Стів Джобс

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ ДРУЗІ PIXAR І… Вороги

Коли Apple розробила iMac, Джобс разом із Джоні Айвом поїхали у Pixar показати цю машину. Він бачив, що комп’ютер мав запальну вдачу, і це стане близьким творцям База Рятівника й Вуді. Джобсу подобалося, що талантами Айва і Джона Ласетера було те, що вони могли поєднати мистецтво з технологією і робили це у грайливій манері.

Pixar була раєм, де Джобс міг заховатися від напруженості в Купертіно. В Apple менеджери часто працювали із захопленням і тому швидко виснажувалися. Джобс зазвичай був мінливим, і працівники часто не знали, чи перебувають вони на одній із ним хвилі. Оповідачі та ілюстратори у Pixar здавалися незворушними і поводилися лагідніше, як один із одним, так і з Джобсом. Іншими словами, атмосферу в обох місцях задавали «верхи»: Джобс в Apple і Ласетер у Pixar.

Джобс отримував задоволення від грайливості кінематографії й надзвичайно захопився алгоритмами, котрі змушують таку магію, як от відображення світла у комп’ютерних крапельках роси чи коливання трави від вітру, працювати. Тут він обмежував своє бажання контролювати творчий процес. Саме у Pixar він навчився віддавати важелі правління творчим процесом іншим людям. Здебільшого це було тому, що йому дуже подобався Ласетер — чудовий митець, котрий, як і Айв, показував Джобсу кращі сторони його ж вдачі.

Головною роллю Джобса у Pixar стало укладання угод, де якраз стала в нагоді його природна напруженість. Невдовзі після випуску «Історії іграшок» він зіткнувся з Джефрі Катценберґом, який залишив Disney влітку 1994 року і разом зі Стівеном Спілбергом і Девідом Ґефеном почав працювати над створенням Dream Works SKG. Джобс був переконаний, що команда Pixar поділилася планами щодо створення другого мультфільму «Життя жучків», з Катценберґом, коли він ще був у Disney, а він украв ідею про мультиплікаційне життя комах, коли вирішив робити мультфільм «Мураха Анц» у Dream Works.

— Коли Джефрі все ще керував мультиплікацією Disney, ми запропонували йому «Життя комах», — розповідав Джобс. — За шістдесят років історії мультиплікації ніхто не додумався зробити мультфільм про комах, аж поки про це не заговорив Ласетер. То був один із його чудових блискучих творчих моментів. А Джефрі звільнився, пішов у DreamWorks, і в нього виникла ідея створити мультфільм — і про що б ви думали? О так, про комах. Він зробив вигляд, що навіть ніколи не чув тієї пропозиції. Він брехав, брехав від усієї душі.

Втім, справжня історія ще цікавіша. Катценберґ ніколи не чув пропозицію «Історії комах», коли працював в Disney. Але пішовши у Dream Works, він усе ще підтримував зв’язок з Ласетером і часто телефонував йому зі звичним привітанням: «Привіт, дружбан, як у тебе справи, я просто так питаю». І коли Ласетер якось був у технологічному підрозділі студії Universal, де також знаходилася DreamWorks, він зателефонував Катценберґу і зайшов до нього з кількома колегами. Катценберґ запитав про їхні плани на майбутнє, і Ласетер розповів йому.

— Ми описали «Життя жучків», мовляв, головний герой — це мураха, який підбурює інших мурах і комах-акторів цирку постати проти коників, — пригадував Ласетер. — Мені треба було бути обережнішим. Джефрі все розпитував мене про мультфільм і коли ми плануємо його випустити.

Ласетер почав хвилюватися тоді, коли на початку 1996 року до нього дійшли чутки, що DreamWorks, імовірно, робить власний комп’ютерний мультфільм про комах. Він зателефонував Катценберґу і прямо запитав про це. Катценберґ довго хмикав і запитав, де Ласетер міг таке почути. Ласетер тоді запитав знову, і Катценберґ зізнався, що це правда.

— Як ти міг? — закричав Ласетер, котрий дуже рідко підвищував голос.

— У нас ця ідея була вже давно, — відповів Катценберґ, пояснюючи, що пропозиція зробити мультфільм прийшла до нього від керівника з розвитку DreamWorks.

— Я не вірю тобі, — відповів Ласетер.

Катценберґ визнав, що він пришвидшив створення «Мурахи Анца», щоби перегнати своїх колишніх колег з Disney. Перший великий фільм від DreamWorks був «Принц Єгипту», вихід якого запланували на День подяки у 1998 році, і Катценберґ страшенно налякався через чутки, що Disney хотіли випустити «Життя комах» у той же самий час. Тоді він поспішив закінчити з «Мурахою Анцем», щоб у Disney змінили дату випуску «Життя комах».

— Та пішов ти! — відповів на це Ласетер, який зазвичай так ніколи не висловлювався. Він не спілкувався з Катценберґом протягом наступних тринадцяти років.

