Між фазами Місяця

Розділ 36. Нова реальність

Ноутбук мені повернули одразу. Я сиджу і вдивляюся у вир кольорових стрічок, намагаючись вирішити, про що спитати «Предокс». Пригадується один з дарів науки: відкривши нову істину, починаєш інакше дивитися на речі, й від цього міняється перспектива.

Завдяки новій математиці Ньютона вдалося виявити орбітальні цикли незнаних світів. Удосконалена теорія відносності Ейнштейна, що враховувала можливі викривлення простору, дозволила зрозуміти, чому ньютонівська математика не може точно передбачити орбіту Меркурія, розташованого так близько до Сонця.

Поглянувши на тривимірну карту крижаних тіл, які складають далеку хмару Оорта на зовнішніх просторах Сонячної системи, астрономи помітили дещо цікаве. Об’єкти збиралися з одного боку, немов вода в нахиленій посудині, й поводились так, ніби щось їх туди притягувало.

Це призвело до теоретичного обґрунтування нової планети в нашій Сонячній системі. Вона б називалася планетою Ікс, якби астрономи не вирішили, що Плутон, дев’ята планета, насправді не відповідає вимогам до планет.

Кількість даних, що підтримують існування цієї все ще гіпотетичної дев’ятої планети, постійно зростає.

Астрономам, які зробили це спостереження і повністю прийняли його, належить іще одне відкриття. Протягом багатьох років учені зауважували, що Сонце майже на три градуси відхиляється від площини Сонячної системи.

Загальноприйнятного пояснення не було. Може, Сонячна система просто так влаштована — наче будинок на пологому схилі. Втім, астрономи дев’ятої планети усвідомили, що масивний об’єкт у глибині Сонячної системи помітно впливатиме на її центр. Немов довжелезний важіль, він призводитиме до невеликого нахилу внутрішніх планет. Здається, що нахилене сонце, тоді як насправді… Ну, принаймні у вчених була така теорія.

Прийнявши гіпотезу, що Іграшковий Майстер здебільшого обирає жертв через незвичайні риси, а не лише через доступність, я зміг інакше оцінити загальну проблему. Якщо це правда, то що ще — правда?

Якщо Іграшковий Майстер обирає жертв через своєрідну зовнішність, які ще фактори впливають на вибір?

Кожне вбивство має принаймні п’ять важливих складників: жертву, засіб смерті, місце, час і вбивцю. Розкривши один чи більше, можна знайти решту, як у рівнянні — за умови, що не всі вони випадкові.

Вибір жертв у Іграшкового Майстра значно менш випадковий, аніж я спочатку припускав. Метод (убивство ножем) міг би дещо розповісти, якби я мав більше даних судмедекспертизи. Та я не маю. Місце, принаймні щодо вімблдонських знахідок, здається, одне й те саме, та я не кажу, що цілком у цьому впевнений. Летроя майже точно було вбито деінде, адже відколи Іграшковий Майстер полишив свій дім у Вімблдоні, минули роки. І, хоч особа вбивці невідома, у трьох випадках ми маємо приблизний час злочину: Артіс, який був на волосинку від смерті, а також зникнення Крістофера й Летроя.

Лишається запитання: дати їхньої смерті залежали від збігу обставин чи були зумисними? Збіг обставин — це якби Іграшковий Майстер мав певний графік роботи чи поїздок і в певний день просто нападав на жертву. Зумисність означала б, що він убивав у конкретний день з певної причини.

Крістофера були викрадено 22 березня 2009 року. Летрой зник приблизно 15 лютого цього року. Згідно з поліційними рапортами, Артісова зустріч з убивцею сталася 19 червня того ж року, коли зник Крістофер.

На перший погляд, жодна з цих дат не має якоїсь релігійної значущості. Якщо ж значущість особиста, її годі виявити, не поговоривши з Іграшковим Майстром.

Я запитую «Предокс», чи не припадає на ці дати повня. Відповідь негативна, отже, Іграшковий Майстер — не перевертень.

Запитую, чи немає якогось збігу інтервалів між убивствами, і «Предокс» видає триста п'ятдесят чотири години.

З першого погляду триста п’ятдесят чотири години — не надто сильний сигнал, та потім я пригадую, що цей результат найточніший, а не контекстуальний.

Триста п’ятдесят чотири поділити на двадцять чотири — маємо двадцять дев’ять із половиною днів. Довжину місячного циклу.

Отже, здогадка про повню була в правильному напрямку — лишалося тільки змінити фазу.

Я ще раз продивляюся дати, і в мозку з’являється приємне відчуття винагороди за правильний хід думок.

Їх убивали не за повного місяця. Їх убивали (чи майже вбивали, як Артіса) у безмісячні ночі.

Одразу й не зрозумієш, що це значить, крім можливості вештатися подвір’ям голяка й ховати тіла, не переймаючись, що сусід щось побачить. Однак знахідка веде мене до чергового несподіваного відкриття…

Статистика показує, що з близько тисячі дітей, які наразі вважаються зниклими безвісти в Каліфорнії, в середньому тридцять п’ять зникли за нового місяця.

Це дозволяє звузити пошук до дітей із зеленими очима чи іншою особливістю з мого ДНК-відкриття, викрадених у певні дати.

На жаль, мої дані можуть бути неповними. Іграшковий Майстер мав звичку обирати дітей, які не зав­жди потрапляли до списків зниклих безвісти.

Я запитую «Предокс» про зникнення, які відповідали б цим факторам, і відповідь мене жахає.

Вісімнадцять днів тому. Один місячний цикл після зникнення Летроя. За десять днів до того, як я взявся за цю справу.

Тринадцятирічного Вінсента Ламона оголосили зниклим у Снеллвіллі, штат Джорджія — за двадцять кілометрів від Атланти.

Альбінос.

Я проводжу пошук по Каліфорнії за останні десять років, використовуючи дані про фазу місяця й фізичні характеристики, яким віддає перевагу Іграшковий Майстер, і знаходжу щонайменше дванадцятьох досі не знайдених дітей.

У нього кілька місць для вбивств у Лос-Анджелесі.

Питання в тому, що мені робити: намагатися знайти ці місця й можливі додаткові зачіпки чи поїхати до Джорджії й пошукати його там…

Перший варіант безпечніший і може дати більше даних.

Другий може вивести на шлях, на якому я вже бував. Мене тоді ледве не вбили.

Перш ніж мій мозок устигає зробити вибір, пальці вже бронюють квиток.

Доки детективка Чен розробляє свою кволу теорію, я йтиму за власним чуттям. Мені однаково, хто має рацію. Головне — упіймати його, перш ніж він уб’є знову.