Франческа. Повелителька траєкторій

* * *

Спеціальна одноразова конфігурація Falcon-9 від SpaceX щойно вивела на проміжну орбіту супутник зв’язку Inmarsat-5 F4. Старт відбувся 15 травня о 7:21 вечора з платформи PAD-39A на мисі Канаверал, що у Флориді.

Пуск пройшов успішно, однак посадки першого ступеня на баржу, на жаль, не було. Спочатку планувалося, що на проміжну орбіту F4 виведе важка ракета FalconHeavy, бо вага супутника становить 6086 кілограмів. Та, оскільки FalconHeavy вчасно не був готовий, довелось використовувати менш потужний Falcon-9, спеціально переобладнаний під одноразову модифікацію.

Тож перший ступінь, витративши весь ресурс пального (і для посадки його не вистачило), упав у Атлантику. Інженери SpaceX перед тим замінили всі токсичні й небезпечні комплектуючі, щоб зменшити негативний вплив на довкілля. Планується, що ступінь знайдуть і повернуть.

Другий ступінь також працював до останнього, до останньої краплини пального, щоб вивести важкий супутник на проміжну орбіту. Такі жертви були необхідні, бо цього разу британці відмовилися від послуг Роскосмосу, який пропонував для виводу F4 свою ракету «Протон». Усі три попередні супутники Inmarsat виводили саме «Протони». Британці не захотіли більше ризикувати. Та й запуски «Протонів» набагато дорожчі. Тож SpaceX довелось вирішувати проблему силами Falcon9. Незважаючи на сумніви скептиків, розрахунок інженерів був вдалий, і новий супутник Inmarsat покриватиме територію Європи, Близького Сходу, Північної Африки та Індії. Усі чотири сателіти входять у мережу Global Xpress, яка надає послуги супутникового телефонного зв’язку і високошвидкісного інтернету будь-де, хоч у джунглях Амазонки.

Сам супутник побудовано компанією Boeing на платформі 702HP. На аналогічній платформі побудовано і три попередні супутники серії F. Особливості конструкції супутника полягають у досить складній і водночас простій системі керування:

Сателіт має потужний апогейний двигун, що працює на двох хімічних паливних компонентах — цей двигун ми з Франческою будемо використовувати у вівторок для виводу з проміжної на геостаціонарну орбіту. Це буде той іще драйв! Крім великого «дорослого» двигуна, супутник має малі гідразинові сопла — 4 осьові й 4 радіальні, які ми будемо використовувати для утримання важкого апарата в «точці стояння», а також для керування положенням супутника (орієнтацією). І, нарешті, маємо додатково 4 «пукалки», XIPS-25, де для надання імпульсу використовується газ ксенон. «Пукаючи» цими малими двигунцями, ми будемо утримувати «бандуру», розмах антен якої сягає 40 метрів, на потрібній орбіті.

Усі операції будемо виконувати вдвох. І на відміну від звичайної процедури коригування, де ми дублюємо одне одного, тут будемо виконувати різні функції — кожне свою.

Франческа трохи хвилюється. Я теж. Бо керувати такою здоровецькою штукою для нас те саме, що пересісти з велосипеда на багатотонний тягач. Dragon aka [27] «Посилочка» не рахується, бо там усе просто.

Нам пощастило, що переважно цю штуку по орбітах рухають британці, але ми коли-не-коли також будемо її рухати відповідно до угоди з Inmarsat.

Житиме ця гора електроніки п’ятнадцять років. Поки не придумають щось новеньке й не таке мозколомне.