Між фазами Місяця

Розділ 11. Підозрюваний

Гадаю, я міг би створити програму, що вгадувала б рід занять за поставою та поглядом, пропонуючи не зовсім випадкові варіанти. Лікар зазвичай оглядає вас, мов фермер, що підбирає телицю. Вчений дивиться трохи повз вас, обмірковуючи ваші слова чи, скоріше, власні дорогоцінні думки. Копи дивляться прямо на вас. Коли зустрічаєшся з ними поглядом, вони не відводять очей. Вони дивляться владно, позаяк мають зброю та дозвіл від суспільства вас залякувати. Якщо поглядом посягнути на цю владу, досить буде одного повідомлення по рації, і ви вже матимете справу з цілою купою їхніх озброєних колег.

Коли я виходжу з архіву з оцифрованими файлами та повною дорогоцінних думок головою, у мене впинається владний погляд копа. Зовсім не дивно як для будівлі, де ними кишить, проте цей дивиться прямісінько на мене.

Середнього віку, лисий, з густими чорними вусами, помережаними сивиною, одягнений у чорну теніску поліційного управління Лос-Анджелеса. З одного боку на ремені значок, з іншого — пістолет. Цей чоловік — справжнісінька квінтесенція копа.

На мить я задумуюся, чи не за цими критеріями до академії приймають новобранців.

— Знайшли, що шукали, містере Крей?

Раніше під час таких зустрічей я поводився значно гірше. Та це було до лісу. Я не кажу, що став ідеальним співрозмовником, та все ж навчився не стояти роззявивши рота.

Відповідаю йому широкою усмішкою і простягаю руку.

— Вітаю.

Він інстинктивно її тисне. У його поведінці я помічаю незначну зміну. Очі досі зосереджені на мені, але тепер намагаються прочитати, а не диктують, як слід поводитись.

— Перепрошую, як, кажете, вас звуть? — я вдаю, ніби ми друзі. — Ми не зустрічалися в Сан-Дієго на антитерористичній конференції?

Так я сигналізую, що ми працюємо в одній сфері.

— Ви слухали мою лекцію? — тепер я даю зрозуміти, що я рівня йому — якщо не вищий за нього.

Він повертає собі самовладання.

— Ні, ми ніколи не зустрічалися. — маленька пауза. — І вам це відомо.

Мої навички соціалізації вичерпано, лишається останній варіант. Слід з’ясувати справжню мету цієї зустрічі. Доведеться бути доктором Тео Креєм.

— Що ж до вашого запитання — ні. Я не знайшов, що шукав. А що тут шукаєте ви?

Він трохи пом’якшує тон.

— Хотілося з вами поговорити. Мій кабінет через дорогу. Не проти прогулятися?

— Мені треба буде адвокат для цієї розмови?

— А ви без адвоката зазвичай узагалі з людьми не спілкуєтеся?

— Враховуючи те, що сталося минулого разу, коли офіцер поліції раптом запросив мене на розмову, — адвокат мені б не завадив.

— Розумію. Скажу прямо: проблем у вас немає. Я лиш хочу допомогти вам їх уникнути.

— Звучить лиховісно.

— Повірте, я не маю жодних лихих намірів.

Зі свого небагатого досвіду перебування під пильним оком правоохоронних органів я дізнався, що більшість копів — хороші люди, які займаються неймовірно складною роботою. Навіть ті козли, з якими мені доводилося мати справу, до кожного ставилися з підозрою. На жаль, саме в мені вони вбачали загрозу.

А ще завдяки детективу Ґленну, який пожертвував собою заради мене й Джилліан, я дізнався, що справді хороші копи працюють на двох рівнях.

Мов актор, що цитує Шекспіра в тисячний раз і, стоячи на сцені, думає, чим би поласувати на обід, або хірург, що може зашивати вас, ширяючи думками ген далеко, на зелених полях для гольфу, вмілий поліціянт може ставити запитання, підштовхувати до розмови і при цьому майстерно вами маніпулювати. Він не обов’язково шукає крихітну зачіп­ку чи якусь невідповідність. Часто він просто хоче краще вас зрозуміти, з'ясувати, чи ви щось приховуєте, і дізнатись, як саме ви це робите.

Немов учені, вони збирають елементи даних. Запитують те, що їм заздалегідь відомо. Ставлять незручні запитання. Дають вам можливість підбрехнути, аби зрозуміти, як узагалі ви брешете.

Ось чому при розмові з поліціянтом адвокати зав­жди радять мовчати. Якщо пощастить, це ваша перша й остання розмова з копом. Єдина розмова у форматі «хороший хлопець / поганий хлопець». А от копи займаються цим щодня. Вони мали справу з тисячами брехунів і чули тисячі вигадок. І ваша — не спрацює. Ніхто не скаже, що вашу маячню викрито: вам дадуть говорити далі. Ви збрешете знову й знов. І доки ви вважатимете себе найпереконливішим сучим сином на планеті, вони уважно все занотовуватимуть. Їм треба, щоб ви повірили, ніби вийшли сухими з води, або щоб запанікували, повністю себе викривши. Залежить від того, наскільки добре вас вдається читати.

Ідучи до його офісу, я раптом усвідомлюю те, що мало бути очевидним, тільки-но цей поліціянт мене зупинив. Це детектив Корман. Той, хто написав рапорти.

Я здивований, адже жінка з архіву навряд чи стала б йому телефонувати й розказувати, що якийсь тип порпається у справі майже десятирічної давнини.

Корман знав про мій візит іще до того, як я сюди зайшов. Мабуть, навіть до того, як я вирішив сюди зайти. І це не дає мені спокою.