Джобс шаленів, і він, на відміну від Ласетера, вмів давати волю своїм емоціям. Стів зателефонував Катценберґу і почав кричати. Тоді Катценберґ зробив пропозицію: він затримає випуск «Мурахи Анца», якщо Джобс і Disney перенесуть показ «Життя комах» так, щоби вони не конкурували з «Принцом Єгипту».

— То була явна спроба шантажу, і я не погодився, — пригадував Джобс.

Він сказав Катценберґу, що не може переконати Disney змінити дату випуску мультфільму.

— Звичайно, ти можеш щось змінити, — відповідав Катценберґ.

— Ти можеш пересувати гори. Бо ти ж сам навчив мене, як це робити!

Джефрі також сказав, що, коли Pixar був майже банкрутом, він прийшов врятувати їх з угодою про «Історію іграшок».

— Тоді я був єдиним для тебе, а зараз ти дозволиш їм вимахати мене.

Якби Джобс хотів, запропонував Катценберґ, то він міг би сповільнити виробництво «Життя комах», не говорячи про це Disney. Мовляв, якщо Джобс це зробить, то він притримає «Мураху Анца».

— Навіть не починай, — відповів Джобс.

У Катценберґа була мертва хватка. Стало очевидним, що Айзнер і Disney використовували мультфільм Pixar, щоби поплатитися Джефрі за те, що він пішов з компанії Disney і відкрив конкурентну мультиплікаційну компанію.

— «Принц Єгипту» був першим мультфільмом, який ми зробили, і вони запланували випуск іншого мульта на ту ж саму дату лише тому, що хотіли ворогувати, — говорив він. — Я ж дивився на це як Король Лев: якщо ви засунете руку в мою клітку і торкнете мене, стережіться.

Ніхто не відступився, і конкурентні мультфільми про мурах спричинили шаленість у пресі. У компанії Disney робили все, щоби Джобс мовчав про суперництво, бо така увага піде на користь «Мурасі Анцу», та заткнути Стіва було не так легко.

— Погані хлопці рідко виграють, — сказав він газеті Los Angeles Times.

У відповідь мудрагель із маркетингової команди DreamWorks Tері Прес запропонував: «Стіву Джобсу потрібно прийняти ліки».

«Мураха Анц» вийшов у прокат на початку жовтня 1998 року. То був непоганий мультфільм. Вуді Ален озвучив роль мурахи-неврастеніка, який жив в традиційному суспільстві і хотів виразити свою індивідуальність. «Це комедія у стилі Вуді Алена, яких більше не знімає Вуді Ален», — написав часопис Time. Мультфільм зібрав 163 мільйони доларів в США і 363 мільйони доларів у світі. (Він також обійшов «Принца Єгипту».)

За кілька років Катценберґ випадково зустрівся з Джобсом і намагався залагодити давній конфлікт. Він переконував, що ніколи не чув пропозиції «Життя комах», коли працював в Disney. Бо якщо б він чув, то, згідно з його угодою з Disney, це принесло б йому частку від прибутку, тому резону обманювати не було. Джобс засміявся і начебто повірив.

— Я попросив тебе посунути дату випуску, але ти не погодився, тож ти не можеш злитися на мене через те, що я захищав своє маля, — говорив йому Катценберґ.

Він пригадав, що Джобс тоді став дуже м’яким, по-будистськи поступливим і запевнив, що все розуміє. Але Джобс згодом казав, що ніколи так і не пробачив Катценберґу:

А ось Катценберґ був удячнішим. Він уважав Джобса одним із «справжніх геніїв світу» і навчився поважати його, попри їхні непостійні стосунки.

Більш важливим для Pixar стало показати, що вони не були студією лише одного популярного фільму. «Життя комах» зібрало стільки ж, як і «Історія іграшок», доводячи, що перший успіх не був щасливою випадковістю.

— Існує класичне явище у бізнесі, яке називається синдромом другого продукту, — пізніше говорив Джобс. — Явище походить від нерозуміння того, що саме зробило ваш продукт настільки успішним. Я вже проходив через це в Apple. Здавалося, якщо ми пройдемо через другий фільм, значить, ми все робимо вірно.

«Історія іграшок-2», яку випустили в листопаді 1999 року, стала навіть більшою подією і зібрала 485 мільйонів доларів у всьому світі. Враховуючи те, що успіх Pixar був доведений, настав час для зведення головного офісу студії. Джобс і команда Pixar знайшли покинутий фруктовий консервний завод Дель-Монте в Емервілі — промисловому містечку між Берклі та Оклендом, одразу через міст Бей від Сан-Франциско. Вони розібрали той завод, і Джобс доручив Пітеру Боліну — творцеві крамниць Apple — розробити нове приміщення на ділянці у шість із половиною гектарів.

Джобс захопився кожним аспектом нового приміщення — від загальної концепції до найменшої деталі щодо матеріалів і конструкції.

— Стів був твердо переконаний у тому, що правильно зведена будівля може зіграти на користь культурі, — говорив президент Pixar Ед Кетмул.

Джобс контролював ситуацію з будівлею так, наче був режисером, контролюючи кожен кадр фільму.

