Читанка для Мануеля

* * *

гаразд, але я не розумію, чому ти так швидко заявив про свою поразку після тієї Іоланти / Слухай, Іоланти / Після Іоланти, і ти перейшов до онанізму, так би мовити, зі зброєю і спорядженням / Як я розумію, в тебе траплялися рецидиви, ти й далі повнився надії / Звісно, що таке кохання, як не рецидив / Проблема, хлопче, не в цьому, десь п’ятдесят ерудитів змарнували життя, запитуючи тінь Гоголя, чому він віддає перевагу мастурбації, а не шлюбові, вже не кажучи про Канта, раз на місяць під деревом, і, звичайно, в кожному випадку є едіпове або хромосоматичне пояснення, а в мене, безперечно, замало або забагато молекул β, але не це мене цікавить, хоча ти, звичайно, хапаєшся за уявлення про нормальність, наче це й досі рятівний жилет / Слухай, навіть якщо ми зводимо її лише до статистики, однак потрібне певне уявлення про нормальність, щоб маневрувати / Чого ж ти хочеш, припустімо, я ненормальний, тож і вважай мене за такого, мені байдужісінько тепер і до твоїх уявлень, і до твоїх суджень, якщо я розмовляю з тобою про це, то тільки тому, що ти і решта нормальних — досконалі лицеміри і хтось завжди і знову повинен грати роль блазня, і то не задля духу жертовності, бо чого б я жертвував собою задля тебе, нормального чоловіка, а задля, навіть не знаю, як сказати, наприклад, задля якогось нового створення / Прошу, не треба метафізики / Ні, хлопче, я кажу не про онтологічне створення, хоч і тут бракує кількох блазнів, щоб перевертати не один омлет, який готує пані Історія, а про інше створення, трохи схоже, якщо твоя ласка, на те, яке мав би запропонувати собі де Сад, це створення постає передусім як руйнування, переворот маріонеток, щоб згодом, коли-небудь прийшли страшні робітники, як казав той з Харара, або ота нова людина, якою так переймаються Маркос і зграя Веремії, і тоді я відчиняю двері й кажу, що ми всі Онан, передусім з очевидних причин дитинства, а крім того, тому, що самотня насолода, хоч яка, по-твоєму, недосконала, однобічна, егоїстична, брудна й таке інше, — аж ніяк не брак чогось і не заперечення чоловічих або жіночих рис, радше навпаки, ох, це спонукає тебе настовбурчити шерсть і поглядати на мене так, ніби ти ніколи не вдавався до мастурбації після чотирнадцяти років, клятий страус / Слухай, хлопче, я навіть рота не розкрив / Гаразд, ніхто не вимагає, щоб ти прилюдно або в церкві признавався про свою сексуальну активність, хоч яка її форма, краще реалізувати, ніж розповідати, але Веремія, щоб дати тобі приклад, який маємо під рукою, постає як захід із ліквідації химер, фальшивих бар’єрів з усім тим марксистським словником, якого мені бракує, але тепер ти сам можеш додати подумки ввесь список помилок, соціальних та індивідуальних вад, які треба ліквідувати, і оскільки, як я розумію, я повинен зробити і свій паралельний внесок, саме тому я й захищаю легітимність онанізму не тільки як вартісного самого по собі, бо сам по собі він мало що важить, а тому, що він допомагає здійснити інші численні виломи, які треба негайно практикувати в схемі антропоса / Гаразд, я згоден, але те саме можна стверджувати і про лесбіянство й багато інших речей, ощадну касу, лотерею, хіба я знаю / Безперечно, але погодься, що табу на гомосексуалізм почасти зазнало удару і тепер не тільки його практика щодня дедалі очевидніша, а й словесна присутність або наявність гомосексуалізму становить поширений і звичайний елемент словників і розмов за обіднім столом, натомість цього ще не сталося у випадку мастурбації, до якої вдаються всі, проте