Франческа. Повелителька траєкторій

* * *

Як зазвичай ви називаєте нісенітницю? «Абсурд»? «Абракадабра»? «Мінські угоди»? У нас на базі, а точніше в нашому маленькому і затишному командному центрі, є свій термін — «Uno momento». Коли ми отримуємо складне завдання на корекцію або коли Г’юстон надсилає невпорядковані дані, Франческа рубає долонею повітря й вигукує: «Uno momento!». «Якесь uno momento», — бурмоче старший офіцер Баррел, намагаючись розібрати каракулі Трейсі з підрозділу космічного зв’язку. «Uno momento», — кажу я, коли роблю помилку в розрахунках і отримую якісь божевільні цифри. «Я слухав учора доповідь доктора Відерстоуна — повне uno momento», — ділиться враженнями професор Рассел. «Ти коли-небудь вслуховувався у тексти “The Doors”?» — питає мене дружина. «Та там узагалі муть, — відповідаю я, — суцільне uno momento». Таке ж враження часом буває од перегляду стрічки у Фейсбуці. Про інформаційні випуски деяких українських телеканалів я взагалі мовчу — там узагалі «Санта-Лючія фелічіта».

А ще я от що подумав.

Найкраща ілюстрація до «Uno momento» — ваш покірний слуга.

Бурят-монгол, що пише українською і живе в США. Сходознавець, що раніше був журналістом, а тепер працює в НАСА. Гуманітарій, що працює з цифрами. Холерик, який вважає себе флегматиком, — «uno momento» в чистому вигляді.