Останній страх

Розділ 27

Меґі постукала в гаражні ворота. У затулене картоном віконце визирнув Тобі, побачив, що то вона, і відчинив.

— Привіт, — сказав Тобі, — швидко ти дісталася.

Меґі не могла навіть пригадати, коли вона востаннє бувала у небагатому бетменському лігві Тобі. Озирнулася навколо. Фортеця Тобі дещо розрослася. Тепер тут стояв літерою L довгий стіл із шістьма моніторами. Комп’ютерне обладнання, що блимало кольоровими лампочками, було встановлене у великих шафах, від яких тягнулися численні шнури й дроти. Доповнювали картину бляшанки з-під енергетичних напоїв та коробки від висококалорійної піци у відрі для сміття. Стів Джобс відпочиває.

Вони потоваришували ще школярами, коли разом відві­дували науковий гурток. У середній школі вони були нерозлийвода, відбувалися жартами, коли їх вважали парою. Але їхні стосунки так і не переросли у кохання. Як дівчина вона Тобі не цікавила, як не цікавили його і решта дівчат. Подейкували, що він — гей, але то теж було неправдою. Насправді що старшим ставав Тобі, то менше йому хотілося спілкуватися з людьми. До того часу, як вони перейшли до старших класів, він цілком присвятив себе комп’ютерам та своїй місії створити наступне Неймовірне Відкриття. Не якийсь там дурний застосунок до мобільного. А персональний комп’ютер чи смартфон нового покоління або іншу неймовірну річ, що змінить світ. Хоча із часом їхні шляхи розійшлися, Тобі відповів їй після першого гудка і ні миті не вагався, коли Меґі запитала, чи можна їй приїхати.

— Ласкаво прошу до мого барлогу, — промовив Тобі з заразливою усмішкою. Його зачіска мала неохайний вигляд, ніби його стригла мати вдома тупими ножицями, та й худорляве, нетреноване тіло мало змінилося.

— Нічого собі! — вигукнула Меґі з награним захватом, — та тут у тебе…

— Безлад? Як в Унібомбера?19 — незворушно поцікавився Тобі.

— Над чим працюєш? — запитала Меґі.

Тобі лише посміхнувся у відповідь:

— Так я тобі й сказав! Може, тебе підіслали конкуренти з МТІ20, щоб розвідати мої таємниці?

Меґі штовхнула його ліктем.

— Ой! — заскиглив той, потираючи червону пляму від удару на кістлявому передпліччі.

Потім уважно придивився до дівчини:

— Ти як, Меґі?

Чому це він питає? Тому що вона давно не заглядала до його бетменського лігва? Чи, може, вже чув про те, що сталося на вечірці?

— Я маю на увазі, що в чаті дехто плеще язиком…

— У мене все добре, — відповіла Меґі, уникаючи його погляду.

Врешті зібралася з духом і змусила себе підняти голову і поглянути йому в очі:

— Мені потрібна твоя допомога.

— Це я вже зрозумів, — відповів Тобі, всівшись у пошарпане крісло біля стіни.

— Можливо, тобі доведеться порозпитувати своїх пришелепкуватих друзів-комп’ютерників, — продовжувала Меґі.

— Ніякі вони не пришелепкуваті! Хіба що неохайні. Та дивакуваті. Але не пришелепкуваті.

— Як скажеш.

Тобі стенув плечима:

— То в чому річ?

— Мені треба знати, як можна відслідкувати когось за його мобільним телефоном.

Тобі підскочив на ноги й рушив до чайного столика, за який йому слугували кілька дощок, покладених на цеглини.

— Дуже просто. Візьми мобільний і завантаж відповідний застосунок для відслідкування. Ти що, телевізор не дивишся?

— Але я не знаю, кому належить мобільний. У мене є тільки номер.

Тобі пошкріб підборіддя, постояв і врешті всівся за робочий стіл з моніторами. Одягнув навушники з мікрофоном. Меґі старалася не заважати. Хлопець поклацав по клавіатурі, потім щось промовив у мікрофон. Засміявся, ще поклацав по клавішах. Нарешті видав: «Дякую, друже!»

