Стів Джобс

РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ ҐЕЙТС І ДЖОБС Коли орбіти перетинаються

В астрономії існує поняття бінарної системи. Це так звані подвійні зірки, орбіти яких пов’язані силами гравітації. Схоже трапляється й в історії, коли еру формують дві пов’язані, але в той же час конкуруючі суперзірки. Скажімо, Альберт Ейнштейн і Нільс Бор у фізиці XX століття. Або Томас Джефферсон і Александр Гамільтон на порозі становлення американської демократії. Перші тридцять років ери персональних комп’ютерів, починаючи з періоду наприкінці 1970-х, бінарна система складалася з двох енергійних людей; обоє народилися 1955-го, й обоє покинули навчання в університеті.

Незважаючи на однакові амбіції в намаганні поєднати технології з бізнесом, Білл Ґейтс і Стів Джобс разюче відрізнялися як особистості й мали різне походження. Батько Ґейтса був знаним адвокатом у Сіетлі, а матір очолювала численні престижні ради та колегії на громадських засадах. Ґейтс із головою поринув у технологічний світ ще під час навчання в найкращій місцевій школі — Лейксайд Хай. Він ніколи не був бунтарем, гіпі, не шукав Бога й не належав до представників альтернативних культур. Замість того щоби розоряти телефонну компанію за допомогою «синьої скриньки», Ґейтс створив програму для складання розкладів занять, котра допомогла йому потрапити в групи, де навчалися ті дівчата, які його цікавили, а також програму підрахунку кількості автомобілів для місцевих інженерів-транспортників. Він був студентом Гарварда, а коли покинув університет, то зовсім не для того, щоби поринути в нірвану з індійським гуру, а щоби заснувати компанію комп’ютерного забезпечення.

На відміну від Джобса, Ґейтс добре знав комп’ютерне кодування, був значно практичнішим, дисциплінованим і володів неабиякими аналітичними здібностями. Джобс — більш романтична й інтуїтивна натура — інстинктивно відчував, як зробити технологію придатною для користування, створити захоплюючий дизайн і зручний інтерфейс. Як пристрасний перфекціоніст, він був неймовірно вимогливим, а керував завдяки харизмі та спонтанній енергії. Ґейтс, навпаки, — методичний тип. На очолюваних ним зборах, де обговорювали продукцію, він добирався до самісінької суті речей, так, наче гравірував камінь. Обоє могли бути досить брутальними. Але у випадку Ґейтса, який на початку кар’єри, здавалося, як типовий заучка, балансував на грані синдрому Аспергера, поводився різко швидше через інтелектуальну нерішучість, аніж через емоційну черствість. Джобс просто спопелив би поглядом. Ґейтс, хоч і мав проблеми із зоровим контактом, по суті був дуже гуманним.

— Кожен із них думав, що розумніший за іншого, але Стів загалом ставився до Білла як до посередності, особливо коли це стосувалося смаку та стилю, — розповідає Енді Герцфельд. — Білл дивився на Стіва звисока, бо той насправді не вмів програмувати.

Від самісінького їхнього знайомства Ґейтс захоплювався Джобсом і навіть трохи заздрив, як тому вдавалося так зачаровувати людей. Щоправда, він також уважав його «фундаментально ексцентричним» і «дивакувато дефективним як людину». Крім того, його завжди відштовхували Джобсові грубість і схильність «або сказати, що ти лайно, або намагатися тебе полонити». Зі свого боку, Джобс уважав Ґейтса страшенно недалеким.

— Він розширив би свій кругозір, якби хоч раз прийняв ЛСД або відправився в ашрам замолоду, — якось заявив Джобс.

Різниця їхніх характерів розвела їх по різні боки того, що стало фундаментальним розколом у цифровій ері. Джобс був перфекціоністом, який жадав контролю і не відмовлявся від безкомпромісного темпераменту митця. Він і Apple стали зразком цифрової стратегії, що тісно пов’язала апаратне й програмне забезпечення та контент у щось нероздільне. Ґейтс був розумним, прагматичним аналітиком від бізнесу й технологій. Він не мав нічого проти ліцензування оперативної системи й програмного забезпечення Microsoft для різноманітних виробників.

За тридцять років Ґейтс навчився поважати Джобса.