вона входить у мову лише як тема, актуальна наприкінці дитинства / Невже ти справді думаєш, що всі? / Авжеж, байдуже, одружені чи самотні. Тільки-но пара розлучається з якоїсь тимчасової причини, скажімо, через поїздку або агресивний грип, більшість людей мастурбує, а щодо неодружених, то немає потреби в анекдотах казарм, в’язниць і матроських кубриків, щоб знати про це, ти сам можеш удати кишенькового Альфреда Кінсі, запитай у жінок, з якими ти в дружніх стосунках, чи, лишившись самі, вони перед сном не гладять трохи пальчиком, і вони тобі скажуть, що так, бо в них це не так упадає у вічі, як у нас, признання в цьому не занапащає їхнього доброго імені та честі, тимчасом як серед чоловіків признання, що принаймні інколи ми мастурбуємо, означає в моральному і особистому аспектах утрату чоловічих рис, знемужнення того, хто признався або кого заскочили, і саме в цьому полягає ідіотія, в тому, що ми вдаємось до онанізму і признаємось у цьому, а потім практикуємо його під запиналом табу, і тому кожен стає новим Онаном, коли Юда сказав йому, щоб він спав із дружиною свого брата і забезпечив йому фальшиве потомство, а Онан не хотів, бо знав, що синів, яких він народить, не вважатимуть за його дітей, і мастурбував перед тим, як спати зі своєю невісткою, в технічному розумінні насправді то мав бути простий coitus interruptus, і тоді Єгова розгнівався і знищив його; ось де причина, чому Єгова затявся і спалив його блискавкою, відтоді ми несемо на собі це прокляття, coitus interruptus видається нам чудовим, а от мастурбація — табу, Онан, а отже ідея, що це зло, що це сором, що це страхітлива таємниця. З цього всього, додав Лонштайн, дихаючи так, ніби виплив із глибин Мальстрему, я створив визначний художній твір, довис і техніку, якою, мабуть, володіють небагато людей, бо ж мастурбують, згнічені чуттям провини, передусім під впливом миттєвої потреби, як-от інші йдуть злягатися з повіями: без витонченості автономної і задовільної сексуальної активності. Еротизм пари породив літературу, яка подвоює, відображує і збагачує реальність, про яку пише, це чарівлива діалектика процесу кохання і читання про те, як його здійснюють, та оскільки для мене пара вже втратила свою функціональну привабливість, а жінки мені осоружні на всіх площинах, я був змушений створити власну онаністичну діалектику, свої фантазії, ще не записані, але незмірно багатші за еротичну літературу / І це все? / Оце й усе / Зрештою, коли я мастурбував у п’ятнадцять або шістнадцять років, я уявляв собі, ніби тримаю в обіймах Ґрету Ґарбо або Марлен Дітрих, і це, як бачиш, була не дурниця, ось чому я уник особливих заслуг твоїх фантазій / Вони не надто спрямовані в цей бік, хоч і припускають набагато запаморочливіші пригоди, ніж ти уявляв собі зі своїми Ґретами і Марленами, але по-справжньому важить тільки еякуляція, і саме в ній полягає мистецтво. Для тебе все зводиться до вправної руки, ти не знаєш, що першою сходинкою до справжньої вершини фортрану є елімінація всякої ручної допомоги / Та знаю, аксесуари, гумові ляльки, добре оброблені губки, п’ятнадцять способів використання подушок за рецептом Herr Doctor[122] Баренса / Чому таке зверхнє ставлення? Наділені фантазією пари теж використовують аксесуари, подушки і креми. Ередіа показував отой підручник поз, який привіз із Лондона, він справді дуже добрий; якби я мав засоби, а передусім бажання, я б видав підручник методів мастурбації, і ти побачив би всі можливості, вже не кажучи про бестселер, але, хай там як, я можу розповісти тобі про