Розділ 12

ЯК І БУЛО ДОМОВЛЕНО між сестрами, зранку Елізабет написала матері, щоб по них того ж дня прислали екіпаж. Але місіс Беннет розраховувала, що дочки залишаться в Незерфілді до наступного вівторка (адже тоді Джейн провела б там цілий тиждень), і тому не надто зраділа новині, що вони планують повернутися раніше. Її відповідь була невтішною. Місіс Беннет повідомила, що екіпаж не зможуть прислати раніше вівторка, бо його серйозно пошкодили під час стрілянини, яка сталася неподалік табору в Меритоні, коли на солдатів напала зграя уражених.

Принаймні частково це було правдою: в екіпаж і справді потрапило кілька сліпих куль із мушкетів, коли Кетрін із Лідією поїхали провідати офіцерів. Але завдана шкода не була аж такою серйозною, як це описала місіс Беннет. У постскриптумі було сказано, що коли містер Бінґлі та його сестра вмовлятимуть їх залишитися, то вона дасть собі раду й без старших дочок. Але, не бажаючи затримуватися ще довше, Елізабет умовила Джейн позичити екіпаж містера Бінґлі. Врешті сестри вирішили повідомити господарям, що вони хотіли б виїхати того ж ранку, і попросити екіпаж.

Звістка про від’їзд викликала всезагальний смуток. Господарі наполягали на тому, щоб сестри залишилися бодай до наступного ранку, коли земля ще глибше промерзне, тож урешті-решт дівчата погодилися виїхати завтра. Втім, невдовзі міс Бінґлі вже пошкодувала, що запропонувала їм залишитися на довше, адже ревнощі та неприязнь до Елізабет значно переважували її симпатію до Джейн.

Містер Бінґлі щиро засмутився близькою розлукою і наполегливо доводив міс Беннет, що це справді небезпечно — вона ж бо ще не достатньо зміцніла, аби вступати в бій, якщо на зворотному шляху екіпаж раптом потрапить у халепу. Але Джейн нагадала йому, що мало хто в Англії може захистити її краще, ніж Елізабет.

Містера Дарсі ця новина не засмутила: Елізабет пробула в Незерфілді достатньо довго. І вона приваблювала його значно більше, ніж йому того хотілося. Крім того, міс Бінґлі була з нею надто різкою, та і його піддражнювала куди частіше, ніж зазвичай. Тож він вирішив надалі уникати будь-яких знаків уваги до Елізабет. Утвердившись у своєму рішенні, за всю суботу він не промовив до неї навіть десяти слів. І хоч того дня вони добрі півгодини провели вдвох в одній кімнаті, він так зосереджено втупився в свою книжку, що навіть жодного разу не глянув на дівчину.

У неділю, відразу після ранкової служби, настав час розлуки. Перед самим від’їздом привітність міс Бінґлі до Елізабет несподівано зросла, як і її симпатія до Джейн. А коли вони вже прощалися, Керолайн запевнила старшу міс Беннет, що завжди буде рада її бачити, байдуже, в Лонґборні чи

Незерфілді, й ніжно її обняла, а потім навіть потисла руку її сестрі. Елізабет же прощалася з усім товариством у піднесеному настрої.

Поїздка до Лонґборна загалом минула б непогано, якби вони не натрапили на зграйку зомбі-дітлахів, вочевидь, із Дому сиріт місіс Бічман, який (разом із усією парафією святого Фоми) нещодавно став жертвою моровиці. Візник містера Бінґлі, побачивши крихітних пекельників, які обгризали затвердлі на сонці людські рештки просто посеред поля, не стримався, і його знудило. Елізабет тримала мушкет напоготові, на випадок, якщо ті вирішать наступати. Але фортуна була на їхньому боці, й прокляті дітиська навіть не помітили екіпажа.

Удома їх зустріли не надто привітно. Місіс Беннет уважала, що вони завдали всім забагато клопотів, і не мала сумніву, що Джейн тепер знову застудиться. Її невдоволення стало ще більшим, коли вона побачила сліди від блювотиння на шийній хустці візника — безсумнівне свідчення того, що дорогою їм трапилися нечестиві. Натомість батько щиро зрадів, побачивши дочок, адже вечірні вправляння були за відсутності Джейн та Елізабет набагато нуднішими й одноманітнішими.

Мері, як і завжди, була глибоко занурена в дослідження людської природи, а Кетрін і Лідія мали для них новини зовсім іншого характеру. Адже від минулої середи чимало сталося у військовій частині. Не один офіцер за цей час приходив на обід до їхнього дядька, а одного рядового відшмагали за спробу злягання з безголовим трупом. Ну й нарешті, ходили вельми переконливі чутки про те, що полковник Форстер планує одружуватися.

Загрузка...