— Він і справді небагато тямив у технологіях, але мав неймовірне чуття, що саме стане популярним, — сказав Ґейтс.

А ось Джобс недооцінював справжньої сили Ґейтса.

— Білл має бідну уяву і жодного разу нічого не винайшов, через що я вважаю, що йому комфортніше з філантропією, ніж із технологією, — несправедливо зауважив Джобс. — Він просто крав ідеї інших людей.

Коли Macintosh щойно розробили, Джобс відвідав Ґейтса в його офісі поблизу Сіетла. У Microsoft створили кілька додатків для Apple II, серед яких — програма табличних обчислень Multiplan. Джобс хотів роздражнити Ґейтса і Ко. роботою для наступного комп’ютера Macintosh. Сидячи в Ґейтсовій конференц-залі, Джобс намалював захоплююче бачення комп’ютера з простим інтерфейсом, призначеного для широкого користувача, котрий «штампували» б на автоматизованій каліфорнійській фабриці. Його опис того, як комп’ютер «висмоктуватиме» каліфорнійські кремнієві компоненти й перетворюватиметься на Macintosh, змусив команду Microsoft дати кодову назву проекту Sand. Вони навіть перетворили її на акронім — Steve’s amazing new device, тобто «Новий дивовижний пристрій Стіва».

Ґейтс започаткував компанію Microsoft, написавши версію Бейсика (мови програмування) для мікрокомп’ютера Altair. Джобс хотів, щоби в Microsoft написали версію Бейсика для Macintosh, тому що Возняк, незважаючи на всіляке заохочення Джобса, так і не посилив версії Бейсика для Apple II, що дало б раду числам із плаваючою комою. Крім того, Джобс хотів, щоби в Microsoft написали програмне забезпечення для додатка Macintosh — як-от програми текстових редакторів та електронних обчислень. На той момент Джобс був королем, а Ґейтс — придворним: у 1982-му річні продажі Apple сягнули одного мільярда доларів, тоді як Microsoft — не більше 32 мільйонів. Ґейтс погодився розробити графічну версію нової електронної таблиці, відомої як Excel, текстового редактора Word і Бейсика.

Ґейтс часто їздив до Купертіно на демонстрації операційної системи Macintosh, але вона його не вразила.

— Пам’ятаю, як я вперше поїхав туди, Стів показав додаток, на екрані якого підскакували всілякі штуки, — розказав він. — Це був єдиний робочий додаток.

Ґейтса також відштовхувало Джобсове ставлення:

— Це була зустріч із дуже дивним намаганням звабити. Стів наче казав: «Ти нам тут насправді не потрібен, ми займаємося крутими штуками, і взагалі це таємниця». Він був у стані «Стів Джобс-продавець», але той стан також говорив: «Я тебе не потребую, але, можливо, дозволю тобі приєднатися».

Пірати Macintosh зрозуміли, що Ґейтс — непроста людина.

— Було очевидно, що Білл Ґейтс не дуже добрий слухач. Він терпіти не міг, коли хтось пояснював йому, як і що робити, — він любив забігати наперед і вгадувати, як, він уважав, він має працювати, — згадує Герцфельд.

Йому демонстрували, як плавно, не мигаючи, рухається екраном курсор мишки. «Який гардвер ви використовуєте, щоби намалювати такий курсор?» — запитав Ґейтс. Герцфельд страшенно пишався досягненням, для котрого знадобилося лишень програмне забезпечення, тому відповів: «Ми не використовуємо ніякого особливого гардвера!». Ґейтс продовжував наполягати, що для того, щоби рухати курсор таким чином, потрібне спеціальне технічне забезпечення.

— І що ви на таке скажете? — знизує плечима Брюс Горн, один з інженерів Macintosh. — Зрозуміло, що Ґейтс — не та людина, яка зрозуміє чи оцінить елегантність Macintosh.

Незважаючи на взаємну обережність, обидві команди були задоволені тим, що Microsoft створить графічне програмне забезпечення для Macintosh, а це підняло б персональний комп’ютер на новий рівень. Усе продовжилося святкуванням у дорогому ресторані. Незабаром велика команда Microsoft приступила до завдання.