— Будівля Pixar була особистим фільмом Стіва, — говорив Ласетер.

Ласетер хотів традиційну голлівудську студію з окремими будинками для різних проектів і окремими бунгало для розробників. Але працівники з Disney сказали, що їм не подобається їхнє нове розміщення, бо створюється враження, що команда наче ізольована, і Джобс погодився. Окрім того, він вирішив, що їм потрібно використати інший екстрим: збудувати велетенське приміщення навколо центрального атріуму, який використовуватиметься там спеціально для зустрічей.

Незважаючи на те, що він був своїм у цифровому світі, чи може через те, що знав весь ізольований потенціал, Джобс дуже вірив у ефективність особистих зустрічей.

— У нашому сучасному світі існує спокуса думати, що ідеями можна ділитися через електронні листи чи чати, — казав він. — Це просто божевілля. Творчі здібності виявляються у спонтанних зустрічах, у випадкових обговореннях. Ви стикаєтеся з кимось, питаєте, як вони поживають, кажете «Ого!» — і вже невдовзі обговорюєте цілу купу ідей.

Тож будівля Pixar була зведена з урахуванням таких випадкових зустрічей та незапланованих зборів.

— Якщо будівля не закликає до цього, ви втрачаєте купу новацій і шарм, який спричинюється інтуїтивними поривами, — говорив він. — І ми розробили дизайн будинку, щоби працівники могли вийти зі своїх офісів і поспілкуватися в центральному атріумі з тими, кого вони, можливо, і не побачили б.

Центральні двері, всі сходи і коридори вели до атріуму, де розташувалися кафе і поштові скриньки. Вигляд із вікон конференц-залів був саме на атріум, а кінотеатр на 600 місць і дві менші зали для переглядів також розташувалися там.

— Теорія Стіва спрацювала у перший же день, — пригадував Ласетер. — Я всюди зустрічав людей, з якими не бачився місяцями. Ніколи ще не бачив приміщення, яке сприяло співпраці і творчому процесу так, як це.

Джобс навіть видав наказ, щоб у приміщенні було лише два туалети — по одному для кожної статі, — і вони мали розташовуватися в атріумі.

— Джобс був дуже сильно в цьому переконаний, — пригадував генеральний директор Pixar Пем Кервін. — Дехто з нас уважав, що це вже занадто. Одна вагітна жінка нарікала, що, аби дістатися туалету, вона змушена йти десять хвилин та ще й стояти у черзі, і тому виник великий конфлікт.

То був один із нечастих випадків, коли Ласетер не погоджувався з Джобсом. Тоді вони дійшли компромісу: буде по два туалети для кожної статі на кожному кінці атріуму на обох поверхах.

Оскільки сталеві балки спорудження були помітними, Джобс узяв приклади продукції виробників з усієї країни, щоби побачити, у якого найкращі колір і текстура. Він обрав фабрику у штаті Арканзас, сказав їм випалити сталь до чистого кольору і простежив, щоби водії не пошкодили жодної балки при перевезенні. Він також наполіг, щоб усі балки були з’єднані болтами, а не привареними одна до одної.

— Ми обробили сталь піскострумним апаратом і покрили її прозорим лаком так, що можна було бачити текстуру матеріалу, — пригадував Джобс. — Коли почали складати балки, то працівники у вихідні приводили свої родини, щоби показати їм, як це виглядає.

Найбезглуздішою частиною приміщення став «Куточок любові». Один із мультиплікаторів, коли в’їхав до свого кабінету, виявив невеличкі двері на задній стіні. Двері вели до вузького коридорчика, через який можна було пролізти у кімнату з кондиціонером, обкладену листовим металом. Він та його колеги облаштували там секретну кімнату, оздобили її новорічними гірляндами та лавовими лампами, поставили розкладний коктейльний столик, лавки, оббиті матерією із зображенням тварин, прикрасили подушками з китичками, натягали туди пляшок з алкогольними напоями, іншого посуду та серветок, на яких було написано «Куточок любові». Відеокамера, що висіла в коридорі, дозволяла присутнім у кімнаті бачити, хто наближається.

Ласетер і Джобс водили туди важливих гостей і просили розписатися на стіні. Так вони отримали підписи Майкла Айзнера, Роя Диснея і Ренді Ньюмана. Джобс просто обожнював це, та оскільки він не вживав алкоголю, деколи називав ту кімнату місцем для медитацій. Вона йому нагадувала ту кімнату, яку вони з Деніелом Котке мали, коли вчилися в Університеті Ріда. Тільки ця була без наркотиків.

У своїх свідченнях перед комітетом сенату в лютому 2002 року Майкл Айзнер привселюдно критикував реклами, які Джобс вигадав для iTunes від Apple.

— Існують комп’ютерні компанії, які мають реклами на цілу сторінку чи бігборд, де написано: «Здирай, змішуй, записуй», — проголосив він. — Іншими словами, вони чинять злочин і залучають до цього своїх друзів, якщо ті куплять саме цей комп’ютер.

