Таємна історія Радянського Союзу

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Можна було б писати і писати. На багато томів. Тут не згадано про масу злочинів радянської системи.

Наприклад, про випробовування ядерної зброї на власних солдатах. Навчання під кодовою назвою «Сніжок» на Тоцькому полігоні провів «Маршал Перемоги» Жуков за санкції Микити Хрущова.

Або про першотравневі демонстрації 1986 року у Києві та інших містах України під радіоактивними опадами з Чорнобиля. Можна згадати міфи про «трудовий подвиг Стаханова» і про самого Стаханова – алкоголіка, педофіла та ґвалтівника.

Або про подвиг Олександра Матросова, людини-примари, якої в природі не існувало.

Можна було б розповісти про 44 війни та військові конфлікти, в яких СРСР брав участь за роки свого існування і про кількість жертв «безкоштовної» радянської медицини.

Можна було б поговорити і про те, чому за всю історію СРСР було лише 9 науковців, що стали лауреатами Нобелівської премії, і який вплив на це мала «безкоштовна» радянська освіта.

Але, сподіваюся, що читачі і без цього вже зрозуміли, що СРСР під проводом Леніна-Сталіна-Хрущова-Брежнєва-Андропова-Черненка-Горбачова була страшною й огидною країною, де брехню, жорстокість та зневагу до людини було зведено до абсолюту. Замість цього дозвольте розповісти вам, чому неможливий комунізм.

Ота красива казочка, що нею, мов морквою перед мордою віслюка, манили люмпенів політичні ошуканці. Це важливо, бо понад 70 років більшовики-комуністи вели народ в нікуди. Народ годували казочками, а самі жили при комунізмі, як відверто визнавав брежнєвський зять. До високих матерій не вдаватимусь.

Ось вам просте запитання: чи буде при комунізмі безробіття? Якщо його не буде, то тоді зникає конкуренція на ринку праці. А там, де немає конкуренції – немає стимулу до розвитку. До самовдосконалення. Там виникає застій. Як в СРСР.

Якщо безробіття буде, тоді ще гірше. Бо це миттєво деморалізує суспільство. Справді, якого біса я маю горбатитись у шахті, якщо сусід не працює, але бере в магазинах усе потрібне безкоштовно та гріє пузо на Мальдівах, доки я штреки на горизонті 1 200 метрів пробиваю? Я теж замість того, аби пилом у штреку дихати, на Мальдіви хочу. До речі, про них, про ці сонячні острови. На планеті зараз 7,6 мільярда людей. Припустимо, настав комунізм. І всі вони захотіли на Мальдіви. Встановлюй або не встановлюй чергу, та навіть за рік усіх острови не приймуть, бо їхня площа лише 296 квадратних кілометри і не всі з 1 196 острівців придатні до проживання людини. Що ж робити? Зараз відвідуваність Мальдів регулюють ціни. Там дуже дорого. Не кожен може собі дозволити навіть три дні відпочинку на казкових островах. Але ж при комунізмі все безкоштовно! Як пояснити сімом мільярдам людей, що їхню потребу у відпочинку на Мальдівських островах не може бути задоволено через непереборні обставини і замість чарівних островів вони мають їхати у Бердянськ або Залізний Порт?

Тепер про шахту. Я знаю, що це таке. Я в ній працював. Це важчезний труд. Грижу заробиш запросто. Зараз у шахту їдуть через гроші. А якщо при комунізмі грошей не буде і все безкоштовне, включно з Мальдівами – чому я маю дихати сірководнем і штовхати, вирячивши очі, величезну вагонетку? А в забої витягнутої руки не видно через пил. Чому я маю саме тут працювати, а не квіточки, наприклад, вирощувати? Або книжки в якійсь «ізбі-читальні» видавати? Теж робота, але приємніша. Комуністи кажуть: так тоді все буде автоматизовано. Ро́боти усе робитимуть. Або машини з дистанційним керуванням. Вигадано гарно. Але є одне «але». Той, хто бував у шахті, підтвердить: там потрібна саме людина. Бо є маса такого, що найрозумніша машина зробити не зможе ніколи. У прямому сенсі цього слова – ні-ко-ли.

А у світі є ще маса такого, що ні-ко-ли не буде підвладне роботам. Написання книг, картин, музики – це творчість, яка водночас є важкою працею. Аби написати цю книжку, ваш автор перелопатив гори інформації, не спав ночами, випив цистерну чаю.

Ви придбали книгу, оплативши мій каторжний труд. А коли грошей не буде і усе буде безкоштовно – який у мене стимул спалювати нервові клітини мільйонами? І це лише верхівка айсберга. Ось, наприклад: хто проєктуватиме роботів та машини? Це величезне розумове навантаження, у вчених нервові зриви та інсульти є професійними захворюваннями. А хто ті машини випробовуватиме з ризиком для життя? Хто їх налаштовуватиме і ремонтуватиме? Наприклад, асенізаційного робота? Або сміттєзбирального?

І оце слово «ні-ко-ли» означає, що комунізм неможливий. Це просто віра. Красива казочка для любителів «халяви». І рівність між людьми буває лише в єдиному випадку: перед смертю.

Є лише один шлях до добробуту – праця. Той, хто працює більше й важче, може дозволити собі відпочинок – хто в Шарм-ель-Шейху, а хто і на Мальдівських островах. Альтернативи не існує. І якщо вам хтось розповідає, яке то добро – комунізм та соціалізм; як гарно було в СРСР – знайте, що вас намагаються обдурити. Що мета цих торбохватів – загнати вас у колгоспи працювати за трудодні, а самим оселитися у затишних маєточках з купою челяді; в оточенні охоронців, у персональних «комунізмах». У старій добрій московській імперії. Як Ленін, Дзержинський, Сталін, Молотов, Брежнєв, Горбачов…

З повагою

Павло Правий