них / Ні, друже, я піду, вже пізно / Іншими словами, не хочеш мене слухати / Бо ти вже набрид мені / Паскудо, обурився Лонштайн, я гадав, ніби спромігся втовкмачити тобі, чому я розповідав про це / Я, друже, стежив, стежив за твоїми думками, але однаково йду / Паскудо, ти боягуз, як і решта; і ти ще хочеш робити революцію і валити ідолів імперіалізму, чи як у біса ви називаєте їх; ви нездатні побачити себе справжніх у дзеркалі, ви швидкі натискати на гашетку, але огидні, мов полуничне морозиво (ненавиджу його), коли йдеться про справжню боротьбу, спелеологію, яка доступна тут кожному добре підвішеному шлункові / Слухай, я й не знав, що в тебе є схильності до кращого майбутнього / Ти навіть не знаєш, якого кольору сорочка на мені, облудний свідку не менш облудної Веремії / Тож, по-твоєму, Веремія облудна / Не зовсім, відповів Лонштайн, трохи заспокоївшись, вона облудна наполовину, бо стане коли-небудь неповною ланкою не менш неповного ланцюга, і найприкріше полягає в тому, що незвичайні хлопці, як-от ті, що ти знаєш їх, повбивають себе або вб’ють інших, ніколи не придивляючись по-справжньому до обличчя, яке щодня поставало перед ними в дзеркалі. Знаю, знаю, я бачив, як ти прийшов, годі вдавати, ніби всі люди спершу дізнаються про Сократа, а вже потім виходять на вулицю давати копняки гнилому суспільству й таке інше. Але ти, претендуючи, ніби ти свідок Веремії, сам відступаєш у мить істини, тобто мастурбації, а я маю на увазі справжню людину, ту, яка є, а не ту, яку бачать інші, починаючи від «Капіталу» й донині / Лонштайне, повагом промовив той, ти знаєш, і мав сказати щось дуже важливе, бо ж почав називати його на ймення, я, можливо, справжнісінький йолоп, але вже півгодини, як я досконало зрозумів твої довиси і твій фортран у тій алегорії, яку ти підсунув мені під ніс у формі онанізму / Добре, байдуже кивнув рабинчик, уже втративши настороженість / Якщо я кажу, що йду, то, по-перше, тому, що мене зморює сон, по-друге, тому, що, пересвідчившись у твоєму акушерському намірові, я не бачу причини, чому я маю цікавитися методами мастурбації / Добре, повторив рабинчик, але є одна річ, про яку я б хотів дізнатися: твоя байдужість до цих методів — знову позиція страуса чи, може, ти просто шукаєш кращого в парі / Друга гіпотеза добра, але, якщо ми вже зайшли так далеко і щоб ти краще пізнав мене й припинив називати страусом і паскудою, повідомляю: я не маю ніяких антионаністичних упереджень і відсутність кого-небудь, хто мав би бути присутній, проте не міг або не хотів, не раз спонукала мене шукати однобічної втіхи, звісно, без такої довершеності, яку мені дали змогу відчути твої міркування / Добре, втретє повторив рабинчик, що вперше заусміхався й розслабився, тоді ти пробачиш мені мої епітети, вочевидь антифортранні й контра-довисні / Не приховую, мене почало гнітити, коли ти кожні десять хвилин називав мене паскудою / Ходімо, заварімо ще одне мате, запропонував Лонштайн, було б більш ніж паскудно, якби після таких балачок ти лишився, немов із жалом, переконаний, що ця тема має значення тільки сама по собі абощо / Вже сходить сонце, глянув на вікно той, ти знаєш, із позіханням, яке більше скидалося на затьмарення щойно згаданої зорі, але однаково почастуй мене мате, наливай аж по вінця, а потім я вже піду / Крім того, можна розмовляти про інші речі, зрадів Лонштайн, його обличчя стало тепер цілком нове, пробуджене й немов умите брудним і попелястим рожевим світлом, що сіялося крізь жалюзі. Ти уявляєш собі, хлопче, можна розмовляти й про інші речі.