Цей коментар був нерозумним. Слово «здерти» у ньому не зрозуміли і зробили висновок, що це означає «обдерти когось до нитки», а не імпортувати файли з диска на комп’ютер. Та найбільше це рознервувало Джобса, і Айзнер мав це знати. Pixar саме випустила четвертий фільм у своїй співпраці з Disney — «Корпорація монстрів», який виявився найпопулярнішим з усіх і зібрав 525 мільйонів доларів в усьому світі. Угоду Disney — Pixar треба було поновити, і Айзнер не сприяв цьому, публічно виливаючи бруд на свого партнера. Джобс настільки нервувався, що аж зателефонував керівнику Disney, щоби випустити пари: «Ти знаєш, що Майкл тільки-но зробив мені?».

Айзнер і Джобс мали різне походження і були з протилежних узбереж Америки, але у них була спільна сильна вдача без особливого старання знаходити компроміси. Вони обоє любили виробляти хорошу продукцію, що часто передбачало надмірну увагу до деталей та приховування критики. Те, як Айзнер знову і знову катається на потязі WildLife Express по Королівству Звірів у Диснейленді і вигадує розумні способи покращити враження клієнтів, було схожим на те, як Джобс бавився з інтерфейсом iPod і знаходив способи спростити його. Однак їхні методи керування людьми були не такими повчальними.

Обом краще було тиснути на людей, ніж відчувати тиск на собі. Це призвело до неприємностей, коли обоє почали застосовувати цей принцип один до одного. У суперечках вони часто казали, що інша сторона обманює. До слова, ані Айзнер, ані Джобс, здавалося, не вірили, що можуть навчитися чомусь один в одного. Вони навіть не намагалися поважати один одного. Джобс звинувачував Айзнера:

То було дуже несправедливо. Айзнер приходив у Pixar частіше, включаючи візити, коли Джобса з ним не було. Але правдивим було те, що він не надто цікавився мистецькою чи технологічною роботою у студії. Джобс також не витрачав багато часу, щоби навчитися у керівників Disney.

Відкриті конфлікти між Джобсом і Айзнером почалися влітку 2002 року. Джобс завжди захоплювався духом величного Волта Диснея, особливо через те, що він розвинув свою компанію так, щоби вона служила навіки. Він дивився на племінника Волта — Роя, як на втілення історичної спадщини і духу. Рой усе ще був членом правління Disney, незважаючи на зростаюче відчуження від Айзнера. Тоді Джобс сказав йому, що не підпише угоду Disney — Pixar, поки Айзнер залишатиметься керівником компанії.

Рой Дисней і його близький помічник в правлінні Disney Стенлі Ґолд почали розповідати іншим про проблему з Pixar. Це змусило Айзнера написати правлінню нестримного електронного листа наприкінці серпня 2002 року. Він був упевнений, що Pixar таки підпише угоду — частково через те, що компанія Disney володіла правами на фільми Pixar і на їхніх персонажів. До того ж, писав він, Disney буде у кращій позиції для переговорів за рік, коли Pixar закінчить мультфільм «Немо». «Вчора ми вдруге дивилися фільм Pixar «Немо», який виходить на екрани наступного травня, — писав він. — То буде перевірка реальністю для них. Мультфільм хороший, але не настільки, як попередні. Звичайно, вони вважають, що він блискучий». Було дві найбільші проблеми з цим електронним листом: по-перше, він просочився в газету Los Angeles Times, що провокувало Джобса «зійти з рейок», і, по-друге, Айзнерова оцінка мультфільму була дуже неправильною, ох якою неправильною.

«Немо» став найбільшим хітом Pixar (і Disney) і залишається таким досі. Він легко обійшов «Короля Лева», який досі був найпопулярнішим мультфільмом в історії мультиплікації. «Немо» зібрав 340 мільйонів доларів у США і 868 мільйонів доларів у всьому світі. До 2010 року він залишався найпопулярнішим мультфільмом на дисках DVD, яких продали 40 мільйонів. Мультфільм став також темою для популярних каруселей у диснеївських парках. До того ж він був тонким і водночас багатим та артистичним, за що вдостоївся «Оскара» як найкраща анімаційна робота.

— Мені подобався той мультик, бо він був про ризик і про те, як ризикувати, — говорив Джобс.

Успіх мультфільму додав 184 мільйони доларів до грошових резервів Pixar, значно укріпивши її позиції на цифрі у 521 мільйон доларів для кінцевої битви з Disney.

Невдовзі після того, як робота над «Немо» завершилася, Джобс зробив Айзнеру односторонню пропозицію, і було очевидно, що прийнята вона не буде. Замість рівноцінної угоди, в якій прибуток розділявся 50 на 50, Джобс запропонував нові умови, де Pixar отримає всі права на фільми і персонажів, які вони виробили, і просто заплатить Disney 7,5 % за доставку фільмів. До того ж два нових фільми — «Суперсімейка» і «Тачки», які були в розробці, — мали б розглядатися, як частини нового договору.