— Над новим Macintosh працювало більше людей із нашого боку, ніж із їхнього, — розповідає Ґейтс. — Їх було чотирнадцять чи п’ятнадцять. Нас — десь із двадцять. Ми справді поставили все на цю справу.

І хоча Джобс уважав, що майкрософтівці не могли похвалитися смаком, програмісти Microsoft були наполегливими.

— Вони пропонували жахливі додатки, — згадував Джобс. — Але вони працювали над ними і все таки зробили кращими.

Врешті-решт Джобс настільки закохався в Excel, що навіть уклав таємну угоду з Ґейтсом: якщо Microsoft на два роки залишить Excel ексклюзивно для Macintosh і не розроблятиме версії для персональних комп’ютерів IBM, то Джобс згорне роботу своєї команди над версією Бейсика для Macintosh і, натомість, назавжди ліцензує Бейсик Microsoft. Ґейтс учинив розумно і погодився на пропозицію, що страшенно роздратувало команду Apple, бо їхній проект скасували, a Microsoft отримав важелі впливу для майбутніх перемовин.

На якийсь час Джобс і Ґейтс знайшли спільну мову. Того літа вони разом узяли участь у конференції, котру ініціював індустріальний аналітик Бен Роузен на курорті Playboy Club в Лейк-Дженіва у Вісконсині, де ніхто не знав про те, що Apple розробляв графічні інтерфейси.

— Всі поводилися так, ніби персональні комп’ютери IBM — це щось надзвичайне, що само по собі було приємно, але ми зі Стівом між собою лише усміхалися — гей, у нас теж щось є! — пригадує Ґейтс. — Він (С. Джобс. — Прим, пер.) трохи здавав інформацію, але ніхто нічого не вловив.

Ґейтс почав відвідувати заходи Apple регулярно.

— Я відвідував кожне луау (вечірка в гавайському стилі. — Прим, пер.), — каже Ґейтс. — Я був частиною команди.

Ґейтс насолоджувався частими візитами до Купертіно, де спостерігав, як Джобс мінливо поводився з підлеглими і демонстрував свої одержимості.

— Стів перебував у звичному настрої роздавати обіцянки, проголошував, як Macintosh змінить світ, і змушував людей працювати як проклятих, незважаючи на нечувану напругу і складні особистісні стосунки.

Інколи Джобс починав із високого, а потім тихо ділився своїми побоюваннями з Ґейтсом.

— У п’ятницю ми разом вечеряли, і Стів розповідав, наскільки все чудово. Наступного ж дня він уже був у тому настрої, коли «все паскудно, і чорта з два та штука продаватиметься, і, о Господи, я мушу підняти ціну, вибач, що так із тобою повівся, а моя команда — просто купка придурків».

Ґейтс уже бачив Джобсовий ефект викривлення реальності в дії, коли стартував проект Xerox Star. Одного п’ятничного вечора під час спільної вечері двох команд Джобс запитав Ґейтса, скільки машин Xerox Star були продані на той момент. Ґейтс відповів, що шістсот. Наступного дня, виступаючи перед тим же Ґейтсом і всією командою, Джобс сказав, що всього було продано три сотні Star. він цілковито забув, що Ґейтс щойно повідомив про шість.

— Тож вся команда дивиться на мене здивовано, ніби промовляючи: «Ти збираєшся сказати йому, що він облажався?» — згадує Ґейтс. — Тоді я не потрапив на вудочку.

Іншого разу Джобс і його команда відвідали Microsoft й пообідали в Тенісному клубі Сіетла. Джобс поринув у проповіді про те, що Macintosh і його програмне забезпечення будуть настільки простими в користуванні, що не виникне потреби в інструкціях.

— Так, ніби будь-хто, хто сподівався на інструкцію до будь-якого додатка Macintosh, був неабияким ідіотом, — розповідає Ґейтс. — Ми переглянулися: «Він це серйозно? Невже ми йому не скажемо, що люди вже працюють над написанням інструкцій?».

Незабаром стосунки перестали бути такими гладенькими. Першочерговий план полягав у тому, щоби деякі додатки Microsoft — як-от Excel, Chart і File — мали логотип Macintosh, а також продавалися в комплекті з комп’ютером Macintosh.