На відміну від того, яким бачили Тобі в школі — вічно згорбленим, похнюпленим, — тут він здавався справжнім супергероєм.

Хлопець зняв навушники:

— Що ж, простіше не буває!

— Тобто як?

— У тебе є двісті баксів?

Меґі підозріло примружилася:

— Навіщо?

— Ти хочеш знати, де зараз той мобільний чи ні?

— І задля цього я маю відправити невідомо кому двісті доларів? Він що, нігерійський принц?

— Тобі треба відслідкувати той мобільний? Двісті баксів — і вони нададуть тобі координати будь-якого номера за останній місяць. Мій товариш каже, що це законно. Мисливці за головами постійно користуються цією послугою.

— Як на мене, то це не зовсім законно.

Тобі махнув рукою.

Меґі замислилася, не знаючи, як вчинити. Двісті баксів — кругленька сума. Їй довелося чимало попрацювати нянькою та приватним репетитором, щоб заробити собі достатньо грошей на новий ноутбук для коледжу. Але й розчаровувати батька їй не хотілося.

— Це точно не розвід на гроші?

— Він прислав мені брошуру. Схоже на серйозну фірму.

Тобі клацнув по лінку, і Меґі схилилася, щоб і собі почитати через його плече. Компанії з телекомунікацій продавали неймовірну кількість даних щодо локації мобільних телефонів іншим компаніям, а ті у свою чергу їх перепродавали іншим компаніям, що пропонували особливі пакети послуг з локалізації банкам та іншим закладам, яким треба було перевірити інформацію, зазначену особами у документації. У брошурі вказувалося, що банки можуть таким чином легко звірити місцеперебування клієнта за даними локалізації його мобільного телефона.

— А як же боротьба з переслідувачами або насильниками, які відстежують своїх жертв? — запитала Меґі.

Тобі важко зітхнув:

— Ти хочеш змінити світ чи відслідкувати мобільний?

— Paypal вони приймають?

Тобі кивнув:

— Мені потрібен номер.

Меґі назвала.

Тобі переказав гроші. Усього кілька натискань на клавіші.

— Вони надішлють інформацію протягом двадцяти чотирьох годин, — сказав Тобі, — а тепер не хочеш розповісти мені, у чому річ?

— Ні.

— Добре. І не хочеш розказати, що сталося минулої ночі?

— Ні, — відповіла Меґі, — але мені б хотілося скористатися твоєю допомогою ще в одному питанні.

Меґі закліпала віями. У Тобі вирвався мимовільний стогін. Він кивнув, запрошуючи її продовжувати.

— Можна зателефонувати комусь FaceTime або скайпом так, щоб здавалося, що дзвонить хтось інший?

— Тобто ти хочеш комусь зателефонувати під чужим ім’ям?

— Авжеж.

— Ну, не знаю навіть, — пробурмотів Тобі, — а потім підеш до конкурентів з МТІ й розкажеш їм усі мої секрети.

Меґі ляснула його по плечу:

— Не будь дурником!

Томмі замислився:

— Схоже на дипфейк.

Меґі заперечно похитала головою. Звісно, вона чула про дипфейк, але погано уявляла собі, про що йдеться.

— Росіяни розкрутили цю фішку, щоб впливати на результати наших виборів, — сказав Тобі, клацаючи по клавіатурі й не відриваючи очей від здоровенного монітора, — є така програмка, за допомогою якої можна оживити картинки. Нею користуються, щоб створити відео, де політики здаються п’яними або кажуть чи роблять казна-що. Достатньо просто накласти чиєсь обличчя на чуже тіло — і виглядатиме дуже реалістично.

Із цими словами Тобі взяв свій айфон і почав робити відео Меґі:

— Зараз я тобі покажу.

Меґі несподівано збентежилася і почервоніла.

— Я не хочу, щоб мене знімали. Я не…

— Цить, скажи щось вульгарне, — він і надалі наводив телефон на неї, — наприклад, скажи: «Тобі — ще той жеребчик».

— Я таке не казатиму!