Втім, у Айзнера була ще одна козирна карта. Навіть якщо Pixar не поновлював угоди, компанія Disney мала право робити продовження «Історії іграшок» та інших мультфільмів, які зробила Pixar. Disney також володіла правами на персонажі з мультфільмів Pixar — від Вуді до Немо. Права були такими ж, як і на Мікі Мауса чи Дональда Дака. Айзнер уже планував (чи погрожував), що Disney зробить «Історію іграшок-3», яку відмовилася робити Pixar.

— Коли дивишся на те, як компанія зробила «Попелюшку-2», починаєш тремтіти від того жаху, що може трапитися, — казав Джобс.

Айзнер зміг посунути Роя Диснея з правління у листопаді 2003 року, та це не припинило безладу. Дисней опублікував знищуючого листа. «Компанія втратила свій фокус, свою творчу енергію і свою спадщину», — писав він. Його розповідь про невдачі Айзнера включала історію про те, як він не знайшов спільної мови з Pixar. Тоді Джобс уже точно вирішив, що не працюватиме з Айзнером. І в січні 2004 року офіційно заявив, що припиняє переговори з компанією Disney.

Джобс зазвичай публічно не висловлювався надто негативно і не ділився тим, про що він говорив із друзями на кухні свого особняку в Пало-Альто. Та цього разу він не стримався. Під час конференц-зв’язку з журналістами він сказав, що, коли Pixar виробляла хіти, Disney виробляла «бентежливу підробку». Він глузував над твердженням Айзнера, що Disney зробила посильний внесок у творчість Pixar. «Насправді ж творчого співробітництва з Disney майже не було роками. Ви можете порівняти наш творчий підхід до фільмів і творчий підхід у фільмах Disney, вироблених за останні три роки, і самі розсудіть творчі підходи компаній». Окрім того, що Джобс створив кращу митецьку команду, він ще й створював таку ж велику торгову марку для любителів кіно.

— Ми вважаємо, що торгова марка Pixar зараз найсильніша і найвідоміша торгова марка у мультиплікації.

Коли Джобс зателефонував Диснею, щоб обговорити з ним це, той відповів: «Коли зла відьма помре, ми знову будемо разом».

Джон Ласетер був наляканий перспективою розлучення з Disney.

— Я хвилювався про своїх дітей, про те, що в Disney можуть зробити з персонажами, яких ми вигадали, — говорив він. — То було як ніж у серце.

Коли Ласетер оголошував це для керівників відділів у конференц-залі Pixar, він розплакався. Він плакав ще раз, коли говорив про це з більш як вісьмома сотнями працівників Pixar, що зібралися в атріумі студії.

— Це наче як у вас є дорогі для вас діти, і ви мусите віддати їх на всиновлення засудженим за злочини, вчинені над малолітніми.

Джобс виступав на сцені атріуму відразу за ним і намагався всіх заспокоїти. Він пояснив, чому необхідно буде порвати з Disney, і запевнив, що Pixar має робити все для того, щоби бути успішним.

— Він має ту рису, яка змушує йому вірити, — говорив Орен Джейкоб — технолог, який уже довго працював у компанії. — Раптом ми всі повірили, що Pixar процвітатиме.

Операційний директор Disney Боб Айґер мусив утрутитися і проконтролювати збитки. Він був чутливим і твердим, а оточуючі — непостійними. Раніше він працював на телебаченні — був президентом мережі ABC, яка в 1996 році перейшла Disney. Мав незаплямовану репутацію, а його стиль керування був спритним. Він також мав відчуття талантів, хороший гумор, який допомагав розуміти людей, і секретну особливість, про яку він не говорив. На відміну від Айзнера та Джобса, він був спокійним, і це допомагало в перемовинах із людьми з великими еґо.

— Стів дещо перебільшив, кажучи, що закінчує переговори з нами, — згодом згадував Айґер. — Ми включили режим кризи, і я визначив деякі теми для розмови.

Айзнер був генеральним директором компанії чудові десять років, коли Френк Велс був її президентом. Велс узяв на себе багато обов’язків Айзнера, так щоби той міг працювати над покращенням кожного фільму, каруселі в парку, телесеріалу та іншої продукції (його зауваження були зазвичай цінні і часто просто блискучі). Та коли Велс загинув в авіакатастрофі в 1994 році, Айзнер так і не знайшов йому на заміну хорошого менеджера. Катценберґ почав вимагати посаду Велса, і тому Айзнер витіснив його. Майк Овіц став президентом в 1995 році, але пішов менш як за два роки. Згодом Джобс запропонував свою думку з цього приводу:

Найбільшою проблемою Айзнера у 2004 році стало те, що він навіть не здогадувався, наскільки зіпсованим був його мультиплікаційний відділ. Його два останні мультфільми — «Планета скарбів» і «Братик ведмедик» — не прославляли ім’я Диснея і не приносили прибутків. Хітові мультфільми були хлібом компанії: вони давали життя новим каруселям у тематичних парках, після них з’являлися іграшки і телешоу. «Історія іграшок» породила продовження мультфільму, шоу «Дисней на льоду», мюзикл «Історія іграшок», який показували на круїзних лайнерах, відеофільм із Базом Рятівником, комп’ютерний збірник оповідань, дві відеогри, десяток іграшок, яких продали 25 мільйонів штук, лінію одягу і дев’ять різноманітних атракціонів у тематичних диснеївських парках. Ситуація з «Планетою скарбів» була зовсім не такою.

