Читанка для Мануеля

* * *

Інколи траплялося, що той, ти знаєш, не завжди знав про маневри інших персонажів; скажімо, навіть не здогадувався, чому суворі представники Венсенського зоопарку обрали Лонштайна, щоб вести північноамериканський автомобіль, узятий напрокат у компанії «Hertz», попередньо визначивши його колір і форми, які відповідали б важливості церемонії. Щоб дізнатися про що-небудь на основі тієї версії, яку подавав рабинчик, завжди треба було розшифровувати, але цього разу амплітуда симфонічного лонштайнівського руху вклала того, ти знаєш, у ліжко на кілька днів, хоча він ніколи не нарікав, що стежив за висадкою королівських броненосців і бірюзового пінгвіна очима Лонштайна, що скромно називав своє бачення поліспектральномінливим, тобто, якщо броненосці, ступивши на французьку землю, видавалися наче вирвані з корінням, пінгвін одразу засвідчував майже тривожну жвавість, б’ючись об стіни контейнера, незважаючи на свистки приборкувача Оскара і воду з «екванілом»[82], який приписала йому Ґладіс, тільки-но «Боїнг» став готуватися сісти і капітан Педернера, перекривши голос Пепіти, побажав панам пасажирам щасливого перебування в Парижі.

— Одразу всі троє — справжнісінький фурор, — підсумував Лонштайн, — друже, уяви собі ту церемонію в залі прибуття, не було тільки Хайле Селасіє[83] в чорному плащі, що роздавав абіссінські нагороди.

Не було й мене, але Людмила пополудні розповіла мені, що Ролан і Люсьєн Верней вийшли з автомобіля з такою гідністю, наче ковтнули кочергу, а обмін привітаннями між аргентинським ветеринаром, що привіз тварин, і представниками зоопарку, які отримували їх, видався цілком нормальним митникам, інспекторам і таємним агентам аеропорту, вже не кажучи про місцевого ветеринара, що мав ретельно придивлятися до цих закордонних штучок і перевіряти їхні медичні карточки, всі розмови елегантно перекладала Ґладіс, що з очевидною втіхою розв’язувала лінгвістичні проблеми присутніх науковців. По дорозі Маркос запевняв Людмилу, що в принципі труднощів не буде, бо операція надто абсурдна, щоб не вдатися; єдине слабке місце полягало в тому, що котрийсь спостережливий митник міг зауважити, що контейнери більше годяться для транспортування леопардів, ніж пінгвінів, але цей аргумент Люсьєн Верней і Ролан були вже готові спростувати науковими міркуваннями, зіпертими на Бюффона і Джуліана Гакслі, вже не кажучи про вплив імпозантного найнятого авто, повна gestalt[84]. Не тільки митники були в захваті від тварин, а й огрядна негритянка, що видавалася їхньою начальницею, закохалася в блакитного пінгвіна й пообіцяла регулярно провідувати його у Венсені, цю обіцянку найповажніше зареєстрували представники зоопарку і з великим патріотичним зворушенням вислухав ветеринар, що передавав тварин. У тобі згинуло щось геніальне, мовила Людмила, Оскар був страшенно аргентинський у своєму сірому в клітинку костюмі, з волоссям, яке зачесав останньої хвилини, з повінню парфумів із борту літака, які я трохи знав, бо вони більше годяться для жінок, і Лонштайн у шкіряній куртці й береті, щоб скидатися на пересічного француза — різновид, якого не знайдеш ніде, але все-таки.

— А ти що там робила? — запитав Андрес.

— Дзюрила в штани і ніколи не знатиму, чи то від страху, чи то від сміху, мабуть, усе-таки від страху. Зачекай, поки я передягнуся, здається, я маю ще одні.