримаючись руками за інші рейки.

Прямо не секс, а паровоз братів Черепанових виходить.

А ще є зовсім шалена штука — надувний тунель. Уявіть собі таку довгу макаронину, куди ви залазите з партнером чи з партнеркою і ковзаєте там… Хіба що позиції ні фіга не поміняєш. Ну а що ж, там угорі не до витребеньок.

«А як щодо притримати партнера за сідниці?» — спитаєте ви. Ну ОК, можна й так. Але хто тоді погодиться притримувати вас? Хтось буде, звісно, шокований, а хтось, навпаки, приємно здивований, але вчені справді обговорювали ситуації, коли коханцям, за аналогією зі спарюванням дельфінів, допомагає третя особа. Ну справді, дельфінам можна, а нам ні?! Так і уявляю сцену: «Бортінженер Е., притримайте нас, будь ласка, у нас з астронавтом М. заплановано коїтус». Не знаю, що було в головах у медиків, коли вони таке пропонували.

Хоч є й протилежні думки. Росіяни з Інституту медико-біологічних проблем запевняють, що після «адаптації до невагомості людям не будуть потрібні спеціальні приладдя для сексу». Чесно — я собі це погано уявляю.

Але щось ми зосередились на техніці кохання, а поговорити? Психологічна й практична складові також не менш цікаві. По-перше, де усамітнитись? На МКС, наприклад, місць не так багато. Хіба що сусідній відсік чи шлюзова камера. Але це важко назвати усамітненням, бо й так усім ясно, що саме робитиме там парочка.

Хоч подружня пара в космос уже літала. Це були американські астронавти Марк Чарльз Лі (Mark Charles Le) та Ненсі Джен Дейвіс (Nancy Jan Davis). 1992 року вони здійснили політ у рамках місії STS-47 Space Shuttle. Але за протоколом працювали в різні зміни. Між тим, у протоколі НАСА взагалі немає регламенту, який би регулював статеві стосунки в космосі. І я знаю чому. Не тому, що не стоїть (кажуть, якраз навпаки!) або не хочеться. Просто елементарно ніколи. Астронавт Річард Маллейн (Richard Michael «Mike» Mullane) згадував: «Одна з фізіологічних змін, які відбуваються в невагомості, полягає в тому, що рідини, серед яких, природно, кров, розподіляються по тілу рівномірно. Кісточки, стегна і талія стають тонші, а грудна клітка і бюсти в жінок — більші. На жаль, фізіономія теж розпухає. Якщо уважно дивитися на астронавтів, то помітно, що вони набряклі. Буває, що трохи болить голова. Але одна з переваг усього цього — стояк! Кілька раз я прокидався з такою сильною ерекцією, що міг би свердлити пенісом криптоніт. Проте в моєму випадку голова була сильно зайнята іншими думками: “Мені потрібно управляти рукою-маніпулятором, а там супутник ціною в мільярд доларів, і краще б мені його не прої…ти”. Повірте мені: якщо хочете, щоб у вас усе скоренько впало, думайте про супутник за мільярд доларів».

І є ще одна дуже цікава деталь.

Астронавт Лерой Чіао (Leroy Chiao): «Щодо того, що в космосі хтось міг займатися сексом, то я дуже сумніваюся. Чоловіки завжди залишаються чоловіками. І якби в когось був секс, то він би нізащо не втримався й кому-небудь розповів, і врешті-решт про це знали б усі».

Ну, хіба не так?

Картина була не дуже радісна. Поки я не згадав про свого наставника, професора Рассела.

— Гм, чого це тобі у вихідні не дає спокою космос? — пробурчав астрофізик. — Секс? Ой бо, тільки не це! Мене вже заколупали на вечірках питати одне й те саме. Не було сексу в космосі. Не-бу-ло! Хоча… залежить, що вважати сексом…

Я напружився.

— Що ви маєте на увазі, пане професор?

— Ну, Джорджіо… Ми ж усі дорослі люди. І в нас є потреби…

— Пане професор!!!

— Я кажу про мастурбацію! Мастурбація в космосі є. І багато. А як ти думав?! Усамітнитись не проблема — спати лягають в окремі зони, вони задраюються. Проблема потім — акуратно зняти презерватив. Ну, ти зрозумів…

— Це офіційна інформація?!

— Джорджіо, ти наче маленький. Про це й так усі знають. Нічого дивного тут немає. Сам спробуй майже рік просидіти в космосі й не мати розрядки. Та ти з глузду з’їдеш, старий.

— А жінки як? Фалоімітатор?!

— Ото в жінок і питай! Я нічого не знаю!

Отож хоч якийсь, але секс у космосі є.

P. S. Сміх сміхом, а це ж я ще навіть не торкався проблеми зачаття, вагітності, розвитку ембріонів і пологів. Це занадто серйозна й розлога тема. Космос не такий простий, як нам здається з Землі. Часто навіть прості земні радощі, такі як спокійно посидіти на унітазі чи покохатися (пробачте, що поставив це поряд), на борту недоступні.

Це ще раз доводить, що астронавтом може стати не кожен.