— Ми мали отримувати десять доларів із продажу додатка, з машини, — уточнив Ґейтс.

Але така угода не подобалася конкуруючим виробникам програмного забезпечення. На додачу здавалося, що з деякими програмами Microsoft уже запізнився. Тож Джобс вирішив відмовитися від «зв’язаного» продажу, a Microsoft довелося самій продавати своє програмне забезпечення безпосередньо споживачам.

Ґейтс досить довго ні на що не нарікав. Він уже змирився з думкою, що Джобс «швидко грає і втрачає». І, власне, сподівався, що такий поворот подій допоможе Microsoft.

— Ми заробили би більше, якби продавали наш продукт окремо, — каже Ґейтс. — Так краще, коли ти сподіваєшся на справедливу частку ринку.

Все закінчилося тим, що Microsoft почав створювати програмне забезпечення для інших платформ і змістив пріоритети на користь текстового редактора Word для IBM-версії персонального комп’ютера. У результаті Джобсове рішення більше нашкодило Apple, ніж Microsoft.

Джобс і Ґейтс спільно провели обід-прес-конференцію в «Нью-Йорк таверн», коли світ побачив Excel для Macintosh. На запитання, чи розроблятиме Microsoft схожу версію і для IBM, Ґейтс змовчав про угоду, що була між ним і Джобсом, лише зауважив, що, можливо, з часом це і станеться. Джобс узяв мікрофон. «Думаю, з часом ми всі помремо», — пожартував він.

У ті часи Microsoft випускав операційну систему, відому як DOS, яка була ліцензована для IBM і сумісних комп’ютерів. Вона базувалася на інтерфейсі старого командного рядка, котра «зустрічала» користувача сердитою підказкою типу С: \>. Коли Джобс і його команда почали працювати з Microsoft, вони хвилювалися, чи компанія не скопіює графічний інтерфейс користувача Macintosh. Енді Герцфельд помітив, що співробітник Microsoft детально розпитував його про те, як працює операційна система Macintosh.

— Я сказав Стіву про підозри, що Microsoft збирається клонувати Macintosh, — пригадує він.

І вони мали рацію. Ґейтс вірив, що майбутнє за графічними інтерфейсами і що Microsoft має таке ж право, як і Apple, копіювати те, що було створене в «Ксерокс PARC». Пізніше він спокійно заявив:

— Ми немовби сказали: «Гей, ми віримо в графічні інтерфейси, ми також бачили Xerox Alto».

У попередній угоді Джобс переконав Ґейтса згодитися на те, щоби Microsoft не створював графічного програмного забезпечення ні для кого, крім Apple, аж до того часу, коли Macintosh надійде в продаж у січні 1983-го. На жаль для Apple, у договорі не передбачили можливості, що запуск Macintosh можуть відтермінувати на рік.

Тож Ґейтс діяв у межах своїх прав, коли оголосив, що Microsoft планує розробити нову операційну систему для I PC із графічним інтерфейсом із вікнами, іконками та мишкою для швидкої і точної навігації за принципом «наведи і клацни». Вона мала називатися Windows. Ґейтс оголосив про плани у стилі Джобса: слова, що прозвучали в готелі «Гелмслі Палас» у Нью-Йорку, просто медом лилися; це поки що найяскравіше повідомлення в історії Microsoft.

Джобс не тямив себе від люті. Він знав, що нічого не може вдіяти, бо угоді Microsoft із Apple про відмову створення конкуруючого графічного програмного забезпечення збігав термін. Тим не менше він не здавався. «Ґейтса сюди негайно!» — наказав він Майку Бойчу, котрий був ледь не проповідником Apple для інших компаній програмного забезпечення. Ґейтс приїхав сам і хотів обговорити справи з Джобсом.

— Він покликав мене для того, щоби зірватися на мені, — розповідає Ґейтс. — Я приїхав до Купертіно як представник команди. І сказав йому: «Ми створюємо Windows. Наша компанія робить ставку на графічні інтерфейси».