Він визирнув на неї з-за телефона:

— Що ж, і не треба, просто помовч!

— Добре, — наважилася Меґі, — Ерік Гатчінсон — лайно собаче. Справжнє лайно собаче!

Том опустив мобільний. Кивнув, ніби погодившись із її словами. Наскільки він уторопав із онлайнових пліток, про таке вголос не кажуть, а тому милостиво вирішив про­мовчати.

— У мережі можна знайти безкоштовний застосунок, розроблений порнодизайнерами, в основу якого покладено російську технологію, — промовив Тобі, завантажуючи в комп’ю­тер відео з мобільного.

Меґі насмішкувато скривилася, сумніваючись у його словах.

— Справді. Вони здатні накласти фото облич найвідоміших актрис на порнографічні кліпи, що вже існують. Я тобі зараз покажу, якщо ти…

— Повірю тобі на слово.

Він стенув плечима, ніби сказавши цим «як хочеш», і повернувся до монітора.

— Добре, — сказав, — хто твоя улюблена актриса? Чи співачка, наприклад, чи ще хтось?

Меґі замислилася на хвилинку. Попкультура мало її цікавила.

— Спробуймо РБҐ21, — промовила нарешті.

Тобі зашарівся, похитав головою.

— А не можна когось молодшого, кому не виповнилося вісімдесяти чи й більше?

— Ти сам сказав, що можна будь-кого…

Тобі зітхнув, пошукав зображення Рут Бейдер Ґінзбург. Потім Меґі проглянула щойно зняте відео її самої. Ніякого макіяжу, мішки під очима, нерозчесане волосся. Разом із тим їй здалося, що вона виглядає старшою за свій вік, суворішою. Згадала, як вона вдарила Еріка між ногами. Мусила визнати, що повелася як справжня забіяка. І отой коник зовсім не прикрашав її.

На сусідньому моніторі з’явилося кілька десятків зображень РБҐ.

Тобі попередив:

— Для цього потрібно хвилин двадцять. Я тим часом можу приготувати роли з піци, якщо тобі охота.

— Я дуже люблю роли з піци, — відповіла Меґі. Вона згадала, як вони школярами сиділи разом перед телевізором і жували кілограми гарячих смаколиків.

Тобі зник і вже через кілька хвилин повернувся з тарілкою гарячих ролів із піци. Поки вони їли, Тобі поділився з нею своїми планами. Він вирішив зробити річну паузу в роботі над своїм секретним проєктом. Батьки охоче погодилися з його планами. Якщо він до цього часу не зміг сам себе забезпечувати, то в Кембриджі йому робити нічого.

— Ти задоволена, що підеш навчатися до МТІ? — запитав він.

— Так, хоча й переживаю, що залишу татка.

Він хотів було щось сказати, але прикусив язика.

— А як там справа твого брата? Оце все, — він кивнув на монітор комп’ютера із зображеннями РБҐ, що мелькали на ньому із шаленою швидкістю, — якось пов’язане з нею?

Меґі думала, як відповісти, аж тут Тобі помітив, що програма завершила роботу.

— Готова? — запитав він.

Меґі кивнула.

Тобі витер долоні об штани і повернувся до робочого столу. На екрані світилося завмерле зображення Рут Бейдер Ґінзбург. Але вбраної як Меґі. Тобі клацнув мишкою, і відео ожило. Враження було неймовірним і разом із тим бентежним. Посеред гаража Тобі стояла літня РБҐ й заявляла: «Ерік Гатчінсон — лайно собаче. Справжнє лайно собаче!»

— Що за?.. — вражено пробурмотіла Меґі.

Тобі задоволено всміхнувся:

— Дай мені з годинку, щоб підправити світло і зменшити тіні навколо голови, — він вказав на екран, — і тоді навіть спеціаліст не здогадається, що ідеться про підробку.

Меґі похитала головою:

— Увімкни ще раз.

Той увімкнув. Цього разу Меґі уважно слідкувала за ротом РБҐ, той рухався синхронно зі сказаними Меґі словами. Розміри голови пропорційно відповідали розмірам тіла Меґі.

