Читанка для Мануеля

* * *

Поговорімо про інше, скажімо, газетну вирізку, яку пустив в обіг Ередіа і яку Моніка врятувала в мить майже неминучого лиха від Мануеля, що надумав покласти її в рот з явними жуйними намірами. Ередіа добре знав «Сіда» (він звався Куейрос Бенхамін), ще відколи Архель розповів журналістові з «Africasia» про одну з операцій, якою той

керував y Ріо. Тоді той, ти знаєш, не дуже добре розумів, чому повідомлення про «Сіда» править за своєрідний приклад. Адже, крім притаманного йому самодостатнього значення, воно подавало приклад. Згодом, під час розмови з Лонштайном на світанку, він набагато ясніше побачив те, що іншим видавалося лише одним з численних різновидів партизанської боротьби. «Сід» розповів про операцію проти такого собі Альмейди, депутата від більшості, а на додачу мільйонера, здобич становила сімдесят тисяч доларів плюс тридцять тисяч у формі ювелірних виробів, ну й депутат. «Один з наших прихильників (перекладаючи, бідолашна Сусанна завжди паленіла в таких випадках) повідомив нам, що депутат тримає долари та коштовності в сейфі, а крім того, колекціонує картини видатних художників і дуже чутливий до публічності. Тому ми направили до нього одну з наших товаришок, украй спокусливу (traducção[112] — необхідне зло, буркнув Ередіа, що означає спокуслива, я дуже добре знаю цю дівчину, назвати її спокусливою — це образити її, її матір і всю Бразилію, бо вона — найнеоціненніше диво, яке тільки можна уявити собі, вона не має потреби нікого спокушати, досить побачити її, щоб простертися ниць перед нею, цей журналіст нічого не тямить, одне слово, читай далі), що представилась як репортер «Realidad», популярного бразильського тижневика. Втішений нагодою показати свої скарби світові, зачарований Альмейда погодився прийняти «технічну команду», щоб сфотографувати художні твори. Поки він відповідав на запитання й водночас подавав річки віскі, техніки фотографували картини, а я знайшов сейф. Тоді ми вже дістали зброю. З Альмейдою стався серцевий напад. Проте один з наших товаришів був лікар і швидко поставив його на ноги. На вулиці нас чекав автомобіль. Неоціненні долари стали нам у великій пригоді, щоб придбати нове необхідне спорядження. А наша «жертва» потім навіть не заявила про нас». Добра робота, схвалив Люсьєн Верней. Робота, думав той, ти знаєш, він бачить тут тільки оце — роботу.