— Майкл не розумів, що проблеми з мультиплікацією в Disney були насправді серйозними, — пізніше пояснював Айґер. — Це виявилося в тому, як він поводився з Pixar. Він знав, що потребує Ріхаг так, як ніколи.

На додаток до всього Айзнер любив вести перемови, але не любив йти на компроміси, що не завжди було хорошою стратегію в роботі з Джобсом, який був точнісінько такий самий.

— Будь-які перемовини мають закінчуватися компромісами, — казав Айґер. — Але жоден із них не був майстром компромісів.

Безвихідь закінчилася суботнього вечора у березні 2005 року, коли Айґер отримав телефонний дзвінок від колишнього сенатора Джорджа Мітчела та інших членів правління Disney. Вони повідомили йому, що за кілька місяців він замінить Айзнера і сам стане директором Disney. Прокинувшись наступного ранку, Айґер зателефонував своїм дочкам, а потім Стіву Джобсу та Джоні Ласетеру. Він дуже чесно і ясно сказав, що цінував Pixar і хотів укласти договір. Джобс захвилювався. Йому подобався Айґер, і він все ще дивувався залишкам того зв’язку, що був між ними: його колишня кохана дівчина Дженіфер Іґан і дружина Айґера Вілоу Бей були сусідками по кімнаті в Університеті Пенсільванії.

Того літа, перед тим як Айґер офіційно став до виконання своїх обов’язків, він і Джобс зробили спробу вкласти угоду. Apple мала випускати новий iPod, який програватиме не лише музику, а й відео. Тому їм потрібно було продавати серіали, і Джобс не хотів настільки публічно проводити про це перемови, бо він, як завжди, хотів тримати продукт в секреті до того моменту, поки представить його на сцені. Айґер, котрий мав кілька пристроїв iPod, які він використовував протягом цілого дня — починаючи із занять спортом о п’ятій ранку і закінчуючи пізнім вечором, — уже уявляв, яку користь може принести це починання для серіалів. Тому він одразу запропонував найпопулярніші серіали телеканалу ABC — «Відчайдушні домогосподарки» і «Залишитися живим».

— Ми обговорювали деталі угоди тиждень, і перемови йшли дуже складно, — сказав Айґер. — Але то було важливо, бо Стів міг побачити, як я працюю, і всі зрештою могли побачити, що компанія Disney здатна працювати зі Стівом.

Щоб оголосити про запуск відео-iPod, Стів узяв в оренду театр у Сан-Хосе і запросив Айґера бути секретним гостем на сцені.

— Я ніколи не був на жодному з Джобсових проголошень і не розумів, чому цьому приділяється таке велике значення, — згадував Айґер. — Для наших стосунків це стало поворотним моментом. Він бачив моє хороше ставлення до технології і те, що я був здатен ризикувати.

Джобс зробив свою чергову віртуозну презентацію, продемонстрував всі нові функції нового iPod, сказавши, що це «найкраща річ, яку ми коли-небудь робили» і що крамниця iTunes тепер продаватиме музичні відео та короткі фільми. І врешті, за звичкою, закінчив фразою: «О так, і ще дещо: iPod продаватиме серіали». Пролунали гучні оплески. Він згадав, що два найпопулярніші серіали показує телеканал ABC. «А хто є власником ABC? Disney! І я знаю тих хлопців», — торжествував він.

Коли на сцену вийшов Айґер, то тримався він так само вільно й розкуто, як і Джобс.

— Ми зі Стівом найбільше схвильовані через переплетення відмінного змісту та відмінної технології, — говорив він. — Дуже приємно бути тут і оголошувати про продовження наших стосунків з Apple.

І після відповідної паузи він додав:

— Не з Pixar, а з Apple.

Та з їхніх міцних обіймів стало зрозуміло, що союз Apple — Pixar знову може стати реальністю.

— То було символом мого стилю роботи, тобто «Кохайтеся, а не воюйте», — говорив Айґер. — Ми ж воювали з Роєм Диснеєм, Comcast, Apple і Pixar. Найбільше я хотів залагодити ситуацію з Pixar.

Айґер тільки-но повернувся з відкриття Диснейленду в Гонконзі, куди він літав із Айзнером, для якого це стало останнім його проектом як генерального директора компанії. Церемонії передбачали звичний диснеївський парад по центральній вулиці. Айгер усвідомив, що головними героями на параді були персонажі, яких створила Pixar за останні десять років.

— Я був просто приголомшений, — згадував він. — Я стояв із Майклом, але тримав усе в собі, бо то було б обвинувальним вироком стратегічному керуванню мультиплікацією в той період. Адже за десять років після «Короля Лева», «Красуні та чудовиська» і «Аладіна» були десять років повного застою, не робилося геть нічого.