Їхня зустріч відбулася в Джобсовій конференц-залі. Там зібралося з десяток працівників Apple, які з нетерпінням чекали, як їхній бос накинеться на Ґейтса. Джобс не розчарував своїх васалів. «Ти нас обкрадаєш! — кричав він. — Я довіряв тобі, а ти крадеш у нас!» Герцфельд пригадує, як Ґейтс просто спокійно сидів і дивився Стівові в очі перед тим, як відбити атаку своїм співучим голосом, промовивши нині класичну ремарку: «Стіве, я думаю, існує більше, ніж одна точка зору. Ми обоє мали цього багатого сусіда на ім’я «Ксерокс». Я ввірвався в його будинок, щоби вкрасти телевізор, але з’ясувалося, що його вже поцупив ти».

Дводенний візит Ґейтса змусив Джобса вихлюпнути повний спектр емоційних і маніпулятивних засобів. Симбіоз Apple — Microsoft став обережним — обидві сторони кружляли в небезпечному танку, знаючи, що удар будь-кого з них спровокує проблеми для обох таборів. Після з’ясування стосунків у конференц-залі Ґейтс мовчки дав Джобсу демо-запис, який демонстрував, що саме запланували у Microsoft.

— Стів просто не знав, що відповісти, — пригадує Ґейтс. — Він міг знову сказати, що це щось там порушує, але він вибрав фразу «Ой, ну це справді лайно».

Ґейтсу вдалося принаймні трохи заспокоїти Джобса:

— Я підтакнув: «Ага, це лайно».

Джобс відповів новим витком емоцій.

— Під час зустрічі він був брутальнішим, ніж будь-коли, — розповідає Ґейтс. — Моментами здавалося, що він зараз розплачеться, типу: «Ну, дай мені шанс вирулити з ситуації».

Ґейтс у відповідь зберігав олімпійський спокій: «Коли вибухають пристрасті інших, я не піддаюся емоціям».

Джобс запропонував прогулятися. Зазвичай він так робив, коли передчував дуже серйозну розмову. Вони блукали вулицями Купертіно, дійшли до коледжу Де Анца, повернули, відобідали і знову блукали.

— Прогулянки — не мій стиль керівництва, — зізнається Ґейтс. — Він намагався мене переконати, мовляв, ну, добре, добре, але постарайся, щоби ваша робота була не дуже схожа на нашу.

Але пізніше з’ясувалося, що Microsoft не міг випустити Windows 1.0 у продаж до осені 1985-го. І навіть тоді програма була далека від досконалості. Їй бракувало елегантності інтерфейсу Macintosh, а вікна вишиковувалися, наче тротуарна плитка, замість того щоби магічним чином частково перекривати одне одного, як задумав Білл Еткінсон. Критики висміяли програму, а користувачі її просто відкинули. Тим не менше, як це переважно і траплялося з продукцією Microsoft, наполегливість розробників зробила своє: Windows став кращим і почав домінувати.

Джобс так і не подолав свого гніву.

— Вони нас просто обчистили, і все тому, що Ґейтс не має совісті, — через тридцять років зізнався мені Джобс.

Коли ця фраза докотилася до Ґейтса, той відповів:

— Якщо він справді так думає, то він точно досягнув свого ефекту викривленої реальності.

Юридично Ґейтс мав рацію. Зрештою, з роками це було доведено в судах. Практично Джобс теж мав рацію. Адже хоча Apple I наробив галасу з приводу того, що має право використати те, що побачив у «Ксерокс PARC», проте стало очевидно: інші компанії рано чи пізно теж розробляли б схожі графічні інтерфейси. В Apple проковтнули гірку пілюлю: виявилося, що «вигляд і чуття» дизайну комп’ютерного інтерфейса — штука, яку важко захистити…

У той же час можна було зрозуміти занепокоєність Джобса. Apple мала геніальний дизайн, інноваційність, оригінальність, елегантність у виконанні. Але незважаючи на те, що Microsoft випустила непродумано розтиражовану серію продукції, вона все одно виграла війну операційних систем. Це оголило правду про естетику: найкращий і найінноваційніший продукт не завжди виграє. Десять років по тому цей труїзм змусив Джобса дати волю бурхливим тирадам — трохи зарозуміло й надміру, але частка правди в тому була.

— Єдина проблема Microsoft полягає в тому, що в них немає смаку. Абсолютно немає смаку, — сказав він. — І це неабищо. Вони не вигадують нічого оригінального, вони не вносять культури в те, що продукують…