— То таке можна витворити з будь-ким, якщо мати зображення?

— Так, хоча що більше зображень, то краща якість. Але оті порнобовдури днями сидять над цим, а тому технологію відшліфовано як слід.

Ніколи не недооцінюй силу відморозка, якщо час на його боці.

— Зараз ти створив відео. А можна це здійснити під час відеодзвінка?

— Можливо, — відповів Тобі, — за умови, що той, хто дзвонить, говоритиме мало. Тоді можна накласти зображення.

— Можеш зробити мені ще одне відео? — запитала Меґі.

— Звичайно, — відповів Тобі, кусаючи рол із піци, від чого по його підборідді потекла червона крапля томатного соусу.

Меґі нагнулася йому через плече, набрала на клавіатурі команду, викликаючи Нетфлікс.

— Чиє зображення ти шукаєш? — поцікавився Тобі.

Меґі не відповіла. Мовчки клацнула мишкою, швидко погортала, поки не знайшла потрібне. Зупинила на зображенні. На них з екрана монітора дивилося вродливе личко Шарлот.

Меґі відступила назад, поправила волосся:

— Зніми мене ще раз на відео.

Фрагмент із документального фільму

«Жорстока натура»

Сезон 1 / Серія 8

«Невідомий учасник вечірки»

У МАШИНІ — СВІТАНОК

Віце-губернатор Ной Браун дивиться вперед, на сонячну заграву, що осяває рожевим світлом кукурудзяні поля обабіч траси.

НОЙ

Я знаю детектива Рона Семпсона багато років. Я не вірю, що він міг надати фальшиві свідчення. Поліції Адейра ще ніколи раніше не доводилося розслідувати справи, пов’язані з убивством, досвіду проведення допиту в них небагато. Навіть хороші люди, які сумлінно виконують свою роботу, можуть помилятися. Ідеться про яскравий приклад жорстокої правди нашої, як вважається, бездоганної системи правосуддя: невинні особи можуть опинитися за ґратами через химерний збіг або ж через приголомшливу людську помилку.

ЖУРНАЛІСТ (голос за кадром)

Спеціалісти з оцінки допиту, з яким ми говорили, відгукувалися не так милосердно про роботу детектива Семпсона та його напарницю.

НОЙ

Розумію. Дивитися запис допиту дуже важко. Але я вважаю, що Рон і сам сумнівався і хотів продовжити розслідування, але його закрили за рішенням прокурора штату.

ЖУРНАЛІСТ (голос за кадром)

Ви не належите до прибічників Расті Гальфорда?

НОЙ

Не треба мене провокувати.

ЖУРНАЛІСТ (голос за кадром)

Чи можна вважати, що саме справа Дені надихнула вас на вашу боротьбу за проведення реформи системи судочинства?

НОЙ

Так, звичайно. П’ятнадцять відсотків справ, зареєстрованих у Національному реєстрі перегляду вироків, містять хибні визнання. Третина з них ґрунтуються на показаннях свідків, які ми визнали ненадійними з погляду закону. Ще п’ятнадцять відсотків справ побудовані на свідченнях ув’язнених інформаторів. І таких випадків повно як у Небрасці, так і по всій країні.

ЖУРНАЛІСТ (голос за кадром)

Схоже, ви ставитеся до цього дуже особисто.

НОЙ

Ви таки маєте рацію, хай йому чорт! Вибачте за міцне слівце. Я знайомий з матір’ю Дені ще зі школи. І я знав Шарлот. Після смерті моєї дружини я кілька разів на тиждень ходив вечеряти до закладу, де вона працювала. Мій син учився разом із цими дітьми. І мене особисто обурює той факт, що в прокурора є акт про присутність незнайомця на вечірці тієї ночі, а також іще один акт про схожі злочини, що сталися раніше у сусідньому штаті, і він навіть не взяв їх до уваги і не передав захисту. Ось як діє чесна судова система!

ЖУРНАЛІСТ (голос за кадром)

То ви вважаєте, що Невідомий Гість і Розтрощувач — одна й та сама особа?

НОЙ

Як каже мій син: ясен пень!