Айґер повернувся до Америки і провів фінансовий аналіз, у ході якого виявив, що за останні десять років вони навіть утратили гроші на мультиплікації і майже нічого не зробили для творення допоміжної продукції. На своїх перших зборах, як директор компанії, він надав членам правління результати аналізу, і дехто дуже розізлився через те, що раніше навіть не здогадувалися про цю проблему.

— Наша компанія розвивається так, як розвивається мультиплікація, — розповідав Айґер членам правління. — Хітовий мультфільм спричиняє велику хвилю, круги від якої розходяться у кожну частину нашого бізнесу — від персонажів парадів до музики, парків, відеоігор, телебачення, Інтернету та іншої продукції. Якщо ми не матимемо того, що створює хвилі, компанія не буде успішною.

І він запропонував правлінню кілька виходів. Вони могли залишити те саме керівництво мультиплікацією, проте Айґер сумнівався, що це спрацює. Вони могли звільнити керівництво й узяти когось іншого, однак Айґер не знав, хто б це міг бути. Або ж вони могли купити Pixar.

— Проблема в тому, що я не знаю, чи Pixar продається, а якщо і продається, то коштуватиме він величезні гроші, — сказав він.

Правління вповноважило його дізнатися про деталі такої угоди.

Айґер вирішив піти незвичним шляхом. Коли він уперше говорив про це з Джобсом, то зізнався про одкровення, яке отримав, перебуваючи в Гонконзі, і як це переконало його, що компанія Disney дуже потребує Pixar.

— Це те, за що я любив Боба Айґера, — пригадував Джобс. — Він узяв і розповів мені про все. Це ж найдурніша річ, яку коли-небудь можна допустити, починаючи перемовини. Та це згідно з традиційними правилами. Він виклав усі свої карти на стіл і сказав: «Ми в біді». І мені відразу він сподобався, бо я також так працював. Давай покладемо всі карти на стіл і побачимо, де вони опиняться.

Насправді ж то не був шлях, яким часто йшов Джобс. Зазвичай він починав перемови, кажучи, що продукція іншої компанії — повне лайно.

Джобс і Айґер багато гуляли разом по містечку Apple у Пало-Альто і на гірськолижному курорті Сан-Веллі. Спочатку вони придумали новий план щодо поширення продукції: Pixar отримає всі права на фільми та персонажів, які вони досі зробили, a Disney натомість матиме пакет акцій у Pixar, який платитиме Disney невеликий гонорар за поширення фільмів у майбутньому. Та Айґер хвилювався, що подібна угода зробить Pixar конкурентом для Disney, незважаючи на те, що Disney матиме їхній пакет акцій. І він почав натякати, що, можливо, їм треба зробити щось більше.

— Хочу, щоби ти знав, що я мислю про це нетрадиційно, — говорив Айґер.

Джобс, здавалося, заохочував такий наступ.

— За деякий час ми обоє зрозуміли, що наша розмова веде до дискусії з приводу купівлі, — пригадував Джобс.

Та для початку Джобсу потрібно було благословення Джона Ласетера і Еда Кетмула, і він запросив їх до себе в гості. Він одразу почав говорити про справи.

— Нам треба краще взнати Боба Айґера, — сказав він їм. — Може, ми захочемо допомогти йому переробити Disney. Він хороший хлопець.

Спочатку вони були налаштовані скептично.

— Стівен помітив, що ми були досить шоковані, — згадував Ласетер.

— Якщо ви не захочете цього робити, все нормально, але я хотів би, щоби ви ближче познайомилися з Айґером перш, ніж вирішити це, — продовжував Джобс. — Я був налаштований так, як і ви. Але мені і справді дуже сподобався цей чоловік.

Він пояснив, як легко було домовитися про те, що серіали телеканалу ABC будуть на iPod.

— Компанія з ним відрізняється від Disney з Айзнером, як день від ночі, — додав він. — Айґер дуже прямий, і з ним немає надмірної драматичності.

Ласетер пригадував, що він і Кетмул сиділи там із відкритими ротами.

Айґер почав діяти. З Лос-Анджелеса він прилетів до Ласетера на вечерю, і вони проговорили далеко за північ. Він також вечеряв із Кетмулом, а потім навідав студії Pixar, де був один, без Джобса та будь-якого іншого оточення.

— Там я зустрів усіх режисерів сам-на-сам, і кожен із них запропонував мені свої фільми.

Ласетер пишався тим, наскільки його команда вразила Айґера, і це, звісно ж, сприяло кращому ставленню до Айґера.

— Я ніколи не пишався більше Pixar, ніж того дня, — казав Ласетер. — Усі команди та пропозиції були досконалі, і Боба це дуже вразило.

І справді, після того як Айґер побачив, що чекає на глядача — «Тачки», «Рататуй», «Воллі», — він сказав головному фінансовому директору Disney. «О Господи, в них чудові речі. Нам просто необхідна та угода. Це ж майбутнє компанії». Він визнав, що не мав віри в мультфільми, які розробляли мультиплікатори Disney.

Тоді вони запропонували, що придбають Pixar за 7,4 мільярда доларів у акціях. Так Джобс стане найбільшим акціонером Disney і матиме близько 7 % акцій, тоді як Айзнер має 1,7 %, а Рой Дисней — 1 % акцій. Мультиплікація здійснюватиметься у Pixar, а відділом керуватимуть Ласетер і Кетмул. Pixar буде незалежною інституцією зі студіями і головним офісом у місті Емерівіль, у них навіть залишаться ті ж самі електронні адреси.

Айґер попросив Джобса, щоби той у неділю вранці привів Ласетера і Кетмула на таємні збори в Century City — комерційний район Лос-Анджелеса. На зустрічі вони мали б звикнути і почуватися комфортно з тією радикальною і вартісною угодою.

— Якщо я надто захоплюся чи говоритиму багато, штурхни мою ногу під столом, — попросив Ласетер у Джобса, коли вони були вже на парковці й готувалися сісти в ліфт.

Джобсові таки довелося це зробити один раз, але загалом Ласетер зробив хорошу презентацію.

— Я розповів про те, як ми робимо фільми, що є нашою філософією, що ми чесні один з одним і як ми виховуємо творчі таланти, — пригадував він.

У правління було багато питань, і Джобс та Ласетер відповіли на більшість із них. Джобс також говорив про те, наскільки захоплююче сполучати мистецтво з технологією.

— Такою була наша культура, все так, як було в Apple.

До того як правління Disney затвердило злиття, нізвідки з’явився Майкл Айзнер, котрий намагався перешкодити цьому. Він зателефонував Айґеру і сказав, що ціна занадто висока.

— Ви можете виправити мультиплікацію самі, — сказав Айзнер.

— Як? — поцікавився Айґер.

— Я знаю, що ви можете, — повторив Айзнер.

Айґера почало це дратувати.

— Майкл, як ти можеш казати, що я це виправлю, якщо ти сам не виправив тих помилок? — запитав він.

Айзнер відповів, що хоче прийти на збори правління, хоч він більше і не був членом правління, і висловитися проти покупки. Айґер не погоджувався, і Айзнер зателефонував Воррену Баффету — серйозному акціонеру, та Джорджу Мітчелу, який був головним режисером. Колишній сенатор переконав Айґера — мовляв, нехай Айзнер скаже своє.

— Я сказав правлінню, що їм не потрібно було купувати Pixar, адже вони і так володіли вісімдесятьма п’ятьма відсотками фільмів, які зробила Pixar, — згадував Айзнер.

Він мав на увазі, що компанія Disney отримувала відсоток від прибутку уже зроблених фільмів і мала права для того, щоби робити продовження і використовувати персонажів.

— Я зробив презентацію, у якій ішлося про те, що у Disney немає лише п’ятнадцяти відсотків від усієї продукції Pixar. Тож це те, що ви отримуєте. Все решта — це ставка на майбутні фільми Pixar.

Айзнер зауважив, що Pixar справді була успішною компанією, але це не триватиме довго.

— Я показав історію режисерів і продюсерів, які виробляли певну кількість хітів підряд, але потім вони провалилися. Так сталося зі Спілбергом, Волтом Диснеєм, з усіма.

Щоби ця угода стала вигідною, як він підрахував, потрібно, щоби кожен наступний фільм Pixar збирав 1,3 мільярда доларів.

— Стів просто божеволів через те, що я знаю про це, — пізніше згадував він.

Після того як Айзнер вийшов, Айґер спростував кожен пункт його заперечень.

— Дозвольте мені сказати, що не так з тією презентацією, — розпочав він.

Правління, вислухавши їх обох, затвердило угоду, запропоновану Айґером.

Затим Айґер вилетів до Емерівіля, щоби зустрітися з Джобсом і оголосити про угоду працівникам Pixar. Але перед тим Джобс мав збори з Ласетером і Кетмулом.

— Якщо хтось із вас у чомусь сумнівається, я подякую їм і скажу, що все закінчено.

Та він не був цілком щирим. Тоді це зробити вже було майже неможливо. Той жест швидше був проявом увічливості.

— Все нормально, — сказав Ласетер. — Зробімо це.

Кетмул погодився. Вони всі обійнялися, і Джобс навіть просльозився.

Потім усі зібралися в атріумі.

— Disney купує Pixar, — оголосив Джобс.

Дехто заплакав, але після того, як Джобс пояснив умови угоди, працівники почали усвідомлювати, що у деякій мірі це була купівля навпаки. Кетмул стане керівником мультиплікації Disney, Ласетер — головним творчим директором. Врешті-решт усі тішилися такій угоді. Айґер стояв трохи осторонь, і Джобс запросив його підійти до центру сцени. Коли він заговорив про особливість культури в Pixar і наскільки студії Disney потрібно було виховувати її й учитися цьому, натовп почав аплодувати.

— Моєю метою завжди було створювати не лише чудову продукцію, а й чудові компанії, — згодом говорив Джобс. — Волт Дисней робив це також. І позаяк ми зробили це злиття, то залишили Pixar чудовою компанією і допомогли Disney